- •1. Предмет та методологія держави і права
- •2. Функції науки теорії держави і права
- •3. Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права
- •4. Значення вивчення теорії держави і права для підготовки юристів
- •5. Поняття суспільства і його структура
- •6. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства
- •7. Основні причини виникнення держави
- •8. Поняття та ознаки держави
- •9. Суверенітет, як ознака держави
- •10. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •11. Місце і роль держави в політичній системі суспільства
- •12. Поняття і класифікація функцій держави
- •13. Форми і методи здійснення функцій держави
- •14. Поняття та елементи форми держави
- •15. Поняття та види форм державного правління
- •16.Поняття і види форм державно устрою
- •17. Поняття і види державно-правового режиму
- •18. Особливості елементів форми української держави
- •19. Поняття і структура механізму держави
- •20. Поняття і принципи організації державного апарату
- •21. Поняття, ознаки та види органів держави
- •22. Поняття і ознаки правової держави
- •23.Поняття і елементи правового статусу особи
- •24. Види правового статусу особи
- •25. Класифікація конституційних прав і свобод громадян України
- •26. Громадянські права і свободи
- •27. Політичні права і свободи
- •28. Економічні права і свободи
- •29. Поняття і види форм (джерел) права
- •30. Поняття системи права, характеристика її елементів
- •31. Поняття і структура системи законодавства
- •32. Поняття і види систематизації нормативно-правових актів
- •33. Поняття і види соціальних норм
- •34. Поняття, ознаки і види норм права
- •35. Підстави притягнення до юридичної відповідальності
- •36. Структура норми права, характеристика її елементів
- •37. Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів
- •38. Поняття, суб’єкти та види правотворчості
- •39. Принципи та стадії правотворчості
- •40. Поняття та види нормативно-правових актів
- •41.Поняття, ознаки і види законів
- •42. Поняття, ознаки і види підзаконних нормативно-правових актів
- •43. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб
- •44. Поняття і форми реалізації норм права
- •45. Застосування норм права як особлива форма їх реалізації
- •46. Стадії застосування норм права
- •47. Поняття, ознаки і види правозастосовчих актів
- •48. Вимоги, що ставляться до правозастосовчої діяльності
- •49. Поняття і види тлумачення норм права
- •50. Способи тлумачення норм права
- •51. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •52. Акти тлумачення норм права: поняття, ознаки і види
- •53. Прогалини в законодавстві і шляхи їх усунення
- •54. Поняття, ознаки і склад правовідносин
- •55. Поняття та структура суб’єктивного права
- •56. Поняття і структура правосуб’єктності
- •57. Поняття та види суб’єктів правовідносин
- •58. Поняття і види об’єктів правовідносин
- •59. Поняття і класифікація юридичних фактів
- •60. Поняття, ознаки і види правової поведінки
- •61. Поняття, ознаки і види правомірної поведінки
- •62. Поняття, ознаки і види правопорушень
- •63. Юридичний склад правопорушення
- •64. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •65. Принципи юридичної відповідальності
- •66. Види і функції юридичної відповідальності
- •67. Підстави звільнення від юридичної відповідальності і обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •68. Поняття і принципи законності.
- •69. Поняття та гарантії законності
- •70. Поняття і види державної дисципліни
- •71. Поняття і співвідношення правопорядку і суспільного порядку
- •72. Поняття і структура правосвідомості
- •73. Поняття і структура правової культури
- •74. Поняття і форми правового виховання
- •75. Поняття і види правового впливу
- •76. Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні відносини
- •77. Предмет і метод правового регулювання
- •78. Способи і типи правового регулювання
- •79. Стадії процесу правового регулювання
- •80. Поняття і структура механізму правового регулювання
- •81. Поняття і структура національної правової системи
- •82. Структура і джерела романо-германського права
- •83. Структура і джерела англо-американського права
- •84.Мусульманське право
- •85. Поняття і структура правової системи.
- •86. Поняття «правова сім'я».
- •87. Критерії класифікації правових систем .
- •88. Мішані правові системи.
- •2. Розвинуті та нерозвинуті правові системи.
- •89. Місце правової системи України серед правових систем світу.
- •82. Структура і джерела романо-германського права
- •90. Романське право і німецьке право.
- •91. Судова система в романо-германській правовій сім'ї.
- •92. Романо-германське право і європейське право.
- •Романо-германське право і європейське право.
- •93. Становлення і розвиток англійського загального права.
- •94. Формування американського права.
- •95. Основні етапи розвитку англійської правової системи.
- •96. Виникнення та реформування загального права.
- •97. Загальне право: поняття та особливості.
- •98. Право справедливості і його співвідношення з загальним правом.
- •99. Джерела права англо-американської правової сім'ї.
- •100. Загальна характеристика правових систем релігійного типу.
- •101. Загальна характеристика мусульманського права.
- •102. Джерела мусульманського права.
- •103. Право сучасних мусульманських держав.
- •104. Загальна характеристика індуського права.
- •105. Джерела індуського права.
- •106. Загальна характеристика іудейського права.
- •107. Джерела іудейського права.
- •108. Загальна характеристика канонічного права.
- •109. Джерела канонічного права.
- •110. Застосування канонічного права в сучасному світі.
- •111. Загальна характеристика правових систем традиційного типу.
- •112. Формування і еволюція африканського звичаєвого права.
- •113. Поняття і особливості африканського звичаєвого права.
- •114. Структура африканського звичаєвого права.
- •115. Джерела сучасного африканського права.
- •116. Історичні етапи розвитку китайського права.
- •117. Джерела сучасного права Китаю.
- •118. Специфіка японського права.
