Методична розробка самостійної позааудиторної роботи. Тема: Поліомієліт

І. Актуальність теми: 21 червня 2002 року Європейська регіональна комісія з сертифікації ліквідації поліомієліту оголосила Європейський регіон ВООЗ (у т.ч. Україну) вільним від поліомієліту. У світі з 6 регіонів ВООЗ три сертифіковані як «території, вільні від поліомієліту».

Для підтримання статусу країни, вільної від поліомієліту, та профілактику поліомієліту робота фахівців направлена на підтримання високого рівня охоплення щеплення дітей (не менш 95 %), подальше впровадження інактивованої поліомієлітної вакцини.

Студент повинен знати:

1. Джерело збудника поліомієліту та його епідеміологічне значення.

2. Механізм та чинники передачі збудника.

3. Систему профілактичних та протиепідемічних заходів.

Іі. Базові знання, необхідні для засвоєння теми.

Дисципліна	Знати
Мікробіологія	Особливості збудника поліомієліту та методи лабораторної діагностики.

Ііі. Матеріали для самостійної підготовки студента. Орієнтовна карта роботи з літературою.

Учбові завдання	Вказівки до завдань
Вивчіть: Особливості збудника поліомієліту	Напишіть відповіді: Типи вірусів ті їх вірулентність. Стійкість збудника у навколишньому середовищі, чутливість до фізичних та хімічних чинників.
Джерела збудника інфекції	Сприйнятливість до поліомієліту. Епідеміологічна характеристика хворого та носія.
Механізм передачі збудника	Провідний механізм передачі
Протиепідемічні заходи в осередку поліомієліту	Вирішіть задачу: У дитини 4 – х років, яка відвідує дитячий дошкільний заклад, з’явилися симптоми, які свідчать про гострий поліомієліт з ураженням ЦНС. Які заходи треба провести в осередках інфекції: в дитячому дошкільному закладі та вдома що до хворого та осіб, що з ним спілкувалися і навколишнього середовища?

Питання для самоконтролю

1. Типи вірусу поліомієліту та їх патогенності для людини.

2. Стійкість вірусу поліомієліту у навколишньому середовищі.

3. Шляхи проникнення вірусу поліомієліту в організмі людини.

4. Епідеміологічне значення носіїв збудника інфекції.

5. Провідний напрямок профілактики поліомієліту.

Література:

1. Епідеміологія. За ред. К.М. Синяка, 2001

2. Епідеміологія. За ред. І.П. Колеснікова, 2012, Вінниця

3. Епідеміологія. За ред. Анрейгіна,

Етіологія.

Збудник належить до сімейства ентеровірусів (кишкових вірусів). Описано три типи вірусу І, ІІ і ІІІ.

В навколишньому середовищі:

• В молоці зберігається до місяця

• В воді до 4 місяців

• У фекаліях 3 – 4 місяці

• Витримує замороження

• Стійкий до 70% спирту, 5 % лізолу

• Чутливий до УФП

• При кип’ятінні гине миттєво

Джерело інфекції – хворий на маніфестні форми і носій.

Інкубаційний період 3 – 35 днів.

Загальні клінічні прояви розвиваються у 5 % заражених. Паралітичні форми – в 1% хворих. Частка вірусоносіїв 90 – 95 %

Виділення вірусу триває протягом місяця після інфікування. Хворі особливо небезпечні в останні дні інкубації та в перші дні хвороби, коли вірус розмножується в носоглотці і виділяється при експіраторних атаках у повітря.

Механізм передачі:

• Фекально-оральний

• Аерогенний

Шляхи передачі:

• Водний

• Харчовий

• Крапельний

Сприйнятливість висока, але на один маніфест ний випадок припадає 100 – 1000 випадків безсимптомного носійства. Після хвороби формується стійкий і тривалий типоспецифічний імунітет.

Профілактичні і протиепідемічні заходи:

• Хворі госпіталізуються

• Про кожний випадок інформують МОЗ

• Контактних дітей віком до 15 років ізолюють від інших дітей на 3 тижні

• В осередку проводять заключну дезінфекцію і епідеміологічне обстеження

• Всіх контактних осіб незалежно від віку, одноразово вакцинують

• Проведення профілактичних щеплень.