54. Поняття, ознаки і склад правовідносин

Правовідносини - це особливий різновид суспільних відносин, що врегульовані нормами права, учасники яких мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Ознаки правовідносин:

1. Правовідносини - це вольові суспільні відносини, які є результатом свідомої діяльності людини. У більшості випадків вони виникають, змінюються і припиняються в результаті вольових дій їх учасників. На­приклад, обов’язок щодо сплати податків, договір щодо надання послуг тощо. Правовідносини через норми права, на основі яких вони виникають, пов’язані також з державною волею, вираженою в нормах права.

Отже, вольовий характер правовідносин полягає в тому, що в них проявляється і воля держави, і воля учасників правовідносин.

2. Правовідносини з чітко юридичного підходу нерозривно пов’язані і нормами права, виникають на їх основі. Без норм права немає і правовідносин. Через правовідносини відбувається процес реалізації норм права, - виключення щодо цього буде тоді, коли виникнення правовідносин пов’язують з вирішенням справи на основі аналогії права.

3. Правовідносини характеризуються тим, що їх учасники наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов’язки.

4. Правовідносини мають вольовий характер. Для виникнення одних потрібне волевиявлення всіх їх учасників (наприклад, договір купівлі-продажу), а для інших - волевиявлення лише одного з них (наприклад, проведення обшуку).

Правовідносини - це такі суспільні відносини, реалізація яких за­безпечується можливістю державного примусу. Однак це не означає, що обов’язки в правовідносинах здійснюються лише в силу загрози засто­сування або застосування примусу з боку держави. Більшість правовід­носин реалізуються шляхом добровільних і свідомих дій їх учасників.

Однак можливість застосування примусу з боку держави до учас­ників правовідносин завжди існує і є важливою ознакою, яка відрізняє правові відносини від інших суспільних відносин.

Склад правовідносин — це комплексне поняття, яке характеризує правовідносини з точки зору їх структури, будови і включає такі еле­менти: суб’єкти правовідносин, об’єкти правовідносин та зміст право­відносин.

Суб’єкти правовідносин - це учасники правовідносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки.

Суб’єктами правовідносин можуть бути:

1. Індивіди (фізичні особи):

а) громадяни даної держави;

б) іноземці (громадяни інших держав);

в) біпатриди (особи, що мають громадянство двох або більше держав);

г) апатриди (особи, що не мають громадянства будь-якої держави).

2. Організації та об’єднання:

а) державні (органи держави, установи, підприємства та їх посадові особи);

б) громадянські рухи, партії, організації, органи самоврядування.

3. Соціальні спільності:

а) держава;

б) народ, нація;

в) адміністративно-територіальні одиниці, виборчі округи тощо;

г) трудові колективи.

Суб’єкти правовідносин наділені державою особливою властивістю - правосуб’єктністю.

Правосуб’єктність - це визнана державою здатність бути суб’єктом права, правовідносин. Правосуб’єктність державних і громадських ор­ганізацій визначається змістом їх компетенції, тобто сукупністю їх прав та обов’язків, які закріплені в нормах права.

До складу правосуб’єктності індивідів входить правоздатність, дієз­датність та деліктоздатність.

Правоздатність - це визнана державою здатність суб’єкта мати суб’єктивні права і нести юридичні обов’язки.

Дієздатність - це визнана державою здатність суб’єкта особисто своїми діями вступати в правовідносини, здійснювати суб’єктивні права і інтонувати юридичні обов’язки.

Деліктоздатність - це визнана державою здатність нести юридичну Відповідальність.

Суб’єкти права вступають у правовідносини з метою задоволення псиних потреб та інтересів (матеріальних, духовних, політичних та ін­ших). Те, на що спрямовані суб’єктивні права і юридичні обов’язки і є суб’єктом правовідносин.

Об’єктом правовідносин можуть бути:

- засоби виробництва, тобто об’єкти, за допомогою яких створюється новий продукт (земля, заводи, машини, механізми тощо);

- предмети споживання - це такі предмети, призначення яких по­миї ас у задоволені життєвих потреб людей (продукти харчування, одяг, житло тощо);

- продукти інтелектуальної творчості людини (наукові твори, твори літератури, образотворчого мистецтва тощо);

- особисті немайнові блага людини (здоров’я, ім’я, честь, гідність);

- поведінка певних суб’єктів, тобто розгляд поведінки на предмет визначення в ній складу правопорушення;

- результати поведінки суб’єктів (ремонт побутової техніки, будівництво будинку);

- гроші та цінні папери (облігації, заставні розписки);

- стан природних об’єктів (атмосферного повітря, заповідників, во­досховищ тощо).