73. Поняття і структура правової культури

Правова культура - це система правових цінностей, інститутів, що відповідають якісному стану правового життя суспільства.

Під правовими цінностями розуміють право в об’єктивному і суб’єктивному розумінні, правові принципи, правомірну поведінку, за­сновану на глибокому знанні законів і повазі до законів, законність і правопорядок тощо.

Правова культура - це високий рівень правової активності населення, готовність дотримуватись і виконувати закони, повага до правосуд­дя, відмова від використання протизаконних засобів вирішення кон­фліктів, удосконалення законодавства, ефективність правозастосовчої практики.

Правова культура як явище багатопланове має складну структуру, яка складається з елементів різного рівня. Залежно від носія (суб’єкта) правова культура поділяється на:

- правову культуру суспільства;

- правову культуру соціальної групи;

- правову культуру особи.

Структура правової культури суспільства складається з:

- юридичних норм, приписи яких закріплюються в нормативних актах;

- юридичної практики як діяльності щодо реалізації правових норм;

- правосвідомості;

- системи правовідносин;

- різних правових установ (державних органів, організацій і гро­мадських формувань).

Професійно-правова культура, наприклад, юристів (як соціальної групи) виражається в глибоких знаннях права і законодавства, механіз­му і завданнях правового регулювання, вмінні застосовувати норми пра­ва відповідно до принципів законності і справедливості.

Правова культура особистості - це в першу чергу свідоме ставлення до права, до вимог його приписів, переконання у його справедливості, необ­хідності узгоджувати свою поведінку з приписами юридичних норм тощо.

Підвищення рівня правової культури, подолання юридичної без­грамотності та правового нігілізму неможливе без формування нового мислення і збільшення обсягу законослухняної поведінки на основі удо­сконалення законодавства та юридичної практики.

74. Поняття і форми правового виховання

Правове виховання - це цілеспрямований постійний вплив на лю­дину з метою формування у неї правової культури і активної правової поведінки.

Основна мета правового виховання - надати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватись їх, тобто сформувати достатньо високий рі­вень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопо­рушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов’язки, може грамотно захищати себе від незаконних дій з боку юридичних органів, що за­стосовують право.

Систему правового виховання складають сукупність основних еле­ментів правовиховного процесу, яка забезпечує його порядок і органі­зацію.

До цієї системи належать:

- суб’єкти - державні органи, організації, спеціально уповноважені державою особи, що здійснюють правовиховну діяльність;

- об’єкти - громадяни та групи громадян;

- сукупність правовиховних заходів, способів і засобів.

Способи правового виховання:

- правова освіта (всеобуч);

- правова пропаганда;

- юридична практика державних органів;

- правомірна поведінка громадян, їх участь у здійсненні та охороні правових норм;

- самовиховання.

Способи правового виховання правомірно назвати формами правового виховання, адже кожен з них здійснюється за допомогою конкрет­них засобів, які становлять внутрішню структуру способів (форм).

Засоби правового виховання:

- нормативно-правові акти, акти застосування норм права;

- ознайомчі і роз’яснювальні матеріали про правові акти в пресі;

- правові радіо і телевізійні журнали;

- юридичні газети;

-організаційно-освітні конференції, лекції, бесіди, семінари тощо.

Правовий всеобуч - є єдиною загальнодержавною системою вивчен­ня законодавства, яка охоплює усі верстви населення, усіх службовців.

Правова освіта і правильний всеобуч - це по суті одне й те саме.

Правова освіта - необхідний елемент правової культури, умова правової вихованості особи.