46. Стадії застосування норм права

Застосування норм права це складний процес, який містить цілий ряд послідовних і взаємопов’язаних стадій.

Розрізняють такі стадії застосування норм права:

1. Встановлення фактичних обставин справи.

На цій стадії суб’єкт застосування норм права повинен зібрати та проаналізувати матеріали, які мають юридичне значення по справі та надають можливість уявити найбільш близьку до реальності картину того, що відбулося.

Встановлення фактичних обставин справи виступає частіше як дока­зування. У широкому розумінні доказування - це діяльність суб’єктів, спрямована на встановлення за допомогою юридичних доказів дійсних обставин справи.

З практичної точки зору весь процес доказування поділяють на дві частини, а саме:

- зібрання та представлення доказів;

- оцінка доказів та оперування ними в процесі підготовки і винесен­ня акта застосування норм права.

Встановлення фактичних обставин справи здійснюється у відповіднос­ті з принципами відносності, допустимості, достовірності та достатності.

Головна мета першої стадії застосування норм права - досягнення фактичної істини, тобто відповідності знань щодо фактичних обставин об’єктивній дійсності.

2. Вибір норми права і юридична кваліфікація справи.

На другій стадії процесу застосування норм права встановлюється, на основі змісту якої конкретної норми права повинна розглядатися дана життєва ситуація. Юридична кваліфікація знаходить своє відо­браження в оцінці відповідних життєвих фактів з погляду на їх значен­ня для права та тих наслідків, які набувають сили на основі відповідних правових вимог. Тобто, юридична кваліфікація - це встановлення то­тожності ознак конкретної поведінки суб’єктів тим ознакам, які зафік­совано в нормі права.

На цій стадії діяльність суб’єкта застосування норм права включає:

- пошук норми, яка підлягає застосуванню;

- перевірку правильності тексту того акта, в якому міститься норма, яка відшуковується;

- перевірку дії норми права в часі, просторі та за колом осіб.

До діяльності суб’єкта застосування норм права на цій стадії слід та­кож віднести:

- визначення всіх тих норм, якими доведеться керуватися протягом усього процесу застосування норм права і на окремих його стадіях;

- знаходження і перевірку актів тлумачення норм права головної норми і норм, про які йшлося в попередньому пункті;

- відшуковування засобів вирішення справи, коли конкретна норма, яка підходить до встановлених обставин в законодавстві відсутня, а від­мовити у вирішенні справи на цій підставі заборонено.

3. Перевірка і тлумачення норм права.

Кожну обрану для застосування норму права слід досліджувати в та­ких напрямках:

- чи діяла норма права в момент, коли відбувались обставини, що досліджуються;

- чи діє вона на момент розгляду конкретної справи;

- чи діє вона на території де розглядається справа;

- чи розповсюджується її дія на суб’єктів, які пов’язані з цією справою;

- чи є текст норми, який застосовується, автентичним її офіційно встановленому змісту.

За наявності колізій та прогалин, які можуть зустрічатися в процесі застосування норм права, застосовуються правила їх подолання, а саме:

- якщо суперечать один одному акти одного й того ж органу, але ви­дані в різний час - застосовується останній;

- якщо колізійні акти видані одночасно, але різними органами, за­стосовується акт, який має більш високу юридичну силу;

- у разі розходження загальнофедеративного акта й акта суб’єкта федеративної держави, то застосовується перший;

- якщо протиріччя виникають між федеральним актом і актом суб’єкта федеративної держави, виданим в межах його компетенції, пе­ревагу має останній;

- у складній унітарній державі діють аналогічні положення, які за­значені в п. 4-5 щодо федеративної держави, тобто за загальним правилом перевага надається актам складної унітарної держави по відно­шенню до актів існуючих автономних утворень. Виключення склада­ють лише випадки, коли акти автономних утворень видані в межах їх компетенції;

- якщо існує прогалина в праві, тоді застосовується аналогія закону або аналогія права.

4. Винесення рішення і доведення його до зацікавлених осіб та орга­нізацій.

Рішення, яке приймається в результаті застосування норм права - це найбільш відповідальний акт оскільки:

- особи, які його приймають, відповідальні за нього перед державою и цілому;

- відповідальні перед громадянами;

- від сформульованих в ньому висновків залежить подальший про­цес розвитку правових відносин.

Перед винесенням конкретного рішення суб’єкт застосування норм права повинен ще раз переконатися в тому, що обставини справи дослі­джені правильно та з достатньою повнотою, що вони достовірній їм на­дана правильна юридична оцінка, що норма права, яка застосовується, стосується саме даного випадку.

Залежно від складності справи та характеру норми, що застосову­ється, рішення може прийматися таємним голосуванням, відкритим го­лосуванням, або ж одноособово посадовою особою. Прийняте рішення оформлюється шляхом видання акта застосування норм права - оголо­шується зацікавленим особам.

5. Контрольно-виконавча стадія.

Існування дій щодо виконання прийнятого рішення (вироку суду, наказу посадової особи тощо) та контролю за втіленням у життя правозастосовчого акта є обов’язковим. У протилежному випадку, якщо зупи­нитися лише на винесенні рішення, не відбудеться логічне завершення дій щодо застосування норм права.