35.Фактори дивід.Політики(дп) (юридичні та фін-ві обмеження.Інвестиційні можливості корпорації)

Всі фактори,що впливають на ДП можна поділити на 4 групи:

1).Юридичні та фін-ві обмеження

2).Інвестиціні можливості корпорації

3).Джерела фін-ня та їх вартість

4).Оцінка менеджерами корпорації впливу ДП на величину дивід.дох-ті.

Для захисту своїх прав кредитори корпорації часто передбюачають певні обмеження стосовоно вир-ї та фін-ї діял-ті корпорації.ці обмеження можуть стосуватись і виплати прибутку.

Дивіденди за звичайними акціями можуть бути виплачені лише після того,як виплачені див-ди за привілейованими акціями.

Оголошені дивіденди в грошовій формі повинні бути виплачені лише готівкою

До факторів,що пов'яз.з об'єктивними обмеженнями належать6

• рівень опопдаткування див-в

• рівень опод-ня майна підпр-ва

• досягнутий ефект фін.лівериджу,обумовлений відношенням власного та залученого капіталу.що склався

• Фактичний розмір отриманого прибутку

До факторів,які характ-ть інвестиційні можливості підпр-ва відносять:

• стадія життєвого циклу компанії(на початкових етапах Життєвого циклу акціонерна компанія змушена більше коштів інвестувати у свій розвиток,обмежуючи виплату див-в)

• необхідність розширення акціонерною компанією своїх інвестиц.програм(у періоди активізації інвестиц.діял-ті з метою розширеного відтворення основних фондів та нематеріальних активів необхідність у капіталізації прибутку зростає)

• ступінь готовності окремих інвестиційних проектів з високим івнем ефективності(окремі підготовлені проекти потребують причкореної реалізації для ефективної їхньої експлуатації при сприятливій кон'юнктурі ринку,що обумовлює необхідність концентрації власних фінг-х ресурсів в ці періоди)

114.Проблеми, що виникають при фiнансовому плануваннi.

Проблеми, що виникають при фінансовому плануванні пов´язані з тим, що при фiнансовому плануваннi використовують ряд моделей, в бiльшостi з яких викладено бухгалтерське бачення речей. В моделях також вiдсутнi такi iнструменти, як прирощенi потоки грошових коштiв, приведена вартiсть, ринковий ризик. Моделi фiнансового планування не дають нiяких сигналiв, що вказують на оптимальнi фiнансовi рiшення. Не iснуе нi теорiї, нi моделi, яка б безпосередньо забезпечувала вибiр оптимальноi фiнансової стратегiї. Фiнансове планування здiйснюеться методом проб i помилок. Ряд рiзних стратегiй буде прораховано при рiзних припущеннях i про майбутнi умови, перш нiж в кiнцi кiнцiв буде зроблено вибiр.

36.Вплив дивідендної політики на прибутковість сплаченого капіталу.

Дивід.пол-ка-це складова фін.пол-ки корпорації,яка полягає в оптимізаії пропорції між тією частиною прибутку.що спожив-ся і тією,яка капіталізується з метою максимізації ринкової оцінки корпорації.

Шляхом обрання відповідного виду ДП(див.пол-ки) корпорація формує таку якісну структуру капіталу, яких влаштовує така ДП. Політика виплати дивідентів припускає прийняття рішень про виплату прибутку фірми акціонерам або її реінвестування; це рішення може вплинути на ціну акцій фірми як позитивним так і негативним чином.

Формування ефективної дивідентної політики акціонерного товариства складається з таких етапів: 1) врахування основних факторів, які визначають передумови формування дивідентної політики; 2) вибір типу дивідентної політики у відповідності до фінансової стратегії акціонерного товариства; 3) розробка механізму розподілення прибутку у відповідності до вибраного типу дивідентної політики; 4) визначення рівня дивідентних виплат на одну акцію; 5) оцінка ефективності дивідентної політики.

