Релігійна політика радянської влади

Політика правлячого режиму була спрямована на обмеження впливу релігії та церкви на життя радянського суспільства й формування атеїстичного світогляду. У 1929 р. органи ОДПУ звинуватили в антирадянській діяльності Українську автокефальну православну церкву, яка була змушена в 1930р. заявити про саморозпуск. Під арешт підпали митрополити УАПЦ В. Липківський, М. Борецький і близько 2 тис. священиків, більшість із них була розстріляна.

Партійне керівництво проголосило другу п'ятирічку (1933—1937 рр.) «п'ятирічкою знищення ре­лігії». Розпочалися масове закриття і нищення церков (Михайлівський Золотоверхий собор у Києві, Свято-Миколаївський собор у Харкові), нищення й вивезення за кордон ікон та інших культурних цінностей. У середині 1930-х рр. в Україні залишилося лише 9% діючих церков.

«Культурна революція»

Мета	Установлення ідеологічного контролю держави над суспільством, згортання національно-культурного будівництва
Основні заходи	1930 р. — ліквідація Української автокефальної православної церкви 1930 р. — запровадження загальної обов'язкової чотирічної освіти 1933 р. — згортання українізації та поширення русифікації 1934 р. — створення Спілки радянських письменників України
Результати, на­слідки	Ліквідація неписемності, насадження єдиного методу соціалістичного реалізму, фізичне знищення діячів літератури й мистецтва («розстріляне відродження»)

Словник Поняття й терміни

«Українізація» — політика ВКП(б) у 1920-х рр., спрямована на збільшення представництва укра­їнців в органах влади, державних, освітніх і культурних установах, розширення сфери застосування української мови, відродження та розвиток української культури.

Русифікація — політика радянського керівництва в республіках СРСР, спрямована на висування на провідні позиції російської мови, культури, історії й витіснення на другорядні ролі національних мов, культури, історії.

Соціалістичний реалізм — єдиний дозволений радянським керівництвом творчий метод літерату­ри й мистецтва, який прославляв радянську дійсність.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Додаткова інформація Радянські партійні діячі й Україна

Прізвище
партійного діяча,	Стисла характеристика діяльності
роки життя
Павло	Радянський партійний і державний діяч. У серпні 1923 р. ЦК РКП(б) направив Пости -
Постишев	шева в Україну. У 1924—1925 рр. Постишев обіймав посаду секретаря Київського губ-
(1887—1939)	кому. 3 липня 1930 р. до січня 1933 р. — секретаря ЦК ВКП(б). У березні 1933 р. Павла
	Постишева було призначено другим секретарем ЦК КП(б)У. Одночасно Постишева
	обрали першим секретарем Харківського, а згодом — Київського (з липня 1934 р.)
	обкому Компартії. Багато дослідників покладають на нього персональну відповідаль-
	ність за розгром українського національного відродження, згортання українізації. По-
	стишев виступав за застосування репресивних методів при проведенні колективізації
	й виконанні плану хлібозаготівель в Україні, за боротьбу з «шкідниками» й «націона-
	лістичною контрреволюцією». Постишев був співорганізатором Голодомору в Україні
	1932—1933 рр. 22 лютого 1938 р. його заарештували. Як «японського шпигуна» та
	«правого троцькіста» Постишева було розстріляно 26 лютого 1939 р.
Сергій	У 1922—1928 рр. Косіор займав керівні посади в органах РКП(б). У 1928—1938 рр. —
Косіор	генеральний (з 1934 р. —- перший) секретар ЦК КП(б)У Член Політбюро ВКП(б)
(1889—1939)	з 1930 р. У липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У С. Косіор активно
	підтримав вимогу Л. Кагановича і В. Молотова повністю виконати значно завищенні
	плани хлібозаготівель в Україні. За його ініціативою було створено колгоспні фонди
	(постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.).
	Косіор — один із головних організаторів і виконавців ліквідації «українізації» й про-
	ведення політики русифікації, штучного голодомору 1932—1933 рр. в Україні, фабри-
	кування численних політичних процесів та масового винищення національної інтелі-
	генції. Був репресований
Йосип	Державний, політичний і військовий керівник СРСР. Генеральний секретар Централь-
Сталін	ного Комітету Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) із 1922 року, голова Ра-
(1879—1953)	дянського Уряду (Голова Ради Народних Комісарів із 1941 року, Голова Ради Міністрів
	СРСР з 1946 року). У 1927 р. Сталін вийшов переможцем у затятій боротьбі за владу,
	що точилася між партійними вождями після смерті Леніна.
	У міру того як Сталін шдпорядковува£'св0єму тиранічному пануванню партію, вона
	в свою чергу систематично поширювала владу на всі сторони життя суспільства. Від-
	крита критика Сталіна (не кажучи вже про опір) ставала неможливою, оскільки в дер-
	жаві була розгорнута потужна кампанія масових репресій

1. Якого року сталінським керівництвом було проголошено курс на форсовану індустріалізацію?

А 1925 р. Б 1929 р. В 1932 р. Г 1937 р.

2. Якою цифрою позначено на картосхемі область УСРР, де в роки другої п’ятирічки було побудовано завод-гігант чорної металургії? А 1 Б 2 В З Г 4

3 . Як називається репресивна політика сталінського керівництва, що полягала в насильницькому об'єднанні самостійних'селянських господарств у колективні з метою встановлення цілковитого контролю держави над сільським господарством?

А культурна революція

Б радянська модернізація -

В суцільна колективізація

Г форсована індустріалізація

4. Яка причина є спільною для голодоморів 1921—1923 рр. та 1932—1933 рр. в Україні?

А повна реквізиція державою продовольчих ресурсів села

Б несприятливі погодні умови, посуха, неврожай зернових

В збільшення обсягів експорту зерна й іншої сільськогосподарської продукції

Г скорочення посівних площ і худоби внаслідок воєнних дій

5. Яка риса притаманна радянській політичній системі в 1930-ті рр.?

А послаблення ідеологічного тиску на суспільно-політичне життя

Б чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки

В створення масових політичних партій і громадських організацій

Г юридичне оформлення розгалуженого репресивного апарату

6. Кому з діячів культури періоду радянської модернізації належить така характеристика? «Письменник-сатирик, автор чотирьохтомноїзбірки гумористичних оповідань «Усмішки», пере­кладач творів А. Чехова, В. Маяковського, Я. Гашека, жертва сталінських репресій».

А Остапу Вишні Б Максиму Рильському Г Володимиру Сосюрі Д Павлові Тичині

7. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами державних і політичних діячів пері­оду радянської модернізації.

1 генеральний секретар ЦК КП(б)У, безпосередній організатор голодомору А С. Косіор

1932—1933 рр. в Україні й згортання «українізації» Б П. Постишев

2 вибійник Кадіївської шахти «Центральна-Ірміне», ініціатор масового В М. Скрипник робітничого руху за підвищення продуктивності праці Г Й. Сталін

3 народний комісар освіти УРСР, провідник політики українізації, звинувачений Д О. Стаханов

у створенні групи націонал-ухильників

4 секретар ЦК КП(б)У, перший секретар Харківського обкому компар­тії, один з

організаторів голодомору 1932—1933 рр. в Україні

8. Установіть послідовність подій культурного життя України в період радянської модернізації.

А запровадження обов'язкового початкового навчання

Б створення Спілки радянських письменників України

В заснуваня в Києві Інституту електрозварюваня ВУАН

Г відновлення діяльності університетів у Харкові й Одесі