
- •Психологія особистості
- •Глава 1 11
- •Глава 2 34
- •Глава 1 земний шлях особистості та її буття
- •1.1. Земний шлях особистості як сукупність життєвих процесів
- •1.2. Простір, час та енергія особистості
- •1.3. Людське життя у різних вимірах
- •1.4. Гармонія і дисгармонія особистості
- •1.5. Вибір особистістю свого життєвого шляху та його корекція
- •Глава 2 особистість у вимірах психологічної науки
- •2.1. Особистість у психоаналізі, трансперсональній психології, біхевіоризмі
- •2.2. Особистість у когнітивній та гуманістичній психології
- •2.3. Жіночі теорії особистості
- •2.4. Факторні теорії особистості
- •2.5. Теорії особистості в. Райха, Дж. Келлі, г. Стек Саллівана, к. Левіна, р. Мей, а. Бандури, Дж. Роттера, е. Дюркгейма, п. Жане, в. Франкла, в. Дільтея, е. Шпрангера, в. Джемма, г. Тома
- •2.6. Особистість у психології Сходу
- •2.7. Типологія особистостей о.Ф. Лазурського
- •2.8. Особистість у радянській та українській психології
- •2.9. Людина як багатосистемне явище
- •2.10. Концепція психоенергетичної цілісності особистості
- •Глава 3 людська психіка і психічне
- •3.1. Сутність людської психіки і психічного
- •3.2. Багаторівневість психіки
- •3.3. Багатосистемність психіки
- •Глава 4 біопсихічна підструктура особистості
- •4.1. Загальна характеристика біопсихічної підструктури особистості
- •4.2. Генетичні, вікові й статеві особливості особистості
- •4.3. Темперамент
- •Глава 5 ментально-психічна підструктура особистості
- •Глава 6 інтраіндивідуальна підструктура особистості: загальна характеристика
- •6.1. Поняття інтраіндивідуальної підструктури особистості
- •6.2. Особливості функціонування інтраіндивідуальної підструктури особистості
- •Глава 7 характеристика емоцій особистості
- •7.1. Роль і функції емоцій у керуванні поведінкою та діяльністю
- •7.2. Прикладна роль емоцій
- •7.3. Емоції очікування й прогнозу
- •7.4. Фрустраційні емоції
- •7.5. Комунікативні емоції
- •7.6. Інтелектуальні емоції, або афективно-когнітивні комплекси
- •7.7. Характеристика емоційних станів, які виникають у процесі діяльності
- •7.8. Емоційні властивості людини
- •Глава 8 розуміння емоцій іншої людини та управління своїми емоціями
- •8.1. Розуміння емоцій інших людей та емоційна здатність
- •8.2. Ідентифікація емоцій за мімікою та пантомімікою
- •8.3. Керування емоціями
- •Глава 9 характеристика різних почуттів
- •Глава 10 емоційно зумовлена поведінка та емоційні типи
- •10.1. Емоційна поведінка
- •10.2. Емоційні типи
- •Глава 11 професійні, вікові, статеві та патологічні особливості емоційно-почуттєвої сфери людини
- •11.1.Особливості емоційної сфери у представників деяких професій
- •11.2. Вікові й статеві особливості емоційної сфери особистості
- •11.3. Емоції при патології
- •Глава 12 здібності
- •12.1. Поняття здібностей та їхнього розвитку
- •12.2. Види здібностей
- •12.3. Розвиток здібностей
- •Глава 13 соціопсихічна підструктура особистості
- •13.1. Досвід
- •13.2. Характер
- •13.3. Акцентуації характеру
- •13.4. Спрямованість
- •13.4.1. Поняття спрямованості особистості
- •13.4.2. Теорії мотивації
- •13.4.3. Мотивація і мотивування та їх компоненти. Полімотивованість мети
- •13.4.4. Види мотивів
- •13.4.5. Ієрархія і зміна мотивів.
