3. Повітряні лінії і їхнє устаткування.
Повітряні траси, аеропорти, аеродроми:
Літаки і вертольоти, що виконують повітряні перевезення, чинять польоти по повітряних лініях. Ці лінії діляться на:
що розташовуються в межах нашої країни;
міжнародні, що з'єднують наші аеродроми з закордонними.
У свою чергу в межах нашої країни лінії бувають :
магістральні;
місцеві.
Всі повітряні лінії можуть бути постійними або тимчасовими. Кожна повітряна лінія представляє із себе сукупність елементів:
повітряні траси;
аеропорти;
аеродроми.
Повітряна траса - це встановлений повітряний простір, у межах якого виконуються регулярні польоти між двома або декількома пунктами, забезпечене аеродромами, наземними радіотехнічними засобами і метеорологічним обслуговуванням. Ширина повітряної траси встановлюється рівної 20км. У окремих районах, де здійснюються особливі режими польотів, ширина траси може бути зменшена до 6 км.
Повітряні траси над територією України діляться на райони, у яких управлінням повітряним рухом займаються районні диспетчерські центри (РДЦ). Польотами військових транспортних літаків у цих районах керують диспетчери з командних пунктів військових округів. Кожний диспетчер зобов'язаний здійснювати управління рухом літака (вертольота) у своєму районі і може закінчити його тільки переконавшись у тому, що літак (вертоліт) пройшов відповідний кордон і командир корабля доповів про прохід даного кордону.
Для забезпечення літаководіння й управління рухом повітряні траси обладнують спеціальними засобами, як-от: навігаційними
системами; різноманітними
засобами зв'язку;
світлотехнічними засобами;
засобами метеоспостережень і т.д.
З метою запобігання сутички літальних апаратів у повітрі між собою встановлюється система ешелонування. Вона полягає в розподілі літаків (вертольотів) у польоті на безпечні відстані друг від друга по висоті і за часом.
Ешелонування по висоті полягає в розосередженні літаків (вертольотів) по різноманітних висотах у залежності від умов і напрямки польоту.
Ешелонування за часом необхідно для розосередження літаків (вертольотів) у горизонтальній площині на мінімально безпечну відстань (інтервал часу). Воно застосовується при проходженні літаків (вертольотів) на однакових висотах по тому самому маршруті, або при перетинанні маршрутів на одній висоті. Мінімальний інтервал часу повинний бути не менше 10 хвилин.
2) Аеропорт - це підприємство Міністерства цивільної авіації, що здійснює регулярне прийняття і відправлення пасажирів, багажу, вантажів і пошти, організацію й обслуговування польотів, а також технічне обслуговування літаків і вертольотів.
Основними елементами аеропорту є:
аеродром;
аеровокзал;
службово-технічні забудови.
Аеропорти бувають:
центральні;
базові;
проміжні.
3) Аеродром - це комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруджень і устаткування, що забезпечують зліт, посадку, розміщення й обслуговування літаків і вертольотів.
Основним елементом аеродрому є льотній поле.
На льотному полі розташовуються:
льотна смуга (ЛС);
рулежні доріжки (РД);
місця стоянки літаків (МС);
спеціальні площадки;
службово-технічні забудови.
Льотна смуга являє собою спеціально підготовлену й обладнану земельну ділянку, призначений для зльоту і посадки літаків. Вона розташовується на ділянці з найбільше сприятливими гидрогеологічними умовами і рельєфом місцевості.
До складу льотної смуги входять:
робоча площа;
бічні смуги безпеки (БСБ);
кінцеві смуги безпеки (КСБ).
У межах робочої площі влаштовуються злітно-посадкові смуги (ЗПП), що можуть бути грунтовими (ГЗПП) або зі штучним покриттям (ШЗПП); вони призначені для забезпечення розбігу і пробігу літаків при посадці. Ширина ЗПП із штучним покриттям робиться 30-50м.
Рульожні доріжки (РД) призначені для рулювання буксирування літаків. РД підрозділяються на основні (магістральні і сполучні) і допоміжні Магістральна РД проходить уздовж льотної смуги, з'єднує між собою обидва кінці ВПП і забезпечує рулювання літака по найкоротшому шляху. Сполучні РД з'єднують магістральну РД із ЗПП. Допоміжні рульожні доріжки служать для зв'язування місць стоянок літаків, спеціальних площадок і окремих технічних споруджень із магістральної РД або ЗПП.
Ширина рульожних доріжок складає:
основних - 12-18м;
допоміжних - 6-18м.
Місця стоянок літаків являють собою спеціально підготовлені й обладнані ділянки (площадки), призначені для розміщення й обслуговування літаків і вертольотів. Вони можуть бути індивідуальними, тобто окремими для кожного літака, і груповими - для розташування літаків групами.
Спеціальні площадки призначаються для технічного обслуговування і підготування літаків до вильоту, а також для стоянки засобів наземного обслуговування.
Службово-технічна забудову аеродрому являє собою комплекс будинків, споруджень і устаткування, призначених для управління польотами, зльотом і посадкою літаків, експлуатаційного змісту і ремонту льотного поля й аеродромних споруджень, технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки, а також для розміщення складів авіаційно-технічного майна і пального.
