10. Поняття та структура політичної системи суспільства

Політичну систему юридична література визначає по-різному. Усі полярні точки зору можна звести до двох основних напрямів: широ­ке і вузьке розуміння цього суспільного явища. Вузьке розуміння по­літичної системи зводиться до визначення політичної системами як сукупності державних організацій, громадських об’єднань, трудових колективів, що здійснюють функції щодо реалізації політичної влади. Широка точка зору вбирає в себе усю сукупність матеріальних і нема­теріальних компонентів, пов’язаних відносинами з приводу здійснення політичної влади.

Елементами політичної системи суспільства визначають:

- суб’єктів (носіїв) політики;

- політичні норми та принципи;

- політичні відносини (стосунки);

- політичні погляди, політичну свідомість і культуру;

- зв’язки, що об’єднують названі компоненти.

Вивчаючи ці складові можна дійти висновку, що вони передбачають існування та функціонування чотирьох основних аспектів політичної системи:

- інституціонального (організації, установи);

- регулятивного (норми та принципи);

- функціонального (політичні функції, процес та режим);

- комунікативного (зв’язки, що об’єднують складові).

Суб’єкти політики - це класи, нації, соціальні прошарки, різно­манітні об’єднання громадян: політичні партії, громадські організації, рухи та інші об’єднання, трудові колективи, кожна людина зокрема, держава.

Політичні норми передбачають політичну відповідальність суб’єктів політики за їх порушення. Специфіка політичної відповідальності по лягає в тому, що вона настає не тільки за протиправні дії, але й за по­літичний недогляд, необачність, нерішучість і таке інше. Політичними санкціями є: припинення діяльності, розпуск, відставка, ліквідація громадського об’єднання та заборона діяльності політичної партії, відмова у реєстрації, попередження.

Політичні відносини - це врегульовані політичними нормами сто­сунки між політичними суб’єктами, у процесі яких суб’єкти набувають і реалізують права та обов’язки. Політичні відносини включають реалі­зацію політичних функцій, а також існування політичного процесу і по­літичного режиму.

Політична свідомість - це система ідеологічних елементів, оцінка людиною існуючого політичного буття і вибір варіанта поведінки відпо­відно до індивідуальних і суспільних інтересів.

Політична культура передбачає набуття і нагромадження суб’єктами політичної системи певних знань і досвіду в політичній сфері діяльнос­ті, сприйняття і засвоєння ними системи політичних цінностей, виро­блення певного зразка поведінки.

Важливим системоутворюючим чинником у політичній системі є по­літична діяльність, яка пов’язує і забезпечує взаємодію усіх складових політичної системи.

11. Місце і роль держави в політичній системі суспільства

Суб’єктом здійснення державної влади є держава. Вона посідає одне з чільних місць у політичній системі. Це зумовлено тим, що лише держава:

-володіє суверенною владою, оскільки вона є уособленням суве­ренітету народу і суверенітету нації і є результатом реалізованого права на самовизначення;

-виступає офіційним представником (через представницький ви­щий законодавчий орган влади) всього народу;

-забезпечує і захищає права своїх громадян;

-здатна задовольняти загальнолюдські потреби, виконувати соці­альну та інші функції;

-має спеціальний апарат, що забезпечує виконання державних функцій;

-може встановлювати правила поведінки, тобто формально обо­в’язкові для всіх правові норми, за допомогою яких регулювати суспільні відносини.

Державі як суб’єкту політичної системи властиві такі ознаки:

-наявність території, тобто частини земної кулі, що відокремлена кордонами, на яку поширюється повновладдя держави і де про­живає населення цієї держави;

-суверенітет;

-державна влада;

-державний апарат як система державних органів, за допомогою яких здійснюються функції держави;

-здатність видавати загальнообов’язкові юридичні норми.

Виходячи з ознак держави як суб’єкта політичної системи суспіль­ства, необхідно зупинитися на основних, загальновизнаних формах вза­ємодії держави з іншими суб’єктами політичної системи. Держава за допомогою таких методів здійснення влади, як примус і переконання керує і спрямовує діяльність інших суб’єктів політичної системи в об­сязі і мірі, необхідних для виконання загальнонародних завдань. Дося­гається це шляхом визначення і закріплення законами, що приймаються вищими органами держави, прав і обов’язків інших суб’єктів політичної системи, всіляким сприяннями боку держави розвитку демократичних суспільних відносин, забезпечення обов’язкового дотримання всіма учасниками суспільних відносин вимог закону, інших правових актів. Держава здійснює облік і контроль за діяльністю громадських організа­цій, трудових колективів, передбачає відповідальність осіб за порушен­ня законодавства.

Розглядаючи місце і роль держави в політичній системі, слід зупи­нитися на проблемі співвідношення держави з громадянським суспіль­ством. Визначальними при цьому є такі засади:

а) держава сприяє створенню громадянського суспільства і підпо­рядковує свою діяльність його служінню;

б) вона забезпечує рівні для всіх можливості у сферах життєдіяль­ності людей, ґрунтуючись на принципі соціальної справедливості;

в) чітко окреслює межі свого втручання у справи людини і суспільства.

Регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою права, яке диференціюється на публічне і приватне, а волевиявлення влади об­межене її поділом на виконавчу і судову.