Тема24. Радянська модернізація україни (1929-1935

1. Як називається комплекс заходів сталінського керівництва щодо прискореного розвитку промисло­вості з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР?

А культурна революція

Б радянська модернізація

В суцільна колективізація

Г форсована індустріалізація

2. Якою цифрою позначено на картосхемі область УСРР, де в роки першої п’ятирічки було побудова­но завод-гігант тракторного машинобудування? А 1 Б 2 В З Г 4

3 . Кому з передовиків-новаторів періоду радянської модернізації належить така характеристика? «Вибійник шахти «Центральна-Ірміне» в Кадіївці, ініціатор масового робітничого руху за підви­щення продуктивності праці, застосував новий прогресивий метод видобутку вугілля».

А М. Демченко

Б М. Ізотову

В П. Кривоносу

Г О. Стаханову

4. Що мало на меті сталінське керівництво, здійснюючи колективізацію сільського господарства?

А установлення контролю над сільським господарством

Б перетворення СРСР на індустріально-аграрну державу

В створення бази для зміцнення обороноздатності країни

Г переслідування та знищення всіх представників опозиції

5. Якого року сталінським керівництвом було завершено суцільну колективізацію в Україні?

А 1925 р. Б 1929 р. В 1932 р. Г 1937 р.

6. Які риса притаманна розвитку української культури в 1930-ті рр.?

А відсутність державного контролю й цензури

Б існування багатьох жанрів, стилів і напрямів

В панування методу «соціалістичного реалізму»

Г поширення сфери вживання української мови

7. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами діячів культури періоду радянської

модернізації.

1 фахівець у галузі електрозварювання, розробив проекти розбірних і А О. Богомолець цільнозварних мостів Б Ю. Кондратюк

2 історик, написав перші марксистські праці з історії громадських рухів В Л. Ландау

і революції в Україні Г Є. Патон

3 фізіолог, запропонував сироватку для прискорення зростання переломів Д М. Яворський

і загоєння ран

4 винахідник-конструктор, розробив теорію космічних польотів і спосіб

посадки на Місяць

8. Установіть послідовність подій громадсько-політичного життя України в період радянської модер­нізації.

А ліквідація Української автокефальної православної церкви

Б «Шахтинська справа» працівників вугільної промисловості

В постанова ВУЦВК про перенесення столиці УСРР до Києва

Г політичний процес над «Спілкою визволення України» (СВУ)

Тема24. Радянська модернізація україни (1929-1938)

ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ

Дата	Подія
1927—1928 рр.	хлібозаготівельна криза
1928 р.	«Шахтинська справа»
1928—1932 рр.	перший п'ятирічний план розвитку народного господарства України
1929—1938 рр.	період радянської модернізації в Україні
20 січня 1929 р.	у газеті «Правда» опублікована стаття В. Леніна «Як організувати змагання?»
Травень 1929 р.	XI Всеукраїнський з'їзд рад і затвердження плану першої п'ятирічки
Листопад 1929 р.	пленум ЦК ВКП(б) — розгром групи М. Бухаріна
Кінець 1929 р.— початок 1930 р.	ліквідація Української православної автокефальної церкви (УАПЦ)
Кінець 1929 р.	перехід до форсованої індустріалізації
5 січня 1930 р.	постанова ЦК ВКП(б) про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву
Січень 1930 р.	постанова ЦК ВКП(б) про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації
24 лютого 1930 р.	лист-директива С. Косіора місцевим партійним організаціям про форсування колективізації
14 березня 1930 р.	постанова ЦК КП(б)У про боротьбу з викривленням партлінії в колгоспному будівництві
Березень 1930 р.	процес «Союзу визволення України»
25 липня 1930 р.	постанова ЦК ВКП(б) про загальне обов'язкове навчання
1 жовтня 1931 р.	введення в дію Харківського тракторного заводу
Квітень 1932 р.	постанова ЦК ВКП(б) про перебудову літературно-художніх організацій
7 серпня 1932 р	закон про охорону державної власності («закон про п'ять колосків»)
8 листопада 1932 р.	таємна постанова ЦК ВКП(б) про припинення відвантаження товарів для сільської місцевості України
10 листопада 1932 р.	урочисте введення в дію Дніпровської гідроелектростанції в Запоріжжі
6 грудня 1932 р.	прийняття постанови РНК УСРР і ЦК КП(б)У про занесення на «чорну дошку» сіл, які «злісно саботують хлібозаготівлі»
1932—1933 рр.	Голодомор в Україні
Січень 1933 р.	постанова партійно-державного керівництва СРСР про організацію політвідділів при МТС і раднаргоспах; постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкову поставку зерна державі колгоспами й одноосібними господарствами»
1933 р.	відновлення університетів в Україні
1933—1937 рр.	друга п'ятирічка
1934 р.	перенесення столиці з м. Харкова до м. Києва
1934 р.	створення Спілки радянських письменників України
1 грудня 1934 р.	убивство С- Кірова; розгортання нової хвилі репресій
Грудень 1934 р.	арешт українських кобзарів і лірників і розправа над ними
31 серпня 1935 р.	початок стаханівського руху
Січень 1937 р.	надзвичайний XIV Всеукраїнський з'їзд рад; затвердження нової Конституції УРСР
1937 р.	завершення колективізації в Україні
20 квітня 1938 р.	постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про обов'язкове вивчення російської мови в школах із неросійською мовою навчання
Грудень 1938 р.	постанова ЦК ВКП(б), РНК СРСР, ВЦРПС про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування та боротьбу зі зловживаннями
1939 р.	ліквідація національних районів, національних сільських і містечкових рад
Червень 1940 р.	Указ Президії Верховної Ради СРСР про перехід на 8-годинний робочий день, на емиденний робочий тиждень, заборону самовільного залишення робітниками й службовцями підприємств і установ

