2. Особливості керівництва навчально-виховним процесом.

Управління школою здійснюється через реалізацію управлінських (технологічних) функцій, до яких відносяться планування, організація, координація, контроль, регулювання (корекція), облік та аналіз. Ідеться про функцію управління закладом і про функції управління будь-яким видом діяльності. (Рис.3.1)

Показники управління навчально-виховним процесом:

1. Рівень управління процесом створення належних навчально-матеріальних, навчально-методичних, санітарно-гігієнічних умов навчання та виховання школярів

2. Організаційна робота з комплектування класів

3. Рівень управлінської діяльності з охоплення дітей і підлітків якісною середньою освітою

4. Управління створенням умов для варіативності навчання

5. Рівень керівництва роботою з підвищення ефективності та результативності навчально-виховної роботи, підвищення інтересу учнів до навчання

6. Рівень керівництва роботою з обдарованими дітьми

7. Управління виховною роботою

8. Рівень управління роботою з фізичного розвитку школярів

9. Якість ведення документації з навчально-виховної роботи

10. Рівень аналізу результативності навчально-виховного процесу в динаміці.

Внутрішкільне управління базується на основі використання системи локального моніторингу навчального закладу ((Рис.3.1)).

Локальний моніторинг забезпечує широке включення в процес підготовки та прийняття управлінських рішень всіх суб’єктів навчально – виховного процесу, а також вдосконалення технології управління школою.

Цьому також сприяє застосування показників цільових функцій управління навчальним закладом.

Центральною ланкою інформаційного забезпечення управління школою є управлінська інформація, як основа для прийняття управлінських рішень. ( Рис. 3.2.)

Вся управлінська діяльність ґрунтується на принципах особистісної орієнтації.

У навчальному закладі використовуються засади адаптивного управління. За допомогою адаптивного управління відбувається поєднання, взаємоузгодження, гармонізація потреб людини, суспільства і держави. Важливий напрямок адаптивного управління – забезпечення державно – громадської моделі його здійснення.

Така модель враховує місцеві особливості і специфіку регіону і школи, конкурентноздатність освітніх послуг, що надає заклад освіти, посилення взаємодії з батьками і громадськістю, більшу відкритість і демократизм, органічне поєднання засобів державного впливу з громадським управлінням. Розробка шкільного змісту освіти, управління стратегією розвитку школи, вже не є прерогативою командної “ верхівки”. Управління складною соціальною структурою, якою є сучасна школа нині неможливе без участі батьків, учнів, різноманітних верств суспільства.

Зокрема значно зросла роль колегіальних органів управління: Ради школи, Піклувальної та педагогічної ради, загальних зборів трудового колективу, батьківських зборів, учнівського самоврядування. Саме державно – громадське управління забезпечує перехід школи з режиму функціонування в режим розвитку.

Невід’ємною складовою моделі адаптивного державно - громадського управління, є технологія управління школою, що розвивається, побудована на реалізації чотирьох блоків: учитель, учень, батьки, громадське середовище.

Робота з вчителями полягає у реалізації принципу: Учитель - співучасник процесу вироблення і реалізації перспективних завдань розвитку школи.

Основними цілями навчання прийнято вважати:

• створення максимально сприятливих умов для розумового, морального, емоційного та фізичного розвитку особистості, всебічного розвитку її здібностей, домагаючись отримання учнями міцних знань, основ наук і вміння самостійно поповнювати їх;

• дати універсальну освіту на рівні, що відповідає швидкому розвитку науки і дозволяє адаптуватися в сучасному світі;

• реалізувати ідею загального, інтелектуального, морального розвитку особистості засобами гуманітаризації освіти;

• виховати високорозвиненого громадянина на основі загальнолюдських моральних цінностей, здатного до активного життя, праці, творчості;

• слідувати міжнародним вимогам до побудови програм для дітей з вищими інтелектуальними здібностями: поглиблення змісту програм, розвиток високого рівня розумових процесів, розвиток розуміння власних здібностей учнями;

• формувати особистість з розвиненим інтелектом і високим рівнем культури, готову до усвідомленого вибору і освоєння професійних освітніх програм.

Навчання поряд з вихованням і розвитком особистості належить до числа основних педагогічних процесів. Ефективність управління процесом навчання визначається якістю дидактичної підготовки педагога. Однією з основних завдань дидактичної підготовки вчителя виступає виявлення сутності процесу навчання.

