10. Класифікація конкурентних переваг підприємства

Найбільш прийнятною як з наукової, так і з практичної точки зору є класифікація конкурентних переваг фірми за шістьма критеріями: відношенням до системи (підприємства); сферою прояву; джерелами створення та можливістю імітації; тривалістю дії; місцем формування; видом ефекту, який отримує підприємство від реалізації переваги.

І Джерела утворення конкурентних переваг

1. конкурентні переваги на основі економічних факторів

1.1 об'єктивні умови, що стимулюють попит (зб.потреб споживачів, їх не висока чутливість до ціни, відсутність товарів замінників);

1.2 масштаб д-сті;

1.3 ефект досвіду, який виявляється у більшій продуктивності праці в результаті спеціалізації на певних видах робіт;

1.4 доступність до ефективних джерел фінансування.

2. переваги основані на нормативних перевагах:

2.1 пільги, що надані регіону або п-ву;

2.2 права на інтелектуальну власність.

3.переваги обумовлені адміністративними заходами:

3.1 видача патентів, дозволів.

4. технічні та технологічні перевати.

5. конкурентні переваги, що базуються на високій поінформованості п-ва.

6 переваги обумовлені доступністю до інфраструктури ринку.

7. конкурентні переваги природного х-ру.

8 демографічні переваги.

9. переваги недобросовісної конкуренції

9.1 корупція;

9.2 контрабанда.

ІІ за характером забезпечення

1. кон'юктура ринку;

2. державна політика;

3.д-сть конкурентів;

4. зусилля самого п-ва.

ІІІ за ступенем цільового значення:

1. стратегічні;

2. тактичні.

ІV за х-ром динаміки:

1. стійкі;

2. Не стійкі.

V за сферами прояву:

1.у сфері в-ва;

2. у сф. реалізації гот.прод.;

3. у сф.обслуговування;

4. у сф. експлуатації.

VI в залежності від можливості повторення:

1. унікальні;

2. повторювані.

Для конкретного підприємства суттєве практичне значення має поділ конкурентних переваг за джерелами створення та стійкістю до копіювання на переваги:

1. “низького рівня”, які можуть бути легко досягнуті чи скопійовані конкурентами (використання дешевої робочої сили, забезпеченість широким спектром сировинних ресурсів тощо).

2. “високого рівня”, які є наслідком цілеспрямованої діяльності підприємства, як правило, пов’язані зі значними витратами і важко піддаються копіюванню (сучасна патентована технологія; спеціалізовані програми відтворення робочої сили високої кваліфікації тощо);

3. “найвищого рівня”, до яких відноситься постійна модернізація виробництва і видів діяльності, що супроводжується виснаженням конкурента, якщо він їх і досягає

11. Поняття та види конкурентоспроможності

В науковій літературі конкурентоспроможність, частіше за все, трактується як здатність об*єктів управління випереджати суперників у конкурентній боротьбі задля визначених економічних цілей.

Конкурентні переваги слід розглядати як елемент забезпечення конкурентоспроможн., о отже к-сть фіксує систему реалізації конкурентних переваг.

Конкурентоспроможність не є сумою реалізованих конкурентних переваг. Це нова якісна характеристика об*єкта, яка сама може породжувати нові кп.

На сьогодні беззаперечними сутнісними ознаками конкурентоспроможності є:

• К-сть – це порівняльна характеристика конкурентного положення суб*єкта конкурентних відносин, а здатністю до конкуренції володіють усі учасники ринку;

• В силу своєї специфіки, конкурентоспроможність не має прямих показників визначення

• Х-кою прояву наслідків конкурентоспроможності можуть виступати об*єктивні економічні показники, які мають кількісні параметри виміру

• З причин специфіки цільових характеристик оцінки, в конкурентоспроможності поточного режиму неможливе існування єдиної методики виміру

• В ролі суб*єктів оцінки к-сті можуть виступати: споживачі, фахівці п-ва, інвестори, конкуренти, незалежні експерти, тлщо.

• К-сть має відношення лише до конкурентного ринку, на якому реалізуються конкретні можливості даного суб*єкта

Види конкурентоспроможності:

• К-сть національної економіки

• Конкурентоспроможність галузі

• Конкурентоспроможність регіону

• Конкурентоспр. Підприємства

• к-сть продукції.

Найбільш досліджуваною є к-сть нац.. економіки. М. Портер вважав, що складовими к-сті країни є:

• конкурентоспроможні галузі, що об*єднають к-ні підприємства

• низький обмінний курс національної валюти, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку

• велике позитивне зовнішньоторгівельне сальдо

• значна частка країни в світовому експорті

• низький рівень витрат праці на одиницю продукції

Кон-жні країни створюють умови для появи конкурентоспроможних галузей, що, в свою чергу, сприяє появі кон-них підприємств. Причинами цього є:

• накопичення ресурсів та навичок, що необхідні для отримання інвестицій

• доступна і точна інформація стосовно потреб в товарах і технологіях

• імідж країни, що формується десятиріччя

Поняття конк- сті продукції визначається співвідношенням ціна- якість. Тому найбільш конкурент. є не той товар, за який просять найменшу ціну, а той, у якого сукупні витрати на задоволення потреб, що забезпечується даним товаром, будуть найменші. Але к-сть продукції в значній мірі залежить від її ціни, тому термін «к-сть товару» є умовним, оскільки рівень такої к-сті певним чином визначає цінова політика п-ва. З наукової точки зору слід говорити про к-сть товару або продукції.

Випуск к-ної продукції є важливою передумовою к-сті п-ва, але випуск к-них товарів не гарантує к-сть підприємства. Це відбувається в разі не ефект. Системи збуту або в разі не ефект. Системи розподілу і управління прибутком п-ва.

Отже, к-сть у науковому розумінні цього терміну, має відношення лише до підприємства як колективу працівників і власників, який не лише має, а й реалізує свою здатність виробляти продукт з певними конкурентними перевагами, продавати її споживачеві з вигодою для себе. Але к-сть підприємства не може проявлятися незалежно від чинників, які діють на рівні держави та галузі.