В практиці фінансового менеджмента розглядаються три принципових підходи до формування дивідентної політики акціонерного товариства: 1) консервативний – залишкова політика дивідентних виплат та політика стабільного співвідношення дивідентних виплат; 2) помірний – політика стабільних розмірів дивідентів та політика мінімального стабільного розміру дивідентів з надбавкою в окремі періоди; 3) агресивний – політика постійного приросту розміру дивідентів. Типи дивідентної політики: Залишкова дивідентна політика. Ця політика будується на першорядному врахуванню інвестиційних можливостей корпорації, обмеженості зовнішніх джерел фінансування чи їх високій вартості Політика фіксованого дивідентного виходу. Це метод регулярних виплат дивідентів в незмінному розмірі протягом значного періоду часу незалежно від змін курсової вартості акцій. Політика дивідентів на акцію, які не знижуються та залишкового підходу до нерозподіленого прибутку. Суть політики – ніколи не знижувати щорічний розмір дивідента на акцію. Політика може виражатися 1) в постійному чи слабо збільшуваному розміру дивідента на акцію, 2) у стабільних виплатах невисоких дивідентів і відсоткових надбавок у вдалі роки. Політика стабільних дивідентів означає низький ризик інвестування і невисоку дохідність. Акції корпорацій, які притримуються такої політики, високоліквідні, так як мають постійний попит на них з боку фінансових компаній. Політика виплати дивідентів акціями. Ця політика може проводитися як при неблагодійному фінансовому стані, так і при тимчасовому недоліку фінансових засобів для реалізації інвестиційних програм при загальній фінансовій стійкості. Для керівництва виплата дивідентів акціями має сенс, так як не розмивається число акціонерів, як при публічному розміщенні додаткової кількості акцій. Ще одна ціль – підвищення ліквідності акцій через зниження ринкової вартості замість дріблення. Політика викупу власних акцій. Викуп власних акцій означає використання чистого прибутку на виплати володарям капіталу і може розглядатися як дивідентна політика, альтернативна грошовим виплатам дивідентів. Викуп акцій як регулярна дивідентна політика може здійснюватися наступними способами: а) покупка на фондовому ринку, якщо акції котируються на біржі, або через брокерські контори покупка у тримачів; б) зкупка по фіксованій ціні в оголошений період часу (тендер); в) аукціонна скупка; г) прямий викуп пакету акцій у одного крупного акціонера по договірній ціні. Політика автоматичного реінвестування дивідентів. Політика є опціоном на реінвестування частини чи усієї суми належної дивідентної суми до виплати. Акціонер має вибір між отриманням дивіденту у грошовій формі і покупкою на вказану суму додаткової кількості акцій. В ряді випадків акціонери отримують можливість придбати нові акції з дисконтом, тобто нижче ринкової ціни, що підвищує популярність цих програм. Політика низької дивідентної доходності і непрямих виплат окремим акціонерам. Ця політика проводиться корпораціями і має основну ціль – утримання контролю над товариством.

Періодичність виплати дивідентів регулюється законодавством країни. В українському законодавстві передбачено, що дивіденти виплачуються щорічно по результатам роботи акціонерного товариства за рік, але сама процедура виплат законодавчо не регулюється. Для оцінки ефективності дивідентної політики акціонерного товариства використовуються наступні показники:

Дивідент на одну акцію = Дивідентний фонд / Середня кількість звичайних акцій в обороті;

Ставка дивіденту,% = (Дивідентний фонд / Акціонерний капітал)*100%;

Доход на одну звичайну акцію = Чистий прибуток / Середня кількість звичайних акцій в обороті;

Коефіцієнт «ціна-доход» = Ринкова вартість акції (курс) / Доход на одну звичайну акцію;

Дивідентний доход = Дивідент на одну акцію / Ринкова вартість акції;

Коефіцієнт виплати дивідентів = Дивідент на одну акцію / Доход на одну акцію.

При оцінці ефективності дивідентної політики можуть бути використані також показники динаміки ринкової вартості акцій.