Під'їзні шляхи є одним з основних елементів забезпечення життєдіяльності аеродрому. Автомобільні під'їзні шляхи зв'язують аеродром з автомобільними дорогами загальної державної мережі, а постійні аеродроми повинні бути пов'язані і залізничною гілкою з мережею залізниць. Внутріаеродромні дороги повинні забезпечувати під'їзд автотранспорту до будинків, спорудженнь, пунктів забезпечення польотів, місцям навантаження-розаантаження вантажів і особового складу і т.д.
У загальному виді схема аеродрому виглядає так:
Польові аеропорти і посадкові площадки.
Польові аеродроми призначаються для тимчасової роботи і розосередженого базування авіації. Вони мають, як правило, грунтові ЗПП і характеризуються в основному двома показниками: тривалістю грунту і рівністю поверхні ЗПП.
Тривалість грунту - це опір грунту навантаженням, що діють на нього при зіткненні колесами літака.
Рівність поверхні ЗПП оцінюється по величині її хвилястості (мезонерівності) і окремих дрібних нерівностей (микронерівностей) у вигляді колій, дрібних взбугрювань, грудок, вимоїн і вибоїв.
У зимовий час ЗПП тимчасових аеродромів підготовляються ущільненням сніжного покрову або розчищенням площадки.
У періоди бездоріжжя на польових (грунтових) аеродромах злітно-посадкові смуги, рульожні доріжки, стоянки літаків устеляються збірними-розбірними металевими плитами полегшеного типу.
Для цих цілей вибираються ділянки з найбільше сприятливими гидрогеологічними умовами і рельєфом місцевості, за допомогою вказівних знаків позначаються злітно-посадкова смуга, рульожні доріжки і місця стоянки літаків. У якості вказівних знаків використовуються сигнальні пілки і прапорці (улітку - білого, зимой - червоного або чорного кольору).
Посадкові площадки для обслуговування вертольотів мають розміри, що залежать від кількості і типу вертольотів, часу доби роботи й інших факторів. При цьому безпечні відстані між вертольотами приймаються рівними двом - трьом діаметрам несучого гвинта (уночі відстань збільшується в 1.5 раза). Рульожні доріжки, навантажувально-розвантажувальні місця і ЗПП для зльоту по-літаковому передбачаються в межах площадок.
Покриття можуть бути найрізноманітнішими:
бетонними;
зі збірних залізобетонних плит;
асфальтобетонними;
з металевих плит;
щебеневими;
гравійними і т.д.
Устрій льотної смуги показано на схемі:
Кінцеві смуги безпеки робляться довжиною 200-400 м, бічні шириною - 50 м. У залежності від довжини ВПД і виду штучного покриття всі аеродроми діляться на три класи:
-
Розміри посадкових площадок для вертольотів
Тип вертольота
Один вертоліт
Загін у 3 вертоліта
удень
уночі
удень
уночі
Ми-4
Ми-8
Ми-6
75х75 85х85 100х100
100х100 125х125 150х150
175х175 200х200 240х240
220х220
280х280
350х350
Важливим моментом при призначенні і виборі аеродромів і посадкових площадок для виконання військових повітряних перевезень є визначення їх пропускних здатностей.
Пропускною здатністю аеродрому (посадкової площадки) називається кількість літаків (вертольотів), що може бути прийняте; обслуговано і відправлено в плині робочої доби. Вона залежить від підготовленості пристроїв аеродрому (посадкової площадки), устаткування радіосвітлотехнічними засобами наявності засобів технічного обслуговування, можливостей організації вантажно-розвантажувальних робіт і інших факторів.
Площадки для прийому вантажів, що десантуються.
У випадку неможливості використання посадкових засобів доставки вантажів у заданий район, застосовують метод скидання їх на парашутах. У цих випадках для прийому вантажів, що скидаються підготовляються спеціальні площадки. Вони вибираються на ділянках місцевості без дерев, пнів, кущів і великих каменів. Грунт повинний бути по можливості м'яким (пооране поле, сухий лук). Не рекомендується вибирати площадку поблизу боліт, рік, озер або інших великих водоймищ.
Розміри площадок прийому вантажів залежать від слідуючих факторів:
висоти скидання;
бойової побудови літаків на скидання;
засобу прицілювання;
метеорологічних умов.
Для одиночного літака АН-12 при десантуванні вантажу з висоти 900-1200м потрібно площадка 1500х800м; для загону цього ж типу літаків при тієї ж висоті буде потрібно площадка вже більшого розміру - 1700х1500м.
У тому випадку, коли немає можливості приготувати площадку зазначених розмірів або для розосередження вантажу, що скидається , по маршруті польоту літаків через 6-8км влаштовуються дві або три площадки.
Для збору вантажів виділяється спеціальна команда. Площадка прийому вантажу розбивається на смуги довжиною 400-500м і шириною 250-ЗООм. До початку скидання у кордонів площадки прийому вишиковується оточення, а виділений особовий склад і транспорт збираються у своїх секторів.
4. З а к л ю ч е н и е - 5 хв.
1. Підвести результати заняття.
2. Відповісти на питання курсантів (студентів).
3. Дати завдання на самопідготовку:
4. Оголосити тему чергового заняття.
Начальник ПМГ ВІСП
полковник П.В.БЕХ