69. Поняття та гарантії законності

Гарантії законності - це умови суспільного життя та міри, які при­ймаються державою для забезпечення режиму законності та стабільного правопорядку.

Усі гарантії законності можна поділити на загальносоціальні і юридичні. До загальносоціальних належать - політичні, економічні, ідеоло­гічні та інші. Вони повинні забезпечуватись політичною і економічною системами суспільства.

Політичні й економічні гарантії обумовлені закріпленням основ сус­пільного і державного ладу, основних прав людини, принципів правової держави і громадянського суспільства. Політична й економічна система обумовлюють стабільне законодавство, нормальну діяльність правотворчих органів. Ці гарантії вимагають перебороти політичну й еконо­мічну кризи, стабілізувати економічний розвиток, усунути протистоян­ня між різними політичними силами та партіями.

Ідеологічні гарантії забезпечуються цілеспрямованою діяльністю держави і суспільства з формування високого рівня правосвідомості і правової культури населення і посадових осіб. Формування правової культури може відбуватись стихійно та цілеспрямовано. Цілеспрямо­ване формування здійснюється за допомогою правового виховання, яка має різноманітні форми та методи: правове навчання (правовий всео­буч), правова пропаганда і агітація, правова освіта.

Надзвичайно великий вплив на формування правосвідомості і пра­вової культури має практична діяльність правоохоронних і місцевих ор­ганів влади і управління. Таким чином, стан законності і правопорядку має великий вплив на формування законності та правопорядку.

Юридичні гарантії законності - це передбачені законодавством і державою спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, поновлення законності. Ці гарантії обумовлені діяльністю законодав­чих, виконавчо-розпорядчих і правоохоронних органів. Юридичних га­рантій досить багато. їх добре систематизував і класифікував професор Рабинович П.М. Класифікацію здійснюють за суб’єктами застосування, за характером юридичної діяльності, за аналогічним статусом у право­вій системі та іншими критеріями.

1. За суб’єктами застосування гарантії поділяються на парламентські, президентські, судові, прокурорський нагляд, муніципальні, адміністра­тивні (управлінські), контрольні, громадські, міжнародні тощо.

2. За характером юридичної діяльності: правотворчі, правороз’яснювальні, правозастосовчі, правореалізаційні.

3. За онтологічним статусом у правовій системі - нормативно-документальні (правові акти: нормативно-правові акти, інтерпретаційні акти, індивідуальні акти застосування права) і діяльні (практична діяль­ність із застосування норм права та реалізації норм права).

4. Крім того, спеціально виділяють конституційні гарантії законнос­ті. Однією із важливих гарантій законності та правопорядку є висока юридична техніка правотворчості, кодифікація та інкорпорація зако­нодавства.

70. Поняття і види державної дисципліни

Питання про дисципліну заслуговує на особливу увагу. Дисципліна є найважливішим соціальним чинником, що має безпосередній вплив на жит­тя суспільства і кожної людини. Від рівня дисципліни значною мірою зале­жать успіхи в економічній діяльності, якість соціального обслуговування

Дисципліна і правопорядок взаємопов’язані і характеризують у сус­пільстві взаємозв’язок людини із своїм трудовим колективом, суспіль­ством, іншими людьми. Ставлення людини до дисципліни є одним із показників рівня соціалізації - здатності усвідомлювати, підтримувати і розвивати соціальні взаємодії.

Дисципліна - певний порядок поведінки людей, що забезпечує узго­дженість їх дій у колективі, суспільному і державному житті. Існує ряд різновидів дисципліни залежно від того, що регулює і якими нормами затверджується порядок поведінки людей.

Види дисципліни:

1. Державна - виконання державними службовцями вимог, що став­ляться державою.

2. Трудова - обов’язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого правопорядку.

3. Військова - додержання військовослужбовцями правил, встановле­них військовими статутами, наказами.

4. Договірна - додержання суб’єктами права договірних зобов’язань.

5. Фінансова - додержання суб’єктами права бюджетних, податкових та інших фінансових розпоряджень.

6. Технологічна - додержання технологічних розпоряджень у процесі виробничої діяльності та ін.

Державна дисципліна - режим панування закону у взаємовідносинах органів держави, посадових осіб, інших уповноважених суб’єктів, який ґрунтується на вимогах до кожного суб’єкта виконувати свої обов’язки, не перевищувати своїх повноважень, не посягати на права, не зачіпати інтересів інших суб’єктів, проявляти ініціативу та відповідальність за доручену справу.

Державна дисципліна, законність і правопорядок тісно пов’язані між собою, адже державна дисципліна неможлива без додержання і виконан­ня законів і свідомого позитивного ставлення державних службовців до встановленого правопорядку.

Однак між законністю і дисципліною є розбіжності у змісті та місці в системі правового регулювання:

1. З погляду права законність є основою дисципліни, але дисципліна - не лише правове, а й соціальне явище. Якщо законність означає точне і неухильне додержання закону, то дисципліна припускає ще й актив­ність, ініціативу в роботі.

2. Поняття дисципліни ширше за поняття законності щодо норматив­ного забезпечення. Державна дисципліна забезпечується як правовими нормами, так й іншими соціальними нормами, особливо нормами мо­ралі. В основу державної дисципліни покладено виконавчу дисципліну, сумлінне ставлення посадових осіб до своїх обов’язків.

3. Дисципліна і законність мають різні результати дії. Результат закон­ності - правопорядок. Дисципліна - громадський порядок.

Державна дисципліна реалізується у сфері здійснення функцій дер­жави, її органів, установ, підприємств.

Для підвищення ефективності дисципліни важливим є:

- Застосування заходів заохочення з метою розвитку спонукальних факторів.

- Накладення заходів юридичної відповідальності.

Слід зазначити, що дисципліна залежить не стільки від сили приму­су або виховного впливу, переконання, скільки від раціональної систе­ми господарювання і управління, стилю керівництву, орієнтованого на основу, яка реалізує себе в процесі праці.

Якість дисципліни залежить від ефективності правового виховання, рівня правової культури.

Дисципліна - невід’ємна риса демократії.

Отже, основна вимога будь-якого виду дисципліни - найсуворіше виконання законів та інших, заснованих на законах, нормативних та індивідуальних актів. Законність є серцевина, основа дисципліни. Це й визначає тісний їх взаємозв’язок і взаємозалежність. Зміцнення держав­ної дисципліни невіддільне від процесу зміцнення законності.