- •119. Джерела сучасного японського права.
- •120. Структура сучасного японського права.
85. Поняття і структура правової системи.
Одним з видів досліджень, що проводяться в компаративістиці, є порівняння на макрорівні, коли об'єктом дослідження виступають окремі правові системи. Цей рівень традиційно вважається основним у порівняльному правознавстві, оскільки воно спрямоване головним чином на розкриття взаємовідносин і взаємного впливу правових систем сучасності, образно кажучи, на вивчення юридичної географії світу.
Питання про поняття правової системи, яке належить до стрижневих у компаративістиці, є безумовно непростим. Як справедливо зазначають О. І. Харитонова і Є. О. Харитонов, у сфері порівняльного правознавства це поняття, незважаючи на його широке застосування, залишається малодослідженим1. У сучасній юридичній літературі даються неоднакові визначення правової системи, і майже кожне з них має своє «раціональне зерно». Така різноманітність обумовлюється насамперед тим, що правова система є складним соціальним явищем, якому притаманні певні риси. їх з'ясування значною мірою сприятиме встановленню змісту поняття «правова система».
Правова система є частиною суспільної системи. Слід враховувати, що виникнення, розвиток, існування та функціонування правової системи тісно пов'язані з дією в певному суспільстві інших соціально-регулятивних систем (політичної, економічної, моральної, релігійної тощо).
Правова система є єдністю позитивного права та /пісно пов'язаних і взаємодіючих з ним юридично значущих реалій — юридичної практики, правової ідеології тощо. У цьому аспекті правова система є частиною більш широкого поняття «правова дійсність», яке охоплює всі без винятку існуючі в суспільстві правові явища. Правова система відрізняється від правової дійсності тим, що вона поєднує в собі лише найбільш активні елементи правової дійсності, які так чи інакше стосуються позитивного права.
Правова система існує в суспільствах з більш-менш розвинутою державною організацією, які можна вважати націями в сучасному їх значенні і де відповідно встановлюється своє, національне право. Тенденція до закріплення державного і національного характеру правових систем посилилась внаслідок широкого руху в напрямку створення національних кодексів, що мав місце в Європі в XIX столітті і перекинувся на інші континенти.
Правова система має суттєве значення для характеристики права тієї чи іншої конкретної країни. Задовгу історію людського суспільства право розвивалося головним чином у певній країні у вигляді національної правової системи. Тому, характеризуючи право, звичайно говорять про національну правову систему.
Правова система має територіальний характер. Він обумовлений тим, що за загальним правилом дія правової системи окремої країни обмежується певною територією, на яку поширюється суверенітет цієї держави.
6. Правова система є історичним правовим явищем. Досліджуючи будь-яку правову систему, слід враховувати, що вона є системою, яка колись виникла, безперервно розвивається і колись припинить існування. Отже, правова система не залишається раз і назавжди даною, а постійно змінюється в ході історичного процесу. Втім, не всі її елементи розвиваються однаковими темпами.
Правова система акумулюює цінності даної історично конкретної цивілізації, культури, нації, так само як і принципові особливості економічного, політичного, духовного розвитку, самобутність юридичних відносин у конкретній країні1.
Правова система характеризується здатністю до накопичення, зберігання та передавання відповідної інформації. Це дає підстави деяким вченим стверджувати, що правова система є особливим різновидом соціально-правової пам'яті2.
Перелічені риси свідчать про те, що правова система є багатоплановим явищем, яке включає цілий комплекс компонентів, що здійснюють нормативно-організуючий вплив на суспільні відносини. Причому важливо зазначити, що правова система — це не механічна сума складових, а нова, соціально-політична, ідеологічна, юридична якість, яка не властива окремим її частинам3.
До структури правової системи, якправило, включають:
право — головний, цементуючий елемент правової системи, навколо якого інтегруються всі інші елементи. Це базова підсистема в системі. Саме вплив права визначає напрямки розвитку і функціонування системи в цілому;
правовідносини, що виникають внаслідок переходу правових норм на основі відповідних юридичних фактів у фактичні суспільні відносини;
права й обов'язки особи — своєрідну візитну картку цієї системи;
правову культуру і правосвідомість, яким зараз на- нається особлива (ключова) роль і які є свого роду барометром правової системи;
юридичну практику, в тому числі судову. Без цього елемента правова система була б мертвонародженим утворенням;
правову поведінку;
систему юридичної освіти;
систему правової інформації;
зв'язки між цими елементами, які визначають результат їхньої взаємодії (наприклад, законність, правопорядок).
На думку А. X. Саідова, для характеристики правової системи ключовими є категорії «праворозуміння», «пра-вотворчість», «правозастосування». Тому дослідження правової системи повинне передусім охоплювати систему поглядів, ідей, уявлень, теорій, тобто праворозуміння в даний історичний період; аналіз нормативної основи, її структури; систему здійснення права1.
Поняття «правова система» слід відрізняти від поняття «система права».
Поняття «система права» відображає порядок побудови і взаємозв'язків між нормами, інститутами та галузями права конкретної держави. Водночас у понятті «правова система» відображається не стільки внутрішня структура права, скільки автономність і своєрідність правової системи як самостійного соціального утворення.
У компаративістиці розрізняють вузьке і широке значення терміна «правова система».
У вузькому значенні правова система — це право певної держави і пов'язані з ним правові явища. Саме в цьому значенні термін «правова система» використовується у словосполученні «національна правова система».
Правовою системою в широкому розумінні є певна сукупність національних правових систем, об'єднаних за спільними ознаками1. Термін «правова система» в широкому значенні є тотожним терміну «правова сім'я», що активно використовується в порівняльному правознавстві.