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Форсована індустріалізація — комплекс заходів сталінського керівництва щодо прискореного розвитку промисловості з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороно­здатності СРСР.

Стаханівський рух — масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнен­ня високих виробничих показників за рахунок поліпшення її організації, започаткований вибійником шахти О. Стахановим.

Колективізація — перетворення індивідуальних селянських господарств на колективні господар­ства (колгоспи, радгоспи).

Суцільна колективізація — репресивна політика сталінського керівництва, що полягала в лікві­дації самостійних селянських господарств і насильницькому об'єднанні селян у колективні господар­ства з метою встановлення цілковитого контролю держави над сільським господарством.

Розкуркулення — примусове позбавлення селян-куркулів власності під гаслом «ліквідації кур­кульства як класу» з метою зламати опір колективізації з боку заможних селян.

Закон «про п'ять колосків» — постанова ВЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. про охорону со­ціалістичної власності, яка передбачала суворі покарання «за розкрадання колгоспного майна».

Голодомор — целеспрямована політика сталінського керівництва в 1932—1933 рр. на створення штучного голоду шляхом реквізиції в селян продовольства з метою завершення суцільної колективі­зації.

Геноцид — дії, спрямовані на часткове або повне знищення окремих груп населення, окремих на­родів із расових, національних або релігійних мотивів.

Репресії — каральні заходи, уживані державними органами з метою придушення, залякування суспільства.

«Розстріляне відродження» — трагічний період піднесення української культури в 1930-ті рр., пов'язаний з установленням тотального контролю більшовицького режиму над культурою та з фізич­ним знищенням кращих представників української літератури й мистецтва.

ФАКТИ Стислий довідник Соціально-економічне життя в радянській Україні. Прояви процесу модернізації. Форсована індустріалізація

Наприкінці 1920-х рр. керівництво ВКП(б) відмовилося від непу й розпочало докорінний переустрій держави, який отримав назву «радянська модернізація». Складовими радянської модернізації України були індустріалізація, колективізація й «культурна революція», які супроводжувалися масовими репресіями проти «ворогів народу».

У 1925р. на XIV з'їзді ВКП(б) було проголошено курс на індустріалізацію, який передбачав ство­рення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у про­мисловості, з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР. У 1929 р. на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення «будь-якою ціною» прискори­ти розвиток важкої промисловості (форсована індустріалізація).

