52. Акти тлумачення норм права: поняття, ознаки і види

Складовим елементом діяльності щодо тлумачення норм права є ви­несення акта тлумачення норм права.

Акт тлумачення норм права (інтерпретаційний акт) - це акт-документ, який містить роз’яснення фактичного змісту норми права, що тлумачиться.

Ознаки акта тлумачення норм права:

- акт тлумачення норм права не має самостійного значення і діє в єдності з тим нормативним актом, в якому міститься норма, що інтерпретується;

- адресується лише правозастосовчим суб’єктам;

- не виходить за межі норми права, яка підлягає тлумаченню, а лише уточнює її зміст, не створюючи нового правила поведінки;

- є обов’язковим для всіх, хто застосовує норми права, які підляга­ють тлумаченню;

- має спеціальну письмову форму (наказ, роз’яснення тощо).

Види актів тлумачення норм права:

- за галузевою приналежністю норми, яка тлумачиться: акти тлу­мачення конституційного, цивільного, кримінально права тощо;

- за структурними елементами норми, яка тлумачиться: акти тлу­мачення гіпотези, диспозиції, санкції;

- за юридичною формою вираження: укази, накази, постанови та ін.;

- за сферою дії: нормативні, казуальні;

- залежно від того, хто є автором норми, яка тлумачиться: акти ав­тентичного тлумачення та акти легального тлумачення;

- за повноваженнями інтерпретатора: акти тлумачення правотворчих органів і акти тлумачення правозастосовчих органів.

53. Прогалини в законодавстві і шляхи їх усунення

Прогалина в законодавстві являє собою відсутність конкретної нор­ми, яка необхідна для регламентації відносин, що входять до сфери пра­вового регулювання. Вони існують в основному тому, що:

- з’являються нові суспільні відносини, які на момент прийняття закону не існували і не могли бути враховані законодавцем;

- існують недоліки розроблення тих чи інших законів.

Види прогалин:

- початкові (коли законодавець не врахував ті чи інші відносини, які мали б бути врегульовані законом);

- подальші (коли прогалини виявляються вже в процесі правового регулювання, процесу застосування норм права);

- реальні (коли прогалини в законодавстві дійсно наявні);

- уявні (коли висловлюється думка щодо існування прогалин, а на­справді ситуація взагалі знаходиться поза правовим полем).

Ідеальним способом усунення прогалин у законодавстві є прийнят­тя уповноваженим органом нормативно-правового акта, закріпляючого норму або групу норм, яких не вистачає. Однак швидке усунення таким способом прогалин не завжди є можливим, оскільки пов’язано з проце­сом правотворчості. А суб’єкт застосування норм права зобов’язаний ви­нести рішення щодо конкретної справи незалежно від наявності або від­сутності відповідної норми в законодавстві. Спочатку орган, який засто­совує норми права повинен визначати місце ситуації, що розглядається в системі суспільних відносин. У разі, якщо дані суспільні відносини знаходяться у сфері правового регулювання - справа повинна бути ви­рішена. Для цього використовують інститут аналогій, який означає схо­жість життєвих ситуацій і правових норм. Існує два оперативні методи подолання прогалин - це використання аналогії закону і аналогії права.

Аналогія закону застосовується у випадках відсутності норми права, яка регулює дані суспільні відносини, але за наявності в законодавстві іншої норми, що регулює подібні з ними суспільні відносини. Так, на­приклад, у ст. 8 ЦК України зазначається, що якщо цивільні відносини не врегульовані Цивільним Кодексом України, іншими актами цивіль­ного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регу­люють подібні за змістом цивільні відносини.

Аналогія права застосовується тоді, коли в законодавстві відсутня як норма права, яка регулює ситуацію, що розглядається, так і норми права, які регулюють подібний випадок. У такому випадку справа вирішується на основі загальних принципів права, які закріплені в Конституції та ін­ших законах. Так, наприклад, застосування аналогії права в цивільному законодавстві повинно будуватися на основних засадах цієї галузі права, які закріплені у ст. 3 ЦК України, а саме:

- неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого жит­тя людини;

- неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

- свободу договору;

- свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

- судовий захист цивільного права та інтересу;

- справедливість, добросовісність і розумність.