67. Підстави звільнення від юридичної відповідальності і обставини, що виключають юридичну відповідальність

Чинне законодавство передбачає випадки, коли особи за вчинені ді­яння, зовні схожі на проступки чи злочини, за певних обставин не при­тягуються до юридичної відповідальності, тобто ці обставини виключа­ють таку відповідальність.

Так, ст. 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказує, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності (ст. 18 КУАП), необхідної оборони (ст. 19 КУАП), або яка була в стані неосудності не підлягає адміністративній відповідальності.

Кримінальне законодавство (Розділ VIII ККУ) передбачає обставини, що виключають злочинність діяння, це:

- необхідна оборона (ст. 36 ККУ);

- уявна оборона (ст. 37 ККУ);

- затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 ККУ);

- крайня необхідність (ст. 39 ККУ);

- фізичний або психічний примус (ст. 40 ККУ);

- виконання наказу або розпорядження (ст. 41 ККУ).

Підставами звільнення від кримінальної відповідальності:

- наявність Закону України про амністію чи акта помилування;

- у зв’язку з дієвим каяттям;

- у зв’язку з примиренням винного з потерпілим;

- у зв’язку з передачею особи на поруки;

- у зв’язку зі зміною обстановки;

- у зв’язку з закінченням строку давності.

У законодавстві про адміністративні правопорушення такими підставами є:

- передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу;

- при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення.

Але необхідно враховувати, що перераховані вище обставини мають чинність тільки за умов передбачених законодавством.

Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наяв­ність яких робить юридичну відповідальність можливою та повинного.

О.Ф. Скакун, автор підручника «Теорія держави і права», розрізняє підстави притягнення до юридичної відповідальності і підстави настан­ня юридичної відповідальності.

Фактично підставою притягнення до юридичної відповідальності є вчинення діяння, що має склад правопорушення.

Правопорушення не призводить автоматично до настання відпові­дальності, а служить лише підставою для притягнення до неї.

Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини:

- факт здійснення правопорушення - фактична підстава;

- наявність норми права, яка забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції - нормативна підстава;

- відсутність законних підстав для звільнення від відповідальності, наприклад, стан необхідної оборони, крайньої необхідності, неосудності;

- наявність правозастосовчого акта то рішення компетентного орга­ну, яким покладається юридична відповідальність, визначається її вид і засіб - процесуальна підстава.

Принципи юридичної відповідальності:

- законність;

- обґрунтованість;

- доцільність;

- невідворотність;

- своєчасність;

- справедливість.

68. Поняття і принципи законності.

Законність - не тільки метод або режим діяльності державних органів і громадян. Законність - це складне соціальне явище, яке потрібно відрізняти від аналогічних соціальних явищ, як право, законодавство, правопорядок.

Законність - один з основоположних принципів діяльності держав­ні і х органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямом формування правової держави, реального здійснення народовладдя.

Законність - це такий режим державного і суспільного життя, за якого забезпечується повне й неухильне дотримання і виконання за­мшів, підзаконних актів усіма без винятку органами держави, громад­ськими організаціями, посадовими особами та громадянами. Поняття законності охоплює дотримання і виконання всієї системи нормативних актів держави.

Сутність законності полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб’єкти суспільних відносин керуються принципом суворо­го дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлін­но виконують покладені на них юридичні обов’язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб’єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та інши­ми нормативними актами правопорядку, державної і громадської дис­ципліни.

Слід зважати на те, що законність відображує факт відповідності по­ведінки суб’єктів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права). Зв’язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить, що законність прони­зує всі інститути державно-правової надбудови та сфери їх діяльності у суспільстві.

Законність є конституційний принцип. Водночас цей принцип кон­кретизується в інших принципах і вимогах законності.

До них належать:

- принцип єдності законності на всій території України. Він визна­чається єдністю системи права і системи законодавства, а також практики його реалізації всіма суб’єктами суспільних відносин. Законність повинна бути єдина в усіх областях України, а також а Автономній Республіці Крим;

- принцип загальності законності. Він полягає в тому, що законів зобов’язані дотримуватись і виконувати всі без виключення дер­жавні органи, громадські організації, посадові особи та громадя­ни. Нікому не дано право порушувати закони, обходити їх чи ста­вити себе над законом. Законність повинна бути одна, інакше не може бути ні культури, ні політичної грамотності;

- однією з основних вимог законності є дотримання й охорона прав громадян. Усі органи державної влади і органи місцевого само­врядування в Україні здійснюють свої повноваження, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини. Забезпечення цих прав і свобод, охорона життя, честі і гідності людини - обов’язок держа­ви (ст. З Конституції);

- важливим принципом законності в правовій державі є верховен­ство права над законами та підзаконними нормативно-правовими актами, над фізичною і політичною силою держави чи інших суб’єктів громадянського суспільства. У ст. 8 Конституції прого­лошено, що в Україні діє принцип верховенства права. Це озна­чає, що всі закони й інші нормативно-правові акти повинні бути правовими;

- принцип єдності законності та доцільності. Цей принцип полягає в тому, що рішення вищих і місцевих органів влади повинні при­йматись відповідно до правових законів і закономірностей еконо­мічного і політичного розвитку суспільства. Доцільність повинна співпадати з вимогами й інтересами всього суспільства;

- одним із принципів законності є невідворотність юридичної відповідальності за вчинені правопорушення. Це означає, що правоохоронні й інші державні органи зобов’язані притягувати до юридичної відповідальності осіб, винних у вчинені правопо­рушень;

- принципом законності також є право громадян на захист. Цей принцип реалізується через всю систему державних органів. Він означає, що всі громадяни мають право подавати заяви, скарги і пропозиції по захисту своїх прав, а також по покращенню діяль­ності державного апарату. Захист прав громадян здійснюється, в першу чергу, через систему правосуддя. Суди повинні бути неза­лежними і підпорядковуватись тільки закону, розглядаючи ті чи інші справи;

- одним із принципів (вимог) законності є також здійснення дер­жавного нагляду і громадського контролю за точним і неухиль­ним дотриманням законів. Цей принцип повинні реалізовувати не тільки контрольно-наглядові, але і правотворчі органи;

- однією із вимог законності є також єдність розуміння і застосу­вання нормативно-правових актів на всій території всіма посадо­вими особами і громадянами України.