Поняття й терміни

Індустріалізація — процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості.

Державний переворот — насильницька зміна політичного режиму.

Громадянська війна — збройна боротьба за владу між представниками різних політичних сил усередині країни.

Політичні процеси — показові судові процеси над «ворогами народу», сфабриковані органами ОДПУ—НКВС наприкінці 1920-х — у 1930-ті рр. з метою утвердження сталінізму.

«Плуг» — спілка селянських письменників, заснована 1922 р. у Харкові, членами якої були С. Пилипенко,

А. Головко, Н. Забіла та ін.

«Гарт» — спілка пролетарських письменників, заснована 1923 р. у Харкові, членами якої були В. Еллан-Блакитний, О. Довженко, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий та ін.

ВАПЛІТЕ — літературна організаця (Вільна академія пролетарської літератури), що діяла в Україні в 1925—1928 рр., членами якої були М. Хвильовий, М. Бажан, П. Тичина, Ю. Яновський та ін.

«Українізація» — політика ВКП(б) у 1920-х рр.. спрямована на збільшення представництва українців в органах влади, державних, освітніх і культурних установах, розширення сфери застосу­вання української мови, відродження та розвиток української культури.

Автокефальна церква — самостійна православна церква в Україні на чолі з митрополитом В. Липківським у 1921—1930 рр., у якій богослужіння відправлялося українською мовою.

ФАКТИ Стислий довідник

Соціально-економічне й політичне становище в Україні на початку 1920-х рр. Голод у південних губерніях УСРР

На початку 1920-х рр. внутрішнє становище України характеризувалося господарською розрухою й політичною нестабільністю.

Соціально-економічна й політична криза в УСРР на початку 1920-х рр.

Сфери кризи	Прояви кризи
Економічна криза	Посівні площі скоротилися на 20% порівняно з довоєнним часом, валовий збір
	зерна складав 19,4%, обсяг промислового виробництва — 10% довоєнного рівня,
	було знищено 4 тис. км залізниць і 60% паровозів, господарські збитки, завдані
	громадянською війною, становили 12 млрд крб.
Політична криза	Антибільшовицькі настрої зросли серед селян і робітників: у складі повстанських
	формувань нараховувалося понад 40 тис. селян, на підприємствах Києва, Харкова,
	Одеси спалахнули страйки робітників під гаслами «Ради без більшовиків», радянська
	влада почала застосовувати Червону армію для боротьби з повстанцями

В умовах соціально-економічної й політичної кризи більшовицьке керівництво здійснило спробу продовжити політику «воєнного комунізму». Однак селянство розгорнуло боротьбу проти більшо­вицького режиму, відмовляючись виконувати продрозкладку. Ситуація ускладнилася голодом 1921— 1923 рр.

Голод 1921—1923 р. в Україні

Причини голоду	Занепад сільського господарства внаслідок Першої світової та громадянської воєн, продовження політики «воєнного комунізму» й підвищення норм продроз-кладки, посуха й неврожай 1921 р. у південних районах України
Масштаби голоду	Території сучасних Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Мико­лаївської областей, півдня Харківської області; кількість голодуючих становила 4—7 млн чоловік
Політика радян­ської влади	Проведення хлібозаготівель в охоплених голодом районах, їх ізоляція військо­вими підрозділами від інших районів України, замовчування факту голоду до середини 1922 р., вивезення продовольства в Росію
Наслідки голоду	Придушення повстанського руху на півдні України, зміцнення більшовицького режиму; кількість померлих — 1,5—2 млн чоловік

Неп в УСРР. Відбудова народного господарства. Початок курсу на індустріалізацію

Соціально-економічна й політична криза свідчила про неможливість продовження політики «воєн­ного комунізму» після завершення громадянської війни і необхідність переходу до нової економічної політики. У березні 1921 р. X з'їзд РКП(б) проголосив заміну продрозкладки продподатком, що стало першим і найголовнішим кроком переходу до нової економічної політики (непу).

Неп — економічна політика більшовиків у 1921—1928 рр., запроваджена з метою подолання соціально-економічної та політичної кризи й побудови радянської моделі соціалізму шляхом викори­стання елементів ринкових відносин. Особливістю впровадження непу в Україні був його більш пізній початок (1922 р.).

Неп сприяв швидкій відбудові народного господарства України: у найкоротший термін досягли довоєнного рівня промисловість (наприкінці 1925 р.) і сільське господарство (1927 р.), відновилися тор­гівля й транспорт, підвищився життєвий рівень населення.

Однак перспектив у непу не було, оскільки він базувався на двох несумісних основах: ринкових відносинах в економіці й адміністративно-командній системі в політиці. Наприкінці 1920-х рр. керівництво ВКП(б) відмовилося від непу й розпочало докорінний переустрій держави, який отримав назву «радянська модернізація».

У1925р. XIV з"їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію, який передбачав створення вели­кого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості, із метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР.

У 1927р. на XV з'їзді ВКП(б) було проголошено курс на колективізацію сільського господарства — об'єднання самостійних селянських господарств у колективні господарства (колгоспи, радгоспи).

