МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ТМБ

Рег. № 90/552 – 01.03.12

Методичні рекомендації

і контрольні завдання

до виконання практичних занять

з дисципліни «Технологічні методи виробництва заготовок деталей машин»

для студентів 3-го курсу

напряму підготовки 6.050502 «Інженерна механіка»

галузі 0505 «Машинобудування та матеріалообробка»

факультету машинобудування

Херсон – 2012 р.

Методичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни

“Технологічні методи виробництва заготовок деталей машин ”.

Укладач: к.т.н., доц. Бергер Є.Е., асист. Подольський М.І. 28с.

Рецензент: Кондрашов С.Г. к.т.н., доц. каф. ТМБ

Затверджено

на засіданні кафедри ТМБ

протокол №___ від _________

Зав. кафедри ______________д.т.н., проф. Сошко О.І.

Відповідальний за випуск к.т.н., доц. Бергер Є.Е.

Зміст

Стор.

Вступ	4
Практичне заняття №1. Визначення типу виробництва заготовок	5
Практичне заняття №2. Визначення методу виробництва відливок	9
Практичне заняття №3. Конструювання відливків	13
Практичне заняття №4. Визначення характерних показників кованок	17
Практичне заняття №5. Конструювання кованок	20
Практичне заняття №6. Техніко-економічне обґрунтування вибору типу отримання заготовок .	24
Список рекомендованої літератури	27

Вступ

Однією з основних проблем соціально-економічного розвитку країни на стані переходу до риночних відносин є підвищення конкурентноздатності виробів українських машинобудівельних підприємств. Рішення цієї проблеми потребує підвищення професійної підготовки майбутніх технологів машинобудівельних підприємств. Вибір раціонального виду заготовок - один з важливіших факторів боротьби за економне витрачення машинобудівельних матеріалів та зниження собівартості національних виробів. Вибір заготовки (матеріалу, способу виготовлення, конструктивної форми) визначається функціональними вимогами до деталі, характером виробництва, економічної доцільністю. Правильний вибір заготовок, що забезпечує максимальне наближення до форми та розмірів заготовки до готової деталі, сприяє не тільки зниженню собівартості механічної обробки, але також підвищенню продуктивності та культури праці.

Головна мета практичних занять - краще засвоїти теоретичну частину дисципліни та закріпити знання здобуті на лекційних заняттях. Дисципліна "Технологічні методи виробництва заготовок деталей машин " готує студентів до вивчення та кращого сприйняття таких дисциплін, як "Основи технології машинобудування", "Технологія обробки та складання типових деталей машин", що формують спеціаліста. Ця робота виконується студентом на практичних заняттях самостійно протягом усього семестру з використанням літератури,, яка рекомендована в методичних вказівках. При нерозумінні окремих питань треба звертатися за консультацією до провідного викладача.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- сутність, область використання кожного метода виготовлення заготовок;

- технологічні можливості обладнання для виробництва заготовок;

- основні вимоги, яки пред'являють до технологічних конструкцій заготовок;

- техніко-економічні та екологічні показники матеріалів.

Практичне заняття №1.

Визначення типу виробництва заготовок

1. Мета заняття.

1.1. Оволодіти методикою аналізу вихідних даних для проектування заготовки.

1.2. На практиці засвоїти методику визначення маси деталі

1.3. Оволодіти методикою попереднього визначення типу отримання заготовки

2. Теоретичні передумови до виконання роботи.

