- •Психологія особистості
- •Глава 1 11
- •Глава 2 34
- •Глава 1 земний шлях особистості та її буття
- •1.1. Земний шлях особистості як сукупність життєвих процесів
- •1.2. Простір, час та енергія особистості
- •1.3. Людське життя у різних вимірах
- •1.4. Гармонія і дисгармонія особистості
- •1.5. Вибір особистістю свого життєвого шляху та його корекція
- •Глава 2 особистість у вимірах психологічної науки
- •2.1. Особистість у психоаналізі, трансперсональній психології, біхевіоризмі
- •2.2. Особистість у когнітивній та гуманістичній психології
- •2.3. Жіночі теорії особистості
- •2.4. Факторні теорії особистості
- •2.5. Теорії особистості в. Райха, Дж. Келлі, г. Стек Саллівана, к. Левіна, р. Мей, а. Бандури, Дж. Роттера, е. Дюркгейма, п. Жане, в. Франкла, в. Дільтея, е. Шпрангера, в. Джемма, г. Тома
- •2.6. Особистість у психології Сходу
- •2.7. Типологія особистостей о.Ф. Лазурського
- •2.8. Особистість у радянській та українській психології
- •2.9. Людина як багатосистемне явище
- •2.10. Концепція психоенергетичної цілісності особистості
- •Глава 3 людська психіка і психічне
- •3.1. Сутність людської психіки і психічного
- •3.2. Багаторівневість психіки
- •3.3. Багатосистемність психіки
- •Глава 4 біопсихічна підструктура особистості
- •4.1. Загальна характеристика біопсихічної підструктури особистості
- •4.2. Генетичні, вікові й статеві особливості особистості
- •4.3. Темперамент
- •Глава 5 ментально-психічна підструктура особистості
- •Глава 6 інтраіндивідуальна підструктура особистості: загальна характеристика
- •6.1. Поняття інтраіндивідуальної підструктури особистості
- •6.2. Особливості функціонування інтраіндивідуальної підструктури особистості
- •Глава 7 характеристика емоцій особистості
- •7.1. Роль і функції емоцій у керуванні поведінкою та діяльністю
- •7.2. Прикладна роль емоцій
- •7.3. Емоції очікування й прогнозу
- •7.4. Фрустраційні емоції
- •7.5. Комунікативні емоції
- •7.6. Інтелектуальні емоції, або афективно-когнітивні комплекси
- •7.7. Характеристика емоційних станів, які виникають у процесі діяльності
- •7.8. Емоційні властивості людини
- •Глава 8 розуміння емоцій іншої людини та управління своїми емоціями
- •8.1. Розуміння емоцій інших людей та емоційна здатність
- •8.2. Ідентифікація емоцій за мімікою та пантомімікою
- •8.3. Керування емоціями
- •Глава 9 характеристика різних почуттів
- •Глава 10 емоційно зумовлена поведінка та емоційні типи
- •10.1. Емоційна поведінка
- •10.2. Емоційні типи
- •Глава 11 професійні, вікові, статеві та патологічні особливості емоційно-почуттєвої сфери людини
- •11.1.Особливості емоційної сфери у представників деяких професій
- •11.2. Вікові й статеві особливості емоційної сфери особистості
- •11.3. Емоції при патології
- •Глава 12 здібності
- •12.1. Поняття здібностей та їхнього розвитку
- •12.2. Види здібностей
- •12.3. Розвиток здібностей
- •Глава 13 соціопсихічна підструктура особистості
- •13.1. Досвід
- •13.2. Характер
- •13.3. Акцентуації характеру
- •13.4. Спрямованість
- •13.4.1. Поняття спрямованості особистості
- •13.4.2. Теорії мотивації
- •13.4.3. Мотивація і мотивування та їх компоненти. Полімотивованість мети
- •13.4.4. Види мотивів
- •13.4.5. Ієрархія і зміна мотивів.
