1. Предмет дисципліни “фзк”
Предмет дисципліни ФЗК — це фінансові відносини, оформлені юридично між корпорацією та іншими агентами виробництва з приводу формування і розподілу капіталу корпорації з метою отримання прибутку за умов невизначеності на ринку.
Корпорація в процесі своєї діяльності може мати цілий ряд фінансових відносин, але головним є те, що всі вони оформлюються юридично, тобто мають юридичну силу.
В процесі вивчення предмету опановують певні категорії корпоративних фінансів.
Первинною категорією, відправною точкою корпоративних фінансів є акція — “клітина” будь-якої корпорації.
Акція, як економічна категорія, відображає відносини з приводу формування акціонерного капіталу. З іншого боку, саме акція уможливлює використання боргового капіталу.
Наступною категорією є облігація. Акції та облігації визначають процес формування капіталу. Рух акціонерного та боргового капіталу створює складнішу категорію—функціонуючий капітал корпорації, який у свою чергу породжує категорію “інвестиції корпорації”. Усі фінансові відносини взаємопов’язані між собою і утворюють категорію “фінанси корпорації”.
2. Фін. Навкол. Середовище та його вплив на корпорацію.
Цілі та прийоми національної економічної політики безпосередньо впливають на цілі та рішення корпорацій на рівні корпорації. Тобто політика, що проводиться корпорацією, залежить від фін.навкол. середовища, держ. регул-ня, кон’юнктури нац. та світ. ринків, міжнар. відносин тощо.
Вплив фін.зовн. середовища відбувається через товарні та фінансові ринки.
На підприємництво впливають податки, митна політика, розвиток реклами і т.д. На окремі елементи зовнішнього фінансового середовища корпорація не має впливу, тому вона може лише враховувати їх існування.
3. Функції корпоративних фінансів
Виділяють 3 основні функції:
фінансова
інвестиційна
контрольна
Фінансова: формування капіталу, грошових фондів, доходів. Виконання цієї функції—необхідна умова безперервності відтворювального процесу. В реалізації цієї функції виділяють:
фінансову політику;
фінансові рішення—рішення з приводу обміну та структури залучених коштів для забезпечення поточного фінансування коротко та довгострокових активів.
Інвестиційна: використання розподілу капіталу, доходів і грошових фондів. В її реалізації виділяють:
інвестиційну політику;
інвестиційні рішення—вкладення грошових коштів в активи у визначений період часу з метою отримання віддачі в майбутньому.
Контрольна: контроль за дотриманням вартісних та матеріально-речових пропорцій під час формування та розподілу капіталу корпорацій.
4. Формування капіталу корпорації
Будь-яке АТ формує свій капітал за рахунок внутрішніх і зовн. джерел. Співвідношення між ними визначається екон. і фін. завданнями кожної компанії у конкретний момент. Усі грош. фонди, що мобілізуються, повинні бути використані, тобто сума джерел повинна дорівнювати сумі витрат.
Внутрішні фонди формуються за рах-к грош. потоків від поточної підпр. діял-ті, а також від продажу частини активів. Внутр. грош. потік обчисл-ся як різниця між усіма надходженнями та видатками корпорації, тобто валовий приб-к + амортиз. відрах-ня. Визначається також нерозподіл. приб-к – різниця між сумою надходжень і видатками, %-ми, податком на прибуток та дивід-ми. Нерозподілений прибуток разом з нарахованою амортизацією спрямовуються на інвестиції та поповнення резервів корпорації.
Внутр. фонди можуть поповнюватися за рахунок продажу активів. У цьому випадку надходження мають епізодичний хар-р. Отже, нерозпод. прибуток і аморт-я – це два основні джерела власного капіталу корпорації.
Зовн. фонди корпорація залучає шляхом:
боргу (випуску облігацій; одержання позик у фін.-кред. установах);
збільшення оплаченого капіталу, тобто капіталу власників (за рах-к випуску привіл. і звич. акцій).
Акції та облігації визначають процес формування капіталу, за доп-ю яких формуються акц. і борговий капітал корпор-ї.
Таким чином, за рах-к внутр. і зовн. джерел формується капітал корпорації, що знаходиться в її розпорядженні, для забезпечення діяльності компанії.