50. Способи тлумачення норм права

Способи тлумачення - це прийоми, за допомогою яких відбувається аналіз норм права, розкривається їх зміст з метою практичної реалізації.

Розрізняють такі основні способи тлумачення норм права: граматич­ний, логічний, спеціально-юридичний, системний, історико-політичний, функціональний, телеологічний.

Граматичний спосіб тлумачення норм права - це тлумачення, яке базується на даних граматики, лексики, наук філологічного циклу. Об’єктом є текст норм, що підлягає інтеграції.

Інтерпретатор проводить:

- лексико-морфологічний аналіз тексту, з’ясовуючи значення окре­мих слів, Узятих ізольовано. Спочатку з’ясовується значення слів з погляду їх загального вживання, потім - спеціальне значення і, нарешті, юридичне. За загальним правилом, якщо існує різниця щодо змісту вказаних термінів, слід використовувати термін в юридичному значенні. Серед юридичних перевага надається ле­гальним, тобто таким, що знайшли своє відображення в законо­давстві, а не науковим;

- синтаксичний аналіз, розглядаючи словосполучення і речення, їх типи, значення функції, характер і види взаємодії.

Існує ряд правил, які вироблені юридичною наукою щодо граматич­ного тлумачення норм права, а саме:

- «золоте правило тлумачення» передбачає, що словами і вислов­люванням слід надавати те значення, яке вони мають в літератур­ній мові, якщо немає підстав для іншої їх інтерпретації;

- якщо законодавець за допомогою дефініції, що міститься в за­коні, визначив значення відповідного поняття, то саме в цьому розумінні і слід його вживати;

- не можна без достатніх підстав розповсюджувати значення терміна, встановленого законодавцем для даної галузі права, на інші галузі;

- якщо закон не визначає значення терміна, то його необхідно розуміти з позицій змісту, який вкладає в нього юридична наука і практика;

- без достатніх підстав не можна надавати різним термінам одне значення;

- у процесі інтерпретації окремі слова нормативно-правового акта неприпустимо тлумачити як зайві.

Логічний спосіб тлумачення норм права ґрунтується на законах і правилах формальної логіки, які дозволяють зробити ще один крок до розкриття змісту юридичних норм. Адже думка і воля законодавця ви­ражаються не лише у вигляді граматичних речень, але й в логічній орга­нізації, побудові змісту норм.

Спеціально-юридичний спосіб тлумачення норм права - це тлума­чення, основою якого є спеціальні юридичні знання, дані юридичних наук. Такі дані можуть міститися в самому тексті закону, наприклад, коли в ньому міститься визначення відповідних понять, або слідувати із роз’яснень судових інстанцій та інформації, що знаходиться в наукових коментарях. Особливого значення набувають юридичні знання тих осіб, які беруть участь у процесі застосування права.

Системний спосіб тлумачення базується на знаннях зв’язків, які існують між юридичними нормами. Його суть полягає в тому, що норма співставляється з іншими нормами, встановлюється її місце і значення в даному нормативному акті, в галузі права та всій правовій системі.

Історико-політичний спосіб тлумачення - це з’ясування змісту норм права на основі аналізу конкретних історичних умов їх прийняття, а та­кож з'ясування мети та завдань, закладених законодавцем. Відбувається співставлення норми з наявною ситуацією.

Функціональний спосіб тлумачення базується на з’ясуванні функ­цій, які виконують відповідні норми права. Так, відомо, що правові нор­ми, маючи деякі загальні риси, далеко не однакові за своїм конкретним змістом, характером дії, функціональним призначенням. Є норми дозво­ляючі і забороняючі, регулятивні і охоронні, зобов’язуючі і уповноважу­ючі, заохочуючі і стимулюючі і т.д.

Телеологічний спосіб тлумачення спрямований на з’ясування мети щодо видання правових актів. Досить часто вказівка на мету містить­ся в самому нормативно-правовому акті, як правило, в преамбулі. Іноді мета може логічно випливати із його змісту або із назви нормативно-правового акта, його окремих норм, статей, розділів.