Мета будь-якого виробництва — випуск високоякісної продукції (виробів) за умови найменших матеріальних і трудових витрат. Кількість виробів, виготовлених за одиницю часу (рік, квартал, місяць, декаду), називають виробничою програмою. Під час виготовлення виробів на робочих місцях виконують технологічні операції. Для цього обладнують робоче місце, тобто готують основне устаткування. Його встановлюють на запланованій дільниці виробничої площі, споряджають необхідними інструментами, технологічними пристроями, засобами механізації та автоматизації праці, вимірювальними та контрольними засобами, розробляють І виконують заходи з безпеки праці. Виконання перелічених робіт вимагає значних трудовитрат і -часу. Тому для підвищення продуктивності праці та устаткування намагаються збільшити кількість робіт, що виконуються на одному робочому місці (в одній операції), тобто підвищують серійність виробництва. Якщо на одному робочому місці безперервно виконується одна й та ж робота, а устаткування, спорядження та інструмент — спеціальні (високий ступінь спеціалізації), то таке робоче місце називають робочим місцем масового виробництва. Робоче місце, на якому здійснюється багато різних операцій, що не повторюються або повторюються через невизначені проміжки часу (спеціалізація відсутня), називають робочим місцем одиничного виробництва. Робоче місце, де виконують невелику кількість різних операцій, що періодично повторюються (середня ступінь спеціалізації), називають місцем серійного виробництва. Таким чином, розрізняють три основних типи виробництва: масове, серійне та одиничне. Серійне виробництво поділяють ще на дрібносерійне та багатосерійне.

Основні поняття та терміни, що характеризують типи виробництва, регламентовані державними стандартами, в яких сказано, що тип виробництва — це класифікаційна категорія виробництва, яка характеризується ознаками широти номенклатури, регулярності, стабільності та обсягу випуску виробів.

Для попереднього визначення типу виробництва використовують таблицю 1.

Таблиця 1

Маса деталі, кг	Тип виробництва
	одиничне	дрібно- серійне	середньо- серійне	крупно- серійне	масове
<1,0	<10	10-2000	1500-100000	75000-200000	200000
1,0 – 2,5	<10	10-1000	1000-50000	50000-100000	100000
2,5 – 5,0	<10	10-500	500-35000	35000-75000	75000
5,0 – 10	<10	10-300	300-25000	25000-50000	50000
>10	<10	10-200	200-10000	10000-25000	25000

Масове виробництво характеризується великим обсягом випуску продукції, що безперервно виготовляється на одних і тих же робочих місцях впродовж великого проміжку часу, широким застосуванням спеціалізованого устаткування та спорядження, автоматизованих пристроїв і автоматичних ліній, спеціальних інструментів, механізованого та автоматизованого транспортування заготовок у процесі їх виготовлення. В масовому виробництві невисокі вимоги до кваліфікації робітників, кількість працівників мінімальна, а собівартість заготовок найменша. Коефіцієнт закріплення операцій у масовому виробництві прямує до І. Для масового виробництва властиві такі особливості: устаткування розташоване в послідовності виконання операцій, використовується високопродуктивне устаткування, широко застосовуються досягнення науки та техніки, проектування автоматизоване, виконання та керування виробничими процесами здійснюється разом з контролем якості виробів. Найбільш досконалою формою організації масового виробництва є потокове виробництво, де технологічне устаткування розташоване згідно з порядком виконання операцій технологічного процесу та визначеним інтервалом випуску виробів. За таким принципом будують автоматичні лінії оброблення заготовок.

Одиничне виробництво характеризується випуском різноманітних заготовок практично без їх повторюваності чи партій (серій) заготованок, використанням здебільшого універсального устаткування, технологічного спорядження, інструментів і транспортних засобів, низьким рівнем механізації та автоматизації. В одиничному виробництві висувають переважно високі вимоги до кваліфікації робітників, збільшується кількість працівників, значно зростає вартість заготованок, переважає ручна праця, устаткування розташовують за його типом чи моделлю.

Серійне виробництво відзначається обмеженою номенклатурою заготовок, що обробляються партіями, і відносно великим обсягом випуску готових виробів. За технічними характеристиками багатосерійне виробництво близьке до масового, а дрібносерійне — до одиничного. Підвищення серійності виробництва зумовлює збільшення продуктивності праці, зниження вартості виробів і підвищення їх якості