- •13.4.6. Зовнішня і внутрішня мотивація
- •Глава 14 підструктура особистості «свідомість-самосвідомість»
- •14.1. Свідомість особистості
- •14.2. Самосвідомість особистості
- •14.4. Самоповага і комплекс меншовартості особистості
- •Рівень домагань
- •14.5. Самореалізація особистості
- •Глава 15 психічні стани
- •15.1. Підходи до розуміння психічних станів та їх сутність
- •15.2. Структура, функції та класифікація психічних станів
- •15.3. Особливості психічних станів
- •15.4. Фізіологічні основи і зовнішні вияви психічних станів
- •15.5. Психічні стани особистості в різних ситуаціях життєдіяльності
- •15.6. Стан страху та шляхи його подолання
- •Глава 16 соціалізація особистості
- •16.1. Поняття соціалізації
- •16.2. Особливості, умови й механізми соціалізації
- •16.3. Процес соціалізації
- •Глава 17 психологічний захист особистості
- •17.1. Загальне уявлення про «психологічний захист» і його функції
- •17.2. Різновиди психологічного захисту та їхня характеристика
- •17.3. Особливості психологічного захисту в |в,біля|дітей
- •17.4. Використання|вияви| захисту в життєдіяльності
- •Глава 18 поведінка особистості
- •18.1. Розуміння поведінки особистості в суспільстві
- •18.2. Вплив суспільства на статус і соціальну роль особистості
- •18.3. Взаємовплив особистості і соціальної ролі
- •18.4. Вплив соціальних норм на регуляцію поведінки особистості
- •18.5. Ціннісно-нормативна система особистості та її вплив на поведінку
- •18.6. Установки, стереотипи та імідж особистості як засоби регуляції її поведінки
- •Глава 19 девіантна поведінка і депривація
- •19.1. Психологічне розуміння відхильної поведінки
- •19.2. Особливості особистості з девіантною поведінкою
- •19.3. Депривація
- •Глава 20 цілеспрямована і залежна поведінка особистості
- •20.1. Поняття психологічних механізмів цілеспрямованої поведінки
- •20.2. Теоретичні підходи до аналізу структури регуляції дії
- •20.3. Вплив мети на поведінковий акт
- •20.4. Зворотний зв’язок та ефективність наступної дії
- •20.5. Психічні залежності
- •Глава 21 психічне здоров’я особистості
- •21.1. Розуміння психічного здоров’я
- •21.2. Вплив суспільної дійсності на психічне здоров’я особистості
- •Глава 22 психічна стійкість особистості
- •Глава 23 самоуправління і саморегулювання особистості
- •23.1. Розуміння самоуправління і саморегулювання особистості
- •23.2. Процес самоуправління і саморегулювання
- •23.3. Саморегулювання настрою
- •Глава 24 саногенний потенціал особистості, його активізація і саморегулювання
- •24.1. Розуміння саногенного потенціалу особистості
- •24.2. Благополуччя як позитивний саногенний потенціал особистості
- •24.3. Активізація саногенного потенціалу та його саморегулювання
- •Глава 25 кризи особистості в сучасному суспільстві
- •25.1. Розуміння криз особистості у психології
- •25.2. Типи криз особистості
- •25.3. Ставлення до кризи та її подолання
- •Глава 26 розвиток і формування особистості
- •26.1. Підходи і теорії розвитку особистості
- •26.2. Гармонійний і дисгармонійний розвиток особистості
- •26.3. Формування змісту особистості
- •Глава 27 розвиток конкурентоспроможної особистості в сучасному суспільстві
- •27.1. Розуміння поняття «конкурентоспроможна особистість»
- •27.2. Етапи розвитку конкурентоспроможної особистості
- •27.3. Психологічні основи розвитку інтегральних характеристик конкурентоспроможної особистості
- •Психологія особистості
Глава 11 професійні, вікові, статеві та патологічні особливості емоційно-почуттєвої сфери людини
11.1.Особливості емоційної сфери у представників деяких професій
Особливості емоційної сфери педагогів. Як зазначає М.І. Педаяс, емоційність учителя є найважливішим чинником впливу й взаємодії в навчально-виховній роботі. Від неї залежить успіх емоційного впливу, вона мобілізує учнів, спонукує їх до дій, активізує їхню інтелектуальну активність.
У перші роки роботи в школі схильність до переживання радості в молодих учителів зменшується, а до переживання суму, гніву й страху – збільшується. Потім у міру збільшення стажу й надбання досвіду картина змінюється: схильність до переживання радості зростає, а до переживання негативних емоцій зменшується. Зростає й оптимізм учителів. Важливо й те, що зі збільшенням стажу знижується гнівливість учителів.
