44. Поняття і форми реалізації норм права

Будь-яке розуміння права передбачає його здатність бути регулято­ром суспільних відносин. Для цього необхідно, щоб принципи та нор­ми права втілювались у життя. Право втрачає свою соціальну цінність, якщо його положення не знаходять реалізації в діяльності людей та їх організацій в суспільних відносинах.

Реалізація норм права - це втілення приписів норм права в право­мірній поведінці суб’єктів права.

Норми права можуть бути реалізовані в різних формах: у правовідно­синах і поза ними; за участю державних органів і без них.

Розрізняють чотири основні форми реалізації права за складністю, та характером дій суб’єкта:

- дотримання;

- виконання;

- використання;

- застосування.

В основу такого поділу покладено ступінь активності суб’єктів щодо реалізації правових норм. Дотримання, виконання і використання - це безпосередні форми реалізації норм права, а застосування - опосеред­кована (особлива форма).

Дотримання - це така форма реалізації норм права, при якій суб’єкт слідує встановленим заборонам: утримується від протиправних дій, дотримуючись вимог правової норми. Дотримання норм права – це вид правомірної поведінки і водночас найбільш загальна форма реа­лізації права:

- в основному це пасивна форма поведінки суб’єктів - утримання від неправомірних дій;

- це найбільш загальна форма реалізації права, яка охоплює як ін­дивідуальних, так і колективних суб’єктів;

- головним чином вона стосується правових заборон;

- здійснюється поза правовідносинами;

- як правило, відбувається непомітно, без фіксації.

Виконання - це така форма реалізації норм права, за якої суб’єкт здійснює активні дії щодо виконання покладеного на нього юридичного обов’язку. В даній формі реалізуються зобов’язуючі норми права:

- розповсюджується в основному на зобов’язуючі норми;

- передбачає наявність активних дій суб’єктів; характеризується імперативністю, оскільки за невиконання юри­дичних приписів можуть застосовуватися санкції;

- дії щодо виконання норм права знаходять своє відображення у формі відповідної фіксації, оформлення.

Використання - це така форма реалізації норм права, за якої суб’єкти на свій розсуд і бажання використовують надані їм права та можливості, задовольняючи свої законні інтереси. Існує три форми щодо викорис­тання права:

- безперешкодне здійснення або утримання від дій згідно з суб’єктивними правами, які безпосередньо входять в правовий статус громадянина (свобода слова, зібрань, демонстрацій та ін.);

- здійснення юридично значущих дій на основі правоздатності суб’єктами приватного права та, - відповідно з компетенцією, - суб’єктами публічного права;

- здійснення учасниками правовідносин наступних можливостей:

а) відповідної поведінки;

б) вимагати відповідно до цієї поведінки дій інших осіб;

в) у разі необхідності звернення до правоохоронних органів дер­жави з вимогою захисту порушеного права або його віднов­лення.

Застосування норм права - це особлива форма реалізації правових норм, яка являє собою владно-організуючу діяльність компетентних органів і посадових осіб щодо реалізації норм права в конкретних життєвих ситуаціях і винесення актів застосування права, тобто індивідуально-правових актів.

Окрім зазначених форм реалізації норм права, можна виділити наступні:

1. За глибиною реалізації правових приписів, які містяться в норма­тивних актах:

а) реалізація правових приписів, які містяться в преамбулах законів і статтях, які фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності;

б) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами, тобто норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб’єктів права:

- активна форма передбачає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб’єкти права по відношенню до всіх інших суб’єктів;

- пасивна форма - це реалізація норм, які містять заборони, що за їх порушення настає юридична відповідальність;

в) реалізація норм права в конкретних правовідносинах - це втілен­ня правових норм в реальні відносини.

2. За суб’єктами;

а) індивідуальна;

б) колективна