Індустріалізація була основним завданням перших п'ятирічних планів. Головна увага приділяла­ся розвитку вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, електроенергетики. У роки першої п'ятирічки (1928—1932 рр.) в Україні будувалося 460 промислових підприємств із 1500, що споруджувалися в СРСР, у другій п'ятирічці (1933—1937 рр.) — 1000 промислових підпри­ємств із 4500, у третій п'ятирічці (1938—1942 рр.) — 600 промислових підприємств із 3000.

Для виконання п'ятирічних планів радянське керівництво застосовувало методи позаекономічно­го примусу (використання примусової праці в'язнів концтаборів, прирівнювання дисциплінарних порушень до кримінального злочину) та ідеологічного ошукування трудящих (соціалістичне змагання, рухи ударників, новаторів, багатоверстатників).

Поширився стахановськип рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих вироб­ничих показників, пов'язаний з іменем вибійника шахти «Центральна-Ірміне» в Кадіївці О. Стаханова, який застосував новий прогресивний метод видобутку вугілля. Передовиками-новаторами стали М. Ізотов (вугільна промисловість), П. Кривонос (залізничий транспорт), М. Демченко, 77. Ангеліна (сільське господарство) та ін.

Плани приросту промислової продукції неодноразово корегувалися в бік збільшення («штурмів­щина»), але не забезпечувалися відповідними капіталовкладеннями, устаткуванням і кваліфіковани­ми кадрами, тому темпи розвитку промисловості відставали від запланованих. Плани першої й другої п'ятирічок не були виконані в повному обсязі, але радянське керівництво оголосило їх «виконаними достроково» за 4 роки і 3 місяці. Третю п'ятирічку в 1941 р. перервала війна.

Позитивними наслідками індустріалізації стало перетворення України на іпдустріально-аграрну країну, яка досягла рівня економічно розвинених країн, посівши перше місце в Європі й друге місце у світі за обсягами виробництва у важкій промисловості. Україна стала основною металургійною, вугільною й машинобудівною базою СРСР, частка якої становила 50,5% у видобутку вугілля, 61,6% у видобутку залізної руди, 49,7% у виплавці чавуну, 48,9% у виробництві сталі. Кількість підприємств важкої промисловості зросла майже в 11 разів, у тому числі було побудовано промислові гіганти «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», Харківський тракторний завод (1931 р.), Дніпров­ську ГЕС (1932 р.).

Негативними наслідками індустріалізації були формування адміністративно-командної еко­номіки, уповільнення розвитку легкої, харчової промисловості та сільського господарства, зниження життєвого рівня населення (запровадження продовольчих карток, дефіцит товарів і послуг, ускладнен­ня житлової проблеми внаслідок урбанізації).

Розгортання форсованої індустріалізації прискорило зростання економічного потенціалу України, але супроводжувалося екстенсивним шляхом господарювання та адміністративно-командними мето­дами управління.

СЛОВНИК

Поняття й терміни

Радянська модернізація — докорінний переустрій держави, розпочатий керівництвом ВКП(б) на­прикінці 1920-х рр., складовими якого були індустріалізація, колективізація й «культурна революція», які супроводжувалися масовими репресіями проти «ворогів народу».

Індустріалізація — процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості.

Командна економіка — економіка, характерними рисами якої є державна власність на всі матері­альні ресурси, централізоване економічне планування, здійснення виробництва на основі державних директив.

П'ятирічка (п'ятирічний план) — основна форма централізованого планування соціально-економічного розвитку СРСР; період, охоплений п'ятирічним планом.

«Штурмівщина» — корегування планів приросту промислової продукції в бік збільшення, що не забезпечувалися відповідними капіталовкладеннями, устаткуванням і кваліфікованими кадрами.

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет

Олексій Стаханов (1906—1977)

Ш ахтар, передовик виробництва, зачинатель стахановського руху Олексій Григорович Стаханов народився в бідній селянській родині. У 1914—1926 рр. був наймитом. У 1927 р. почав працювати коногоном на шахті «Центральна-Ірміно» в Кадіївці на Донбасі, згодом — кріпильником, а з 1933 р. —

забійником. У ніч на 31 серпня 1935 р. Олексій Стаханов устано­вив світовий рекорд з видобутку вугілля: перевиконавши добову норму на 1350%. виробив 102 тонни вугілля за одну зміну. Ста­ханов був оголошений «зачинателем масового руху новаторів ви­робництва». Його іменем названо «стахановський рух», метою якого була боротьба за підвищення норми виробництва кожного працівника.