_______ Неп в УСРР _____ _____

Напрям розвитку економіки	Заходи непу
Промисловість	Збереження державної власності на велику й значну частину середньої про­мисловості, денаціоналізація і здача в оренду дрібних і середніх підприємств, об'єднання підприємств у госпрозрахункові трести («Донвугілля», «Південь-сталь», «Цукортрест»)
Сільське господар­ство	Заміна продовольчої розкладки продовольчим податком, дозвіл на продаж над­лишків сільгосппродукції через кооперативні організації, базари та ринки, до­звіл на оренду землі та використання найманої праці
Торгівля та фінан­си	Відновлення державної та приватної торгівлі, поява бірж, базарів, ринків, утворення синдикатів для закупівлі сировини й збуту продукції, проведення грошової реформи — запровадження червінця
Система управлін­ня й трудові відно­сини	Децентралізація управління промисловістю, скасування загальної трудової повинності, запровадження добровільного найму робочої сили, перехід від зрівняльної до підрядної оплати за результатами праці

СЛОВНИК Поняття й терміни

«Воєнний комунізм» — економічна політика більшовиків у 1919—1921 рр., запроваджена з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів у руках держави в роки громадянської війни.

Господарський розрахунок — ведення господарства на основі фінансової самостійності та рента­бельності в умовах збереження централізованого керівництва.

Колективізація об'єднання самостійних селянських господарств у колективні господарства (колгоспи, радгоспи).

Націоналізація — перехід промислових підприємств, банків, землі з приватної власності у влас­ність держави.

Неп — економічна політика більшовиків у 1921—1928 рр., запроваджена з метою подолання соціально-економічної та політичної кризи й побудови радянської моделі соціалізму шляхом викори­стання елементів ринкових відносин.

Продовольчий податок — фіксований натуральний податок із селян, уведений більшовиками за­мість продрозкладки в 1921 р.

Синдикати — організації для закупівлі сировини, планування торговельних операцій та збуту однорідної продукції.

Трести — об'єднання суміжних підприємств для виробництва та реалізації продукції під спільним керівництвом. .

ФАКТИ

Стислий довідник Утворення Союзу РСР. Процес входження УСРР до складу СРСР

Процес утворення єдиної союзної держави розпочався під час громадянської війни (1918—1920 рр.). У 1919 р. склався воєнно-політичний союз радянських республік Росії, України, Білорусії, Латвії та Литви, згідно з яким створювалося єдине керівництво армією, фінансами й найважливішими галузями народного господарства.

У 1920 р. утворилася договірна федерація Росії, України, Білорусії, Грузії, Вірменії та Азербайджа­ну, згідно з якою об'єднувалися наркомати військових і морських справ, Вищі ради народного госпо­дарства (ВРНГ), зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошт і телеграфу. Радянські республіки, у тому числі й Україна, формально мали статус незалежних держав, однак фактично вся повнота влади належала РКП(б), яка визначала їх внутрішню і зовнішню політику.

У 1922 р. було створено комісію ЦК РКП(б) у складі В. Куйбишева, Й. Сталіна, Г. Орджонікідзе, X. Раковського та ін. для підготовки проекту нового федеративного договору. План автономізації (Й. Сталін) передбачав включення радянських республік до складу РСФРР на правах автономії. План створення федерації (В. Ленін) передбачав входження усіх радянських республік на рівних правах до нового державного об'єднання — Союзу Радянських Соціалістичних Республік. План створення конфедерації (X. Раковський) передбачав створення союзу суверенних держав, які повністю зберігають незалежність і створюють об'єднані органи для координації дій.

ЗО грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР проголосив утворення Союзу РСР у складі Російської СФРР. Української СРР, Білоруської СРР, Закавказької СФРР (Грузія, Вірменія, Азербайджан). 31 січня 1924 р II з'їзд Рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з'їзд Рад вніс зміни в текст Конституції УРСР, які закріплювали входження радянської України до складу СРСР і створення Молдавської АСРР у складі УСРР.

СЛОВНИК Поняття й терміни

Воєнно-політичний союз радянських республік — об'єднання військового командування та еко­номічних ресурсів радянських республік Росії, України, Білорусії, Латвії та Литви з метою організації спільної боротьби в роки громадянської війни 1918—1920 рр.

Договірна федерація — система договорів між радянськими республіками Росією, Україною, Бі­лорусією, Грузією, Вірменією та Азербайджаном у 1920—1922 рр., згідно з якою об'єднувалися нарко­мати військових і морських справ, Вищі ради народного господарства, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошт і телеграфу.

Конфедерація — союз суверенних держав, які повністю зберігають незалежність і об'єднуються для координації дій у деяких питаннях.

Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) — держава, у складі якої перебувала УСРР/ УРСР в 1922—1991 рр.

Суверенітет — незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Федерація — державний устрій у формі союзної держави, за яким члени федерації (республіки) мають певну політичну самостійність.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Додаткова інформація