Найвища емоційність виявлена у вчителів шкіл, що можна пов’язати з особливістю контингенту учнів.
Виявлено емоційні розбіжності між учителями-предметниками. У вчителів фізкультури, трудового навчання й співу загальна емоційність виражена більше, ніж у вчителів, які викладають гуманітарні й природничі науки.
Серед багатьох професійно важливих для вчителя якостей здатність до емпатії – на першому місці. У молодих вчителів зі стажем до п’яти років значущість цієї емоційної характеристики вчителя зростає ще більше. Лише в досвідчених учителів зі стажем шість років і більше емпатія посідає друге місце, поступаючись за значущістю професійним знанням та інтелекту.
Загальна експресивність поведінки зі збільшенням стажу практично не змінюється, хоча зниження за окремими каналами експресії є. У вчителів із більшим стажем (понад 20 років) більший темп мовлення, її образність й інтонаційна виразність, ніж у вчителів із малим стажем (до п’яти років).
Найвища експресивність властива вчителям із середнім рівнем професійної майстерності. Учителям із високим рівнем педагогічної майстерності властивий середній ступінь виразності експресивності. Водночас у вчителів із низьким рівнем майстерності спостерігають слабка виразність експресії при великій кількості зайвих рухів.
У вчителів початкової школи загальна експресивність вища, ніж у вчителів, які викладають у середніх і старших класах, що свідчить про їхню більшу відкритість і безпосередність у вираженні своїх почуттів у спілкуванні з молодшими школярами.
За даними З.П. Іванової, рівень емпатійності у вчителів – практичних психологів стосовно батьків, старших людей і тварин вищий, ніж в учителів-предметників, стосовно дітей і літературних героїв – однаковий, а стосовно незнайомих людей – нижчий.
Важливою професійною якістю педагога є проникливість. Ця якість пов’язана з емоційною сферою людини.
Успішність взаємодії вчителів з учнями залежить не лише від емпатійності перших, а й від соціального статусу та особливостей особистості других. Серед трьох типів педагогів, які виокремив Р. Буш, є вчителі, орієнтовані на особистість учнів. Їхньою особливістю є висока здатність до емпатії, комунікабельність.
Особливості емоційної сфери музикантів й артистів. Сфера мистецтва дотепер не привернула до себе належної уваги психологів. Тому емоційні особливості музикантів, артистів, художників вивчені дуже слабо.
Важливою умовою успішності музично-виконавської діяльності на естраді є емоційна стійкість. Зокрема, у лауреатів виявлено мінімальний рівень передконцертної тривоги. Водночас у новачків передконцерна тривога висока. Експресія музиканта-виконавця (емоційний або інтелектуальний компонент) впливає на адекватність розпізнавання слухачами емоційного змісту музики.
Виконавцям порівняно з педагогами більшою мірою властиві переживання радості. Водночас, як вияв негативних емоцій та інтенсивність емоційного реагування в процесі соціальної взаємодії в них виражені досить слабко.
Особливе значення мають емоції в акторів драматичних театрів. Вони повинні зображувати емоційні переживання своїх героїв, а це вимагає від них власного глибокого сценічного переживання, що, за даними О.П. Єршової, залежить від емоційної збудливості й реактивності, а також від багатої чуттєво-конкретної уяви.
В акторів порівняно з людьми технічних професій виявили підвищену особистісну тривожність й емоційну нестійкість (нейротизм). Здатнітсь до емпатії теж більше виражена в акторів, але істотні розбіжності виявлено тільки між групами чоловіків. Між акторами – чоловіками й жінками розбіжностей за емпатією немає, а тривожність у жінок вища.
Особливості емоційної сфери медичних працівників. Медицина є тією сферою діяльності людини, де переважають негативні емоційні стани. Хворі чекають від медичного персоналу співчуття, дбайливості, що вимагає вияву емпатії. Тому вважається, що в медицину, як і в інші соціономічні професії, повинні йти люди з високим рівнем емпатії.
Медичні працівники постійно бачать людей, які зіштовхуються зі стражданням, тому змушені споруджувати своєрідний бар’єр психологічного захисту від хворого, виявляти менше емпатії, інакше їм загрожують емоційні перегоряння й навіть невротичні зриви.