Система роботи Стаханова полягала в тому, що з ним працю­вало декілька людей, які забезпечували йому допомогу та виван­таження вугілля, що і зробило можливим установлення рекорду. Стахановський рух покращив стан справ на виробництві, проте в ході цієї кампанії виникли і проблеми. Досягнення окремих робітників ставали нормою для цілих колективів. «Тотальна ста-хановизація» породила масову штурмівщину, дезорганізацію, гонитву за рекордами, при цьому якість роботи залишалася поза увагою. 19 вересня 1935 р. Олексій Стаханов установив новий ре­корд, добувши за одну зміну 227 тонн вугілля.

У 1941 р. Олексій Григорович закінчив Промислову академію. З 1943 р. працював у міністерстві вугільної промисловості, з 1957 р. — заступником керівника тресту «Чистяковантрацит», в 1959— 1974 рр. — помічником головного інженера шахтоуправління «Торезантрацит».

ФАКТИ

Стислий довідник Суцільна колективізація в Україні

У 1927 р. на XV з'їзді ВКП(б) було проголошено курс на колективізацію сільського господар­ства — перетворення індивідуальних селянських господарств на колективні господарства для спільної господарської діяльності. Однак у 1929р. на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на су­цільну прискорену колективізацію, який передбачав ліквідацію самостійних селянських господарств і насильницьке об'єднання селян у колективні господарства (колгоспи, радгоспи). Завданнями колек­тивізації були збільшення товарності сільського господарства, прискорення процесу індустріалізації, забезпечення промисловості дешевою робочою силою.

В Україні колективізацію планувалося завершити восени 1931 р. — навесні 1932 р. Одним з іні­ціаторів форсованої колективізації став перший секретар ЦК КП(б)У С. Косіор, який запропонував провести колективізацію в Україні протягом одного року. Уже навесні 1930 р. шляхом насильництва й обіцянок у колгоспи було об'єднано 62,8 % селянських господарств. До колгоспів забирали не тільки землю, а й усе селянське майно, унаслідок чого селяни почали забивати худобу й птицю, псувати інвен­тар. Відбулися збройні виступи селян проти колективізації в Херсонському, Кам'янець-Подільському, Одеському, Чернігівському та інших округах, у яких узяли участь понад 40 тис. чоловік.

У березні 1930 р. генеральний секретар ЦК ВКП(б) Й. Сталін опублікував статтю «Запаморочен­ня від успіхів», у якій переклав відповідальність за репресивні методи проведення колективізації на місцеві органи влади й дозволив селянам виходити з колгоспів. Примірний статут сільськогосподар­ської артілі давав колгоспникам право мати присадибну ділянку, худобу, птицю. Але масовий відтік селян із колгоспів (близько 50%) призвів до нового наступу сталінського керівництва на селянство. Тим, хто виходив із колгоспів, відводилися гірші землі, не поверталися худоба та реманент, загрожу­вало виселення з рідних місць.

Одночасно з прискореною колективізацією сталінське керівництво з 1929 р. проголосило курс на ліквідацію куркульства як класу. Під «розкуркулення» потрапляли не тільки заможні селяни, але й ті, хто не бажав вступати в колгоспи («підкуркульники»). В Україні за роки колективізації було екс­пропрійовано близько 200 тис. селянських господарств, від чого постраждали 1,2—1,4 млн чоловік, із них 860 тис. були виселені на Північ і до Сибіру. Репресивна політика сталінського режиму до­зволила в основному завершити суцільну колективізацію в Україні в 1937р., коли 27,3 тис. колгоспів об'єднували 96,1% селянських дворів. . ; •

Голодомор 1932—1933 рр. в Україні

Цілеспрямована політика сталінського керівництва на завершення суцільної колективізації призве­ла до голодомору 1932—1933 рр., головними причинами якого стали непомірні для селян хлібозаготів­лі, конфіскація владою запасів продовольства, відсутність допомоги голодуючим із боку держави.

7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову про охорону соціалістичної власності (за­кон «про п'ять колосків»), яка «за розкрадання колгоспного майна» передбачала розстріл або позбав­лення волі терміном не менше 10 років із конфіскацією майна. Для вилучення хліба в Україну прибула хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.

