71. Поняття і співвідношення правопорядку і суспільного порядку

Порушення вимог законності веде до деформації суспільних зв’язків, недотримання і підриву правопорядку. Правопорядок є важливою умо­вою реалізації інститутів демократії, оскільки вони розвиваються на базі всебічного зміцнення законності.

Водночас правопорядок є важливим структурним елементом сус­пільного порядку, під яким розуміється правильно налагоджений стан усієї сукупності суспільних відносин, урегульованих не лише правовими, а й усіма іншими соціальними нормами. Якщо зміцнен­ня і підтримання правопорядку пов’язано з реалізацією правових норм, то у підтримці суспільного порядку важлива роль належить нормам моралі, громадських організацій, традиціям, звичаям. Отже, поняття суспільного порядку за своїм обсягом ширше, за поняття правопорядку.

В адміністративному праві вживається поняття громадського порядку. Воно пов’язується з підтриманням порядку в громадських місцях.

Правопорядок - це стан (режим) правової упорядкованості (урегульованості та погодженості) системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності.

Правопорядок кожного суспільства розкривається через його озна­ки, принципи, функції, зміст, форму і структуру.

Ознаки правопорядку:

- закладається в правових нормах;

- спирається на принцип верховенства права;

- встановлюється в результаті реалізації правових норм;

- створює сприятливі умови для здійснення суб’єктивних прав;

- припускає своєчасне і повне виконання всіма суб’єктами юри­дичних обов’язків;

- вимагає невідворотності юридичної відповідальності;

- встановлює сувору громадську дисципліну;

- передбачає чітку і ефективну роботу всіх державних і недержав­них органів і служб;

- створює умови для організованості громадянського суспільства і режим сприяння індивідуальній свободі;

- забезпечується державою, включаючи примусові заходи.

Зміст правопорядку - це система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють встановленню і підтримці правомірної поведінки суб’єктів, тобто такої поведінки, яка врегульова­на нормами права і досягла цілей правового регулювання.

Зміст правопорядку поділяють на матеріальний та юридичний.

Структура правопорядку включає такі елементи:

- суб’єкти права;

- правові відносини і зв’язки між реалізованими елементами сис­теми права;

- упорядкованість усіх елементів структури.

Функції правопорядку:

- впорядкування зовнішніх зв’язків і відносин з системами сус­пільства;

- зміцнення внутрішніх зв’язків і відносин усередині правопоряд­ку і збереження та вдосконалення правопорядку.

Принципи правопорядку:

- конституційність;

- законність;

- системно-структурна організованість;

- ієрархічність і субординація;

- соціальна нормативність;

- справедливість і гуманізм;

- підконтрольність;

- державне забезпечення, охорона і захист.

72. Поняття і структура правосвідомості

Правосвідомість - це специфічна форма суспільної свідомості, сис­тема відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль щодо забезпе­чення свободи особи та інших загальнолюдських цінностей.

На відміну від інших форм суспільної свідомості, правосвідомість має свій особливий предмет відображення і об’єкт впливу - право як систему правових норм, правовідносини, законодавство, правову пове­дінку і правову систему в цілому. Правосвідомість віддзеркалює різні види суспільних відносин (економічних, політичних тощо), що відобра­жаються також в інших формах політичної свідомості.

Правосвідомість суспільства складається з трьох елементів: ідеоло­гічних, психологічних і поведінкових.

Правова ідеологія - це система правових принципів, ідей, теорій концепцій, які відображають теоретичне (наукове) відношення суспіль­ства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, упоряд­кування суспільних відносин.

Правова ідеологія формується в результаті наукового, теоретично­го відображення правової дійсності, на основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих державно-правових теорій минулого і су­часності, вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права. Тому правова ідеологія відображає глибинні, суттєві моменти характеристики державно-правових явищ.

Па відміну від раціонального формування правової ідеології, право­ті психологія утворюється стихійно на основі емпіричного, безпосереднього відображення суб’єктами правових відносин, правової поведінки у вигляді суспільної думки, переживань, почуттів, емоцій, оцінок і т. ін.

За допомогою правової психології реалізуються традиції і звичаї, вміння особи критично оцінювати свою поведінку з погляду її правомірності.

Поведінкову частину правосвідомості складають мотиви правової поведінки, правові установки. Це ті елементи, які безпосередньо зумов­люють і визначають поведінку суб’єктів права, її напрямок і характер.

Поведінкові елементи правосвідомості безпосередньо виступають об’єктом і засобом правового регулювання.