Модель процесу виховання являє собою струнку систему взаємопов'язаних цілей, принципів, завдань, змісту, методів, форм і результатів виховання, різних варіантів й етапів досягнення цілей і завдань виховання, різноманітні двосторонні взаємини вихователів і вихованців у цьому процесі. (Рис. 3.3.)

За критерієм послідовності етапів і відповідних педагогічних дій структура виховного процесу має ряд стадій:

1) ознайомлення із загальними нормами і вимогами;

2) формування відносин;

3) формування поглядів і переконань;

4) формування загальної спрямованості особистості.

За критерієм зв'язку і залежностей між компонентами передбачається така послідовність організації виховного процесу:

а) проектування, що включає визначення мети і конкретних завдань виховання;

б) організація матеріальної (трудової, природоохоронної), суспільної (колективної, організаційно-управлінської, комунікативної), духовної (емоційно-почуттєвої, пізнавальної, ціннісно орієнтованої) діяльності;

в) регулювання міжособистісного спілкування і його корекція в процесі основних видів діяльності вихованців;

г) контроль і підбиття підсумків, установлення співвідношення між одержаними і запланованими результатами, аналіз досягнень і невдач.

Знання й осмислення основних компонентів моделі виховного процесу дають змогу педагогу глибше зрозуміти сутнісну характеристику виховання як педагогічного процесу і визначити науково обґрунтовані підходи до його практичного здійснення.

Зміст виховання в українському суспільстві має відповідати таким вимогам:

а) забезпечення формування особистості, яка ідентифікує себе як громадянин України;

б) врахування реальних можливостей виховного процесу конкретних освітньо-виховних систем;

в) забезпечення всебічного й гармонійного розвитку особистості вихованця;

г) забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення вихованців;

д) підготовка громадян України до майбутньої творчої діяльності та формування їхньої активної життєвої позиції.

Таким чином, до результатів виховного процесу відносять:

— сформованість провідних якостей особистості вихованця;

— систему моральних знань, навичок, вмінь і звичок та ціннісних орієнтацій вихованця;

— конкретні дії та вчинки вихованця, їхній вплив на результати його діяльності, виконання певних обов'язків;

— психологічну і духовну готовність вихованця до повноцінної творчої життєдіяльності;

— всебічний і гармонійний розвиток особистості вихованця, узгодженість його дій з його переконаннями, життєвими настановами та суспільними вимогами;

— активну життєву настанову й орієнтацію на досягнення суспільно значущих успіхів у майбутньому тощо.

Ці результати водночас є показниками оцінки вихованості.

Основними критеріями оцінки результатів діяльності виховної системи можуть бути:

— відповідність досягнутих результатів виховання поставленій меті;

— рівень вихованості конкретних вихованців, згуртованість колективів, позитивний морально-психологічний клімат у них;

— відповідність вихованості загальноприйнятим цінностям, нормам, правилам поведінки;

— конкретні дії, вчинки вихованців, їхній характер та відповідність загальнолюдським цінностям;

— оптимальність системи виховної роботи і дієвість конкретних виховних впливів;

— педагогічна майстерність вихователів, оптимальне планування, організація та здійснення виховної роботи тощо.

Дирекція домагається належної результативності у здійсненні виховної роботи із учнями. Тут з боку заступника виховній роботі вироблена чітка система превентивного, морально-етичного виховання та формування навиків здорового способу життя.

У 2011-2012 навчальному році був розроблений план виховних заходів з учнями 1-11 класів на основі річного плану школи. Діяльність педагогічного колективу спрямована на виховання гуманіста, патріота, громадянина України. Виховна робота спрямована за такими напрямками:

■ сімейне

■ моральне

■ цивільне

■ трудове

■ військово-патріотичне

■ превентивне

■ екологічне

■ формування здорового способу життя

■ сприяння творчому розвитку особистості

У цих напрямках у школі працює: учнівське самоврядування «Лідер». (Рис. 3.4.)

Проводяться рейди: збереження шкільного майна, санстану класів, шкільних підручників, операція «Живи, книго!», перевірки щоденників, зовнішнього вигляду учнів, спізнень на уроки. На засіданнях розглядали поведінку учнів схильних до правопорушень. Члени учнівського самоврядування допомагають в проведенні різноманітних свят, вечорів, предметних тижнів, спортивних змаганнях.