- •13.4.6. Зовнішня і внутрішня мотивація
- •Глава 14 підструктура особистості «свідомість-самосвідомість»
- •14.1. Свідомість особистості
- •14.2. Самосвідомість особистості
- •14.4. Самоповага і комплекс меншовартості особистості
- •Рівень домагань
- •14.5. Самореалізація особистості
- •Глава 15 психічні стани
- •15.1. Підходи до розуміння психічних станів та їх сутність
- •15.2. Структура, функції та класифікація психічних станів
- •15.3. Особливості психічних станів
- •15.4. Фізіологічні основи і зовнішні вияви психічних станів
- •15.5. Психічні стани особистості в різних ситуаціях життєдіяльності
- •15.6. Стан страху та шляхи його подолання
- •Глава 16 соціалізація особистості
- •16.1. Поняття соціалізації
- •16.2. Особливості, умови й механізми соціалізації
- •16.3. Процес соціалізації
- •Глава 17 психологічний захист особистості
- •17.1. Загальне уявлення про «психологічний захист» і його функції
- •17.2. Різновиди психологічного захисту та їхня характеристика
- •17.3. Особливості психологічного захисту в |в,біля|дітей
- •17.4. Використання|вияви| захисту в життєдіяльності
- •Глава 18 поведінка особистості
- •18.1. Розуміння поведінки особистості в суспільстві
- •18.2. Вплив суспільства на статус і соціальну роль особистості
- •18.3. Взаємовплив особистості і соціальної ролі
- •18.4. Вплив соціальних норм на регуляцію поведінки особистості
- •18.5. Ціннісно-нормативна система особистості та її вплив на поведінку
- •18.6. Установки, стереотипи та імідж особистості як засоби регуляції її поведінки
- •Глава 19 девіантна поведінка і депривація
- •19.1. Психологічне розуміння відхильної поведінки
- •19.2. Особливості особистості з девіантною поведінкою
- •19.3. Депривація
- •Глава 20 цілеспрямована і залежна поведінка особистості
- •20.1. Поняття психологічних механізмів цілеспрямованої поведінки
- •20.2. Теоретичні підходи до аналізу структури регуляції дії
- •20.3. Вплив мети на поведінковий акт
- •20.4. Зворотний зв’язок та ефективність наступної дії
- •20.5. Психічні залежності
- •Глава 21 психічне здоров’я особистості
- •21.1. Розуміння психічного здоров’я
- •21.2. Вплив суспільної дійсності на психічне здоров’я особистості
- •Глава 22 психічна стійкість особистості
- •Глава 23 самоуправління і саморегулювання особистості
- •23.1. Розуміння самоуправління і саморегулювання особистості
- •23.2. Процес самоуправління і саморегулювання
- •23.3. Саморегулювання настрою
- •Глава 24 саногенний потенціал особистості, його активізація і саморегулювання
- •24.1. Розуміння саногенного потенціалу особистості
- •24.2. Благополуччя як позитивний саногенний потенціал особистості
- •24.3. Активізація саногенного потенціалу та його саморегулювання
- •Глава 25 кризи особистості в сучасному суспільстві
- •25.1. Розуміння криз особистості у психології
- •25.2. Типи криз особистості
- •25.3. Ставлення до кризи та її подолання
- •Глава 26 розвиток і формування особистості
- •26.1. Підходи і теорії розвитку особистості
- •26.2. Гармонійний і дисгармонійний розвиток особистості
- •26.3. Формування змісту особистості
- •Глава 27 розвиток конкурентоспроможної особистості в сучасному суспільстві
- •27.1. Розуміння поняття «конкурентоспроможна особистість»
- •27.2. Етапи розвитку конкурентоспроможної особистості
- •27.3. Психологічні основи розвитку інтегральних характеристик конкурентоспроможної особистості
- •Психологія особистості
14.4. Самоповага і комплекс меншовартості особистості
Самоповага є|з'являється,являється| центральною ланкою і мотивом Я-концепції. Я‑концепція є|з'являється,являється| ядром особистості|особистості|, важливою|поважною| частиною|часткою| самосвідомості людини. До неї входять неусвідомлені уявлення,|вистава,подання,представлення| які узгоджуються й не повинні суперечити|перечити| усвідомлюваним властивостям|. Я-концепція – стійке, внутрішньоузгоджене|погоджене| й несуперечливе, зафіксоване в словесних визначеннях уявлення людини про саму себе. Вона виконує важливі|поважні| функції у житті цілого покоління|віку|: забезпечує внутрішню узгодженість|погодженість| знань людини про саму себе, сприяє інтерпретації й мотивації нового досвіду|досліду| і є|з'являється,являється| джерелом очікування|чекання| якихось дій щодо себе. Термін «Я» багатозначний. Він містить тілесні відчуття|почуття|, образ|зображення| тіла; самототожність («Я» – триваюча цілісність); протяжність («Я» – мої думки|гадки|, мої речі, моя група, моя релігія тощо), є|з'являючись,являючись| точкою відліку (егоцентризм) і т.д. Наше «Я» має просторові й тимчасові риси|межі| як точка|точка| між минулим і майбутнім.
Важливим|поважним| моментом є|з'являється,являється| поняття сили «Я», яке ввів|запроваджене| ще 3. Фройд. Сила «Я» – це ступінь особистої свободи від відчуття|почуття| провини|вини|, ригідності, тривоги. Коли ми говоримо про сильний характер,|вдачу| то маємо на увазі насамперед сильну волю людини. Якщо говоримо про сильну особистість, то йдеться про сильне «Я», здатність людини до самоорганізації й самореалізації, психічну витривалість і відчуття|почуття| власної гідності|чесноти,достоїнства|, а також значний соціальний потенціал.
Існує 6 індикаторів сили «Я». Назвемо|накликатимемо| їх: толерантність до зовнішніх погроз, психологічного дискомфорту; свобода від паніки; боротьба з|із| відчуттям|почуттям| провини|вини| (здатність до компромісів); здатність до ефективного придушення неприйнятних імпульсів; рівновага ригідності й піддатливості; контроль і планування|планерування|; адекватна самоповага. Слабке|слабе| «Я» припускає|передбачає| сильний розвиток психологічного захисту, що збільшує неадекватність сприйняття оточенням поведінки індивіда.