У районах, занесених на «чорну дошку», вилучалися продовольчі й посівні фонди, припинялося постачання товарів, проводилися репресії проти місцевих керівників.^Другим секретарем ЦК КП(б)У і секретарем Харківського (столичного) обкому партії став посланець Й. Сталіна П. Постишев. Украї­на залишилася без хліба, але виконати план хлібозаготівлі в 1932 р. не вдалося. Унаслідок голодомору в Україні померло від 3 до 10 млн чоловік.

Насильницька колективізація в роки першої та другої п'ятирічок і голодомор 1932—1933 рр. при­звели до ліквідації індивідуальних селянських господарств, завершення одержавлення економіки, хронічного відставання сільського господарства від промисловості. Колгоспний лад, заснований на примусовій праці селян, жорсткій трудовій дисципліні, натуральній оплаті праці, став однією з основ адміністративно-командної економіки.

СЛОВНИК Поняття п терміни

Кооперація — добровільне об'єднання людей для спільної господарської діяльності. Конфіскація — примусове вилучення державою всього майна або його частки.

К уркулі — сільська буржуазія, яка мала значні земельні наділи, займалася вирощуванням товарної продукції, використовувала найману робочу силу. _

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Робота з історичним джерелом

Напис на плакаті: «Суцільною колективізацією бідняцько-середняцьких господарств зміцнимо змичку пролетаріату із се­лянством. Ліквідуємо куркульство як клас».

Розгляньте плакат і дайте відповіді на запитання.

1. До якого періоду відноситься зображене, із якими подіями пов'язане?

2. Напис на плакаті зроблено російською мовою. Чи означає це, що проблеми, порушені автором плакату, не були актуальни­ми для України? Чому ви так уважаєте? Наведіть аргументи на підтвердження своєї позиції.

3. Наскільки відповідали гасла, розміщені на плакаті, реально­му стану справ у державі? Які історичні факти про це свідчать?

4. Які почуття викликає у вас зображене? Чому?

Суспільно-політичне життя в Україні в 1930-ті рр. Зміна соціальної структури суспільства в Україні

Економічні перетворення, що відбулися в 1920—1930-х рр., спричинили зміни в соціальній струк­турі суспільства. Внаслідок заборони приватної власності та приватного підприємництва зникли такі соціальні верстви, як підприємці, селяни-власники, ремісники-кустарі, представники вільних профе­сій (адвокати, лікарі та ін.).

За Конституцією СРСР 1936 р. і Конституцією УРСР 1937 р. соціальна структура суспільства скла­далася з робітничого класу, колгоспного селянства та інтелігенції. Селяни-власники, які складали переважну більшість населення до колективізації, перетворилися на колгоспне селянство.

Зросла в 2,5 раза кількість робітничого класу, найбільшу частку якого складали робітники машино­будівної, вугільної та металургійної галузей промисловості. Збільшилася кількість жінок-робітників, які складали 30% загальної кількості робітничого класу. Робітничий клас залишався багатонаціональ­ним, більше половини робітників становили українці, водночас зросла чисельність росіян, білорусів, татар та представників інших національностей.

Збільшилася в 3,6 раза кількість службовців, до яких відносилися номенклатура (партійні керів­ники, державні службовці, робітники ОДПУ—НКВД, директори підприємств, колгоспів і радгоспів) і робітничо-селянська інтелігенція (інженери, лікарі, учителі та ін.), а чиновників-службовців — у 14 разів. Однак кваліфікаційно-професійний рівень працівників розумової праці знизився: вищу освіту мали 13% фахівців, а середню спеціальну — 18%.

Ідеологізація суспільного життя, культ особи

1929 р. —рік «великого перелому» — став роком остаточної перемоги И. Сталіна в боротьбі за вла­ду й початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. З політичної арени були усуну­ті соратники В. Леніна

Л. Троцький, Г. Зінов'єв, Л. Каменев, М. Бухарін, А. Риков, М. Томський.

Головним змістом громадсько-політичного життя в УСРР у 1930-ті рр. стало утвердження тота­літарного режиму, ознаками якого були культ особи Сталіна, панування однопартійної системи (ВКП(б) — КП(б)У), зрощування партійного й державного апарату, повний контроль держави над сус­пільним життям, створення розгалуженого репресивного апарату, здійснення масових репресій проти населення.