У школі протягом кількох років діє одна загальношкільна система обліку відвідування учнями занять. Щоденно медична сестра за участю органів учнівського самоврядування після першого та після останнього уроків збирає дані про учнів, відсутніх на уроках, уточнює причини відсутності та заповнює книгу обліку відсутніх учнів на уроках. Кожен класний керівник веде облік відсутності учнів свого класу.

Дирекція навчального закладу підтримує тісні та ділові взаємодії з органами місцевого самоврядування, а також піклувальною радою, батьківським та учнівським комітетом, керівниками місцевих підприємств і господарств.

Ефективність управлінської діяльності директора багато в чому залежить від доцільності, чіткості розподілу прав і обов'язків представників адміністрації школи. У міру необхідності директор школи проводить інструктивні або оперативні наради, у визначені дні проводить наради при директорі, засідання педагогічних рад та ін.

Наказ – офіційний документ, у якому викладаються розпорядження, постанова і таке інше керівника установи. Наказ є одним із найпоширеніших різновидів управлінського рішення керівника. Підставою для створення наказу є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій. Більшість наказів (їх тематика і терміни видання) передбачена річним планом закладу. Є позапланові накази, які видаються при виникненні певної проблеми, що потребує вирішення.

Види наказів:

• з кадрових питань

• з питань основної діяльності

• нормативні

Накази поділяють на:

• накази разової дії

• тривалого використання

Накази умовно поділяються на:

• з кадрових питань: прийом на роботу, звільнення з посади, переміщення й переведення на посаду, заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності;

• з питань основної діяльності: організація навчально-виховного процесу;

• нормативні: затвердження робочого навчального плану, розподіл обов'язків між працівниками школи, про "Правила внутрішнього розпорядку" тощо; про зарахування учнів до школи, вибуття їх зі школи, переведення з класу до класу.

Вимоги до наказів:

• науково обґрунтовані;

• обґрунтовані аналізом фактів;

• грамотні;

• Законні (не суперечити законам і нормативним документам);

• несуперечливі за змістом;

• своєчасні;

• чіткі, логічно послідовні, закінчені;

• конкретні (із зазначенням відповідних осіб, термінів виконання);

• завізовані особами, які брали участь у підготовці проекту наказу чи вносили на розгляд проекти наказу.

Накази з питань навчально-виховної роботи:

Установчі – ті, що стосуються різних аспектів життя школи

Констатаційно-установчі накази – стосуються питань навчально-виховної роботи

В аналітико-узагальнювальних наказах узагальнюються підсумки вивчення досвіду роботи вчителів.

Вимоги до змісту наказів:

Назва – відповідає на питання “Про що?”

Констатуюча частина Повинна містити посилання на документи органів вищого рівня із зазначенням їх найменування, дат, номерів, заголовків (п.2.4).

Розпорядча частина.

1. Повинна містити дію, виражену дієсловом в неозначеній формі – “підготувати”, “організувати”, “розробити”, “провести”, “розглянути”, “затвердити” тощо.

2. Термін виконання повинен бути реальним, відповідати об’єму робіт, який необхідно виконати;

3. Бажано уникати виразів, “посилити”, “підвищити”, “удосконалити”, “активізувати”, “вжити заходи”.

4. Підпис Його розшифровка друкується на рівні останнього рядка найменування посади без пропуску між ініціалами і прізвищем.

5. З наказом ознайомлені.

6. Виконавець.

Алгоритм організації виконання наказу:

1. Розробка заходів щодо виконання наказу, підбір виконавців.

2. Інструктаж виконавців.

3. Узгодження дій виконавців.

4. Матеріальне забезпечення виконання наказу.

5. Попереджувальний контроль за ходом виконання наказу.

6. Регулювання процесу виконання наказу.

7. Підсумковий контроль, підбиття підсумків.

8. Зняття наказу з контролю.

9. Продовження роботи на виконання наказу.

У підході до роботи й керівництва колективом провідну роль відіграє колегіальний компонент. Директор школи поєднує вимогливість і контроль із ініціативним і творчим підходом до виконуваної роботи та свідомим дотриманням дисципліни. Прагне делегувати повноваження й розділяти відповідальність. Зазвичай демократичний у прийнятті рішень.