7. Географічні межі конкурентного ринку та їхнє аналітичне призначення.

Межі конкурентного ринку підприємства визначаються територією, на якій діють конкуренти даного підприємства. Отже, географічна розмірність ринку є вторинною по відношенню до визначення кола основних конкурентів.

Кожне підприємство має свій конкурентний ринок. Межі конкурентного ринку розширюються із збільшенням ступеня унікальності товару та строку служби. Межі ринку звужуються за слабкої конкурентної комунікації, за невеликого строку експлуатації товару та за високого ступеня уніфікації товару.

Розрахунок коефіцієнта територіальної конкурентної значимості конкурента:

С С

В

D

А

. П

A – зона основних конкурентів, в якій зосереджені підприємства, послугами (товарами) яких користуються від 70 до 100% споживачів продукції підприємства;

В – зона помірної конкуренції (40-70%);

С – зона слабкої конкуренції (10-40%);

D – зона невідчутної конкуренції (до 10%).

Зони	Відсоток споживачів	Середнє значення по відсоткам	Коефіцієнт територіальної значимості
А	70 -100	85	1,0 (85/85)
В	40-70	55	0,6 (55/85)
С	10-40	25	0,3 (25/85)

8. Поняття інтенсивності конкуренції та фактори, що впливають на її рівень.

Конкуренція як екон. категорія відображає механізм відносин між підприємствами, що випускають(реалізовують) однакову або взаємозамінну продукцію в доступних для них сегментах ринку.

Причина конкурентної боротьби є намагання реалізувати цілі діяльності п-ва.

Якщо одне п-во збільшує задоволення попиту споживачів, то інші втрачають свої ринки збуту, отже в результаті такого змагання прибуток одних зростає, інших — зменшується.

Інтенсивність конкуренції — це рівень протидії підприємств-конкурентів за споживача, постачальника та нові ринкові ніші.

ІК відзначається швидкістю відтворення п-вами нововведень п-ва лідера і часу, за який лідер втрачає свої позиції.

ІК — це важлива х-ка ринку, яка дозволяє відповісти на наступні питання:

1. яка к-сть п-ств конкурентів діє на ринку;

2. який якісний склад цих конкурентів;

3. який рівень протидії передбачався і який реально був.

Фактори впливу на ІК:

• к-сть діючих п-ств на ринку;

• ємність ринку —можливий обсяг реалізації продукції;

• обсяг товарної пропозиції

Пропоз= Запаси поч..пер+В-во+Експ

• демонополізація економіки;

• рівень уніфікації продукції(чим більша уніфік. Тим більша інтенсивн.);

• еластичність попиту від ціни. Якщо попит еластичний, то п-во використовує політику цін.

9. Еволюція теорії конкурентних переваг

Автором першої теорії конкурентних переваг «Абсолютної переваги» був Сміт. Він зазначав, що в одному регіоні продукція може вироблятися з більшою ефективністю ніж в іншій, тому доцільна регіональна спеціалізація для випуску певної продукції.

Абсолютна переваги визначаються:

• природними факторами

• факторами виробництва

Рікардо – концепція «Порівняльних переваг». Вважав, що кожна держава може спеціалізуватися на продуктах, ефективність виробництва яких найбільша.

Хектор та Олін. Використовували концепцію факторів виробництва, з’ясували різну забезпеченість країн трудовими ресурсами, землею та капіталом. Ресурси, які є в достатку є дешевими, а отже продукція рентабельнішою.

Леонтьєв. Здійснив спробу емпіричної перевірки теорії Хектора та Оліна та стверджував: 1) слід враховувати неоднорідність факторів виробництва. 2) державну політику

Кругман та Ланкасте. Теорія «ефекту масштабу» - економія на масовому виробництві.

Лукас – один з факторів виробництва «людський капітал».

Портер – кожна країна має свій набір конкурентних переваг. Щоб їх утримати треба розвивати усі частини нац. Ромба (стратегії фірм, фактори вироб, попиту, підтер галузі).