47. Поняття, ознаки і види правозастосовчих актів

Акт застосування норм права - це офіційний документ, який вида­ється компетентним органом або посадовою особою в результаті вирі­шення конкретної юридичної справи на основі відповідної правової нор­ми і забезпечується примусовою силою держави.

Основні ознаки актів застосування норм права:

- Акт застосування норм права має державно-владний характер. Це означає, що приписи, які містяться в ньому, є обов’язковими для всіх, кого вони стосуються. У разі їх невиконання може бути застосована примусова сила держави.

- Акт застосування норм права має індивідуальний характер. Він стосується чітко визначених осіб та конкретної життєвої ситуації.

- Акт застосування норм права повинен бути законним, виносити­ся на основі відповідної норми права або їх сукупності.

- Акт застосування норм права повинен видаватися з дотриманням встановленої форми. Закон передбачає чітко визначений порядок видання і оформлення найбільш важливих індивідуальних актів застосування норм права. Найбільш доцільною для актів застосу­вання норм права є документальна форма.

- Акт застосування норм права не містить у собі правової норми, а тому не є джерелом та формою права. Його призначення полягає в тому, щоб не створювати, а застосовувати норми права.

- Акт застосування норм права виступає в якості юридичного фак­ту, який породжує дані правовідносини. Він конкретизує загаль­ний припис, здійснюючи казуальне правове регулювання. Існують різні критерії класифікації правозастосовчих актів.

За формою зовнішньою вираження акти застосування норм права поділяються:

- письмові та усні;

- акти-документи і акти-дії.

Акти-дїї також можуть бути поділені на:

а) словесні (розпорядження керівника здійснити відповідні дії);

б) конклюдентні (різного роду сигнали, жести, символи, які чітко вказують на необхідність застосувати норму права (зупинити автомо­біль), якщо вимоги будуть порушені).

За суб’єктами прийняття правозастосовчі акти поділяються на акти:

- судових органів;

- органів прокуратури;

- слідчих органів;

- контрольних органів;

- органів представницької та виконавчої влади;

- органів місцевого самоврядування;

- президента;

- уряду;

- міністерств та відомств.

За юридичною природою:

- правоохоронні;

- правовиконавчі; правовідновлюючі;

- правозабезпечуючі.

За юридичними наслідками:

- правостворюючі;

- правоприпиняючі

-правозмінюючі (наприклад, наказ ректора про зарахування до ВНЗ, про переведення з однією форми навчання на іншу в тому ж навчальному закладі).

За галузевою ознакою:

- кримінально-правові;

- цивільно-правові;

- адміністративно-правові;

- фінансові та ін.

За змістом суспільних відносин і норм права, які до них застосову­ються:

- регулятивні, які встановлюють конкретні юридичні права й обов’язки у зв’язку з правомірною поведінкою людей (напри­клад, наказ ректора навчального закладу про зарахування на на­вчання);

- охоронні, видаються у зв’язку із скоєнням окремими суб’єктами правопорушень (вирок суду, постанова слідчого щодо притягнен­ня в якості звинуваченого).

За змістом і значенням в механізмі реалізації права:

- конкретизуючі (регламентуючі акти), які підтверджують наявність права у конкретної особі, регламентують обсяг цього права,

- форму та порядок його реалізації. Прикладом можуть бути різні посадові інструкції, розпорядження керівника щодо виконання будь-яких робіт з визначенням виконавців і відповідальних осіб;

- реєстраційні акти - засвідчують законність відповідних станів особи, її дій тощо. Наприклад, внесення в списки виборців, поста­новлений на реєстраційний облік за місцем проживання тощо;

- акти про визнання - визнають такі стани особи, як визнання по­мерлим, недієздатним, батьківства тощо;

- дозволяючі акти - засвідчують дозвіл компетентного органа на використання конкретним суб’єктом конкретного права з урахуванням обставин часу, місця, умов, порядку реалізації і т.д.(наприклад, прийняття органами внутрішніх справ рішення щодо дозволу на придбання мисливської зброї);

- забороняючі акти - містять заборону щодо реалізації права, яка має суто індивідуальний характер, тобто стосується даного пра­ва, суб’єкта його реалізації, умов місця і часу, порядку реалізації тощо. Наприклад, відмова виборчої комісії в реєстрації особи в якості кандидата в депутати, відмова у видачі закордонного пас­порта і т.п.

За назвою акти застосування норм права поділяються:

- укази;

- постанови;

- накази;

- розпорядження;

- резолюції;

- вироки;

- рішення тощо.

Часто акти застосування норм права співпадають з назвами норма­тивних актів, але важливо, щоб акт застосування норм права не містив загального правила поведінки.