Реорганізація репресивних органів передбачала створення Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), організацію концтаборів на чолі з Головним управлінням таборів (рос. — Главное управление лагерей, ГУЛАГ), створення Особливої наради для спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу», застосування фізичних методів тиску до арештованих, застосування найвищої міри покаран­ня одразу після оголошення вироку.

Наступним кроком на шляху до утвердження тоталітарного режиму стало прийняття «сталінської» Конституції СРСР (1936 р.) і Конституції УкраїнськоїРСР (1937р.), які мали закріпити «перемогу соціалізму». Переважна більшість положень нової Конституції формально мала демократичний ха-

рактер: рівноправність усіх радянських республік СРСР, право виходу республік зі складу СРСР, фор­мування органів державної влади шляхом виборів, проголошення прав і свобод громадян. Вищими органами державної влади проголошувалися Верховна Рада УРСР (орган законодавчої влади) і Рада народних комісарів УРСР (орган виконавчої влади), місцевими органами влади — Ради депутатів трудящих.

Але реальне життя перекреслювало демократичні положення Конституції. Насправді СРСР зали­шався надцентралізованою унітарною державою, у якій союзні республіки, у тому числі Україна, не мали самостійності. Центральне місце в політичній системі посідала Комуністична партія, від імені якої здійснювалося керівництво економічним, політичним і духовним життям радянського суспіль­ства. Провідниками політики сталінізму в Україні стали перші секретарі ЦК КП(б)У Л. Каганович (1925—1928 рр.), С. Косіор (1928—1938 рр.), М. Хрущов (1938—1947 рр.), другий секретар ЦК КП(б)У й секретар Харківського обкому партії П. Постишев.

Масові репресії в Україні наприкінці 1920-х — у 1930-ті рр.

Важливим елементом утвердження сталінізму стали сфабриковані органами ОДПУ—НКВС пока­зові політичні процеси над «ворогами народу». Протягом 1930—1941 рр. в Україні було «викрито» й засуджено понад 100 «контрреволюційних» організацій. Обвинувачених засудили до розстрілу або до різних строків позбавлення волі.

Репресії, які пояснювалися загостренням класової боротьби в період будівництва соціалізму, не припинялися до смерті И. Сталіна (1953 р.). Жертвами терору стали представники всіх верств насе­лення: партійні й державні діячі (перші секретарі ЦК КП(б)У Е. Квірінг, С. Косіор, члени Раднаркому УСРР X. Раковський, В. Затонський, В. Чубар), військові (командуючий Київським військовим округом И. Якір, командуючий Харківським військовим округом І. Дубовий), інтелігенція (академіки ВУАН історик С. Єфремов, генетик І. Агол, історик

М. Яворський, письменники М. Яловий, Г. Косин­ка, О. Вишня, театральний режисер Л. Курбас).

СЛОВНИК Поняття й терміни

Тоталітарний режим — форма політичного режиму, характерними рисами якої є повний (тоталь­ний) контроль держави над усіма сферами життя суспільства та окремої людини.

Сталінізм — сталінський тоталітарний режим, установлений в СРСР у 1930-х рр.

Культ особи — надмірне звеличування особи політичного діяча, перебільшена оцінка його впливу на хід історичного процесу.

Ідеологія — система політичних, правових, моральних, релігійних та інших поглядів, у яких усві­домлюється й оцінюється ставлення людей до дійсності.

Терор — політика залякування, придушення жорстокими насильницькими методами політичних противників.

Соціальна структура — сукупність груп суспільства та взаємовідносини між ними.

Інтелігенція — прошарок населення, що професійно займається розумовою, переважно творчою працею.

Номенклатура -склад службовців, призначення яких становить компетенцію вищого органу.

ФАКТИ

Стислий довідник

Культурне та релігійне життя в Україні. Монополізація духовного життя. Згортання українізації

Політика «культурноїреволюції» передбачала ліквідацію неписемності, розвиток освіти, літера­тури й мистецтва, які повинні були перетворится на інструмент ідеологічного впливу держави на сус­пільство.