48. Вимоги, що ставляться до правозастосовчої діяльності

Вимоги застосування норм права - це юридичні правила, за допо­могою яких здійснюється втілення в життя принципів права суб’єктами правозастосовчої діяльності.

У процесі застосування норм права правозастосовчі суб’єкти керу­ються вимогами:

Законності, що означає:

- рішення по справі ґрунтується на конкретній нормі права або їх сукупності;

- суб’єкти правозастосовчої діяльності діють у межах своєї компе­тенції, а в разі порушення вимог закону - несуть юридичну відпо­відальність;

- не ухиляються від застосування норм (норми) права у випадках, які передбачені нормою, не припиняють дії норми права, оскіль­ки вона є обов’язковою для суб’єкта застосування аж поки не буде відмінена, змінена або ж призупинена у встановленому законом порядку.

Обґрунтованості:

- виявляє всі факти, які мають відношення до справи;

- об’єктивно, ретельно вивчає факти, визнає їх достовірними;

- відкидає факти сумнівного характеру, які не мають відношення до справи.

Доцільності, що передбачає відповідність діяльності правозастосов­чих суб’єктів у межах закону конкретним життєвим умовам та вибір опти­мального шляху реалізації норм права в конкретній життєвій ситуації:

- вибирає варіант рішення, яке найбільш повно і правильно відо­бражає зміст закону;

- діє ініціативно, враховуючи місце та час виконання юридичних принципів, розумно розподіляє сили та засоби тощо;

- враховує індивідуальні особливості справи.

Справедливості:

- неупереджено підходить до процесу дослідження обставин спра­ви, до осіб, які беруть участь у ній та до кінцевого рішення;

- приймає рішення згідно з принципами моралі, загальнолюдськи­ми цінностями та власними моральними переконаннями.

49. Поняття і види тлумачення норм права

Тлумачення норм права - це складний вольовий процес діяльності різноманітних суб’єктів, спрямований на встановлення точного змісту, що міститься в нормі права.

Цей процес складається з двох стадій:

- розкриття змісту норми права для себе;

- роз’яснення змісту норми права всім зацікавленим особам.

Під змістом норми права необхідно розуміти волю законодавця, яка в ній виражена. У поняття «з’ясування змісту норми права» включено не лише процес його розуміння, а й результат цього процесу. Тлумачен­ня норм права може здійснюватись як з метою тлумачення взагалі, так і при застосуванні норм до конкретного випадку. Об’єктом тлумачення є нормативно-правові акти. Предметом тлумачення виступає воля законодавця, що знайшла своє відображення в нормативно-правовому акті.

Мета діяльності щодо тлумачення норм права - це правильне та од­нозначне розуміння і застосування норм права, а в кінцевому результаті - охорона та всебічне зміцнення законності.

Тлумачення норм права спрямоване на досягнення чіткості та визна­ченості в уявленнях інтерпретатора щодо змісту юридичних норм. Його результати не можуть виходити за межі норми, відносно якої здійсню­ється тлумачення.

Існує декілька критеріїв, за якими можна класифікувати тлумачення норм права, а саме:

- тлумачення норм права за обсягом;

- тлумачення норм права за суб’єктами.

Види тлумачення норм права за обсягом:

- буквальне (адекватне);

- розширене;

- обмежене.

Буквальне тлумачення - коли дійсний зміст норм права, розкритий в результаті тлумачення, відповідає буквальному тексту тобто «дух» і «буква» закону співпадають. За загальним правовим тлумачення добре відпрацьованих нормативних актів є буквальним, тобто воно не є вуж чим або ширшим, за їх буквальний текст. Наприклад, ст. 1297 Цивільно­го кодексу України передбачає, що спадкоємиць, який прийняв спадщи­ну, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про права на спадщину на нерухоме майно.

Розширене тлумачення - коли дійсний зміст юридичних норм, роз­критий в результаті тлумачення ширший за буквальний зміст. Так, напри­клад, в Законі України Про державну податкову службу в України (ст. 11) вказано, що органи державної податкової служби в установленому зако­ном порядку мають право зупиняти операції платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, за винятком операцій щодо сплати податків, інших платежів у разі непред’явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підпри­ємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення. Тобто дана норма передбачає можливість врахувати і те, що можуть бути непред’явлені й інші документи, окрім ліцензій та патентів, що буде підставою для зупинення операцій платників податків. У цілому всі норми, які містять слова «інші», «і т.д.», «тощо» (тобто формують від­критий перелік), передбачають розширене тлумачення.

Обмежене тлумачення - це таке тлумачення, згідно з яким дійсний зміст юридичних норм, розкритий в результаті тлумачення, вужчий за буквальний текст, «буква» закону. Так, наприклад, в норми права, що ви­значає межі дії кримінального закону за колом осіб, передбачено, що всі, хто скоїв злочини на території України, підлягають кримінальній відпо­відальності за КК України. Однак питання щодо кримінальної відпові­дальності дипломатичних представників та інших громадян, які корис­туються дипломатичним імунітетом, вирішується у відповідальності з нормами міжнародного права. Звідси слідує, що не всі особи, які скоїли злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальнос­ті згідно з КК України.

Види тлумачення норм права за суб’єктами

Офіційне тлумачення:- нормативне;- казуальне (індивідуальне).

Нормативне тлумачення може бути: - автентичне та легальне (делего­ване).

Казуальне (індивідуальне) поділяється на:- судове та адміністративне.

Неофіційне тлумачення:- професійно-правове:

а)доктринальне;

б)компетентно-юридичне;

- компетентне неправове; - буденне.