Самоповага – узагальнена характеристика, закладена в ранньому дитинстві, її складно змінити|поміняти|. Синонім до самоповаги – відчуття|почуття| власної гідності|чесноти,достоїнства|. Рівень самоповаги відображається|відбивається| в переважаючій мотивації.
Т. Шибутані показує зв’язок бажання|воління| влади з|із| низькою самоповагою. Адекватна самоповага передбачає|передбачає| добре регульоване відчуття|почуття| провини|вини|, незалежність від чужих оцінок.
Що нижча самоповага, то більш нетерпимо людина ставиться до критики, гумору.
У. Джемс запропонував психологічну «формулу»:
Успіх
Самоповага = ---------------------------
Рівень домагань
Самоповага визначає адекватність людини в навколишньому світі. Низький рівень самоповаги зумовлює для індивіда неадекватність у значущих для нього сферах, схильність до самообману, боязнь правди, домінування мотивації самоствердження|самоутвердження| й високий розвиток багатьох форм психологічного захисту. Самоповага визначає характер|вдачу| взаємин з|із| іншими (наприклад, що більше людина не поважає|шанує| себе, то більше вона не цінує й побоюється|опасається| інших, прагне самостверджуватися, принижуючи своїх партнерів).
Низький рівень самоповаги може виявлятися як відчуття|почуття| малоцінності, бути прихованим|переховуватися| за самовпевненістю й бравадою, виявлятися через постійне заниження своїх можливостей|спроможностей|, самоприниження|. Люди з низьким рівнем самоповаги, зазвичай, неадекватно оцінюють інших: чекають агресивних дій або похвали.
Адекватність самооцінки й самоповага залежить від виховання в ранньому дитинстві. Якщо дитину|дитяти| сприймають як власність, у|в,біля| неї з’являється|появляється| відчуття|почуття| малоцінності. Впливає відсутність емоційної|емоціональної|, теплої атмосфери в сім’ї, переважання жорстких заходів, авторитарність і деспотичність батьків тощо. Низький рівень самоповаги потребує значних витрат|затрат| енергії на психологічний захист. У|в,біля| таких дітей часто формується психологія самокатування, постійний психологічний дискомфорт, комплекси; зазвичай наявна сором’язливість, боязнь помилок, сильний самоконтроль, відсутність спонтанності.
Способи компенсації зниженої самоповаги різні. Можна зменшити рівень домагань. Інші вибирають втечу від себе, своїх проблем і труднощів (тобто формуються різні форми психологічного захисту). Більш гідний шлях|колія,дорога| – змінити|поміняти| своє ставлення|ставлення| до ситуації й змінити|поміняти| свою поведінку, знизити|знизити| рівень домагань до своїх можливостей|спроможностей|.
У|в,біля| людей із|із| зниженою самоповагою складається велика внутрішня дистанція з|із| іншими людьми. Часто вони відчувають|відчувають| захоплення й пристрасть, які швидко змінюються страхами, занепокоєнням|неспокоєм|, підозрілістю, неодмінною боязню втратити|згубити,змарнувати,загубити| улюблену|любу| людину, ревнощами. Ці суперечливі|суперечні| відчуття|почуття| пояснюють невпевненістю в собі, болісним відчуттям|почуттям| малоцінності, яке змушує|заставляє| вимагати постійних доказів пошани|поваги| й любові|кохання| з боку партнера і приводить|призводять,наводять| до гострого переживання|вболівання| самотності й неминучості формування форм психологічного захисту.
Термін «захисні механізми» в 1926 р. запропонував З. Фройд. На його думку, захист – необхідна умова збереження|зберігання| стабільності| особистої структури в умовах постійного патогенного конфлікту між різними рівнями самосвідомості.
У широкому значенні|змісті,рації| психологічний захист – будь-який (свідомий або несвідомий) спосіб, за допомогою якого особистість|особистість| оберігає себе|запобігає| від дії, яка загрожує напруженістю, що веде до дезінтеграції особистості|особистості|.
Загальні|спільні| її функції – знищення страху й збереження|зберігання| самооцінки.
Досить|досить| близьке психологічне поняття, яке позначає|значить| стійкі й складні способи психологічного захисту, – комплекси. Комплекси –емоційно|емоціонально| забарвлена|пофарбована| сукупність рис|меж|, образів|зображень|, уявлень|вистав,подань,представлень| щодо|відносно| власних рис|меж| особистості|особистості| й зовнішності, яка виникла на ґрунті розчарувань, нещастя: виражається|виказується,висловлюється| у формі захисної й компенсаторної поведінки, коректується.
Найвідоміший – комплекс меншовартості. Він наявний в інших виявах|виявах| переживання|вболівання| своєї (можливо, лише|лише| уявної) ущербності, наприклад, комплекс старої діви, комплекс бідних людей, комплекс провінційності, комплекс малого росту|зросту|, повноти й інших фізичних вад, комплекс невдахи чи комплекс незначного рівня досягнень, сексуальний комплекс.