37. Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів

За повнотою викладення норм права в статтях нормативно-правових актів розрізняють способи:

- повний;

- відсильний;

- бланкетний.

Спосіб повного викладення норми права в статті нормативно-правового акта має місце тоді, коли стаття містить усі необхідні елементи норми пра­ва без відсилання до інших статей або нормативно-правових актів.

Відсильний спосіб викладення норм права має місце, коли в статті містяться не всі елементи норми права, але є посилання на інші статті цього акта, в яких містяться відсутні елементи.

Бланкетний спосіб викладення норм права має місце, коли в стат­ті міститься посилання не на конкретний припис даного нормативно-правового акта, а на інший нормативно-правовий акт.

Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів за рівнем узагальнення поділяються на казуїстичні та абстрактні. Казуїстичний спосіб має місце тоді, коли зміст норми розкривається за допомогою індивідуалізованих понять, визначених приватних випадків, які важко або неможливо відобразити абстрактно.

Абстрактний спосіб має місце тоді, коли зміст норми права розкриваєть­ся за допомогою загальних, абстрактних, не індивідуалізованих понять.

38. Поняття, суб’єкти та види правотворчості

Правотворчість - це форма владної діяльності народу, органів держа­ви, посадових осіб і місцевого самоврядування, що спрямована на ство­рення нормативно-правових актів, за допомогою яких у чинному правову систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються норми права.

Ознаки правотворчості:

- здійснюються компетентними суб’єктами у встановленому порядку;

- має організаційну спрямованість;

- полягає в утворенні нормативно-правових актів, що встановлю­ють, змінюють чи скасовують норми права;

- регламентується правовими нормами;

- викликає правові наслідки у вигляді виникнення, зміни чи при­пинення правовідносин.

Суб’єкти правотворчості:

- народ (громадянське суспільство) в процесі проведення референ­думів (всенародного голосування з найбільш важливих питань держав­ного і суспільного життя);

- державні органи (наприклад, парламент, уряд);

- посадові особи (наприклад, президент, міністри);

- органи місцевого самоврядування;

- підприємства, установи та організації (локальна правотворчість);

- суспільні організації (наприклад, профспілки).

Правотворчість здійснюється двома соціальними інститутами:

- державою;

- громадянським суспільством.

Види правотворчості держави залежно від юридичної сили актів:

1. Законодавча діяльність (законотворчість), тобто діяльність щодо підготовки і прийняття законів.

2. Підзаконна правотворча діяльність (підзаконна правотворчість), тобто діяльність щодо підготовки та прийняття підзаконних ак­тів.

Форми участі держави в правотворчості:

1. Безпосередня правотворчість держави, тобто діяльність щодо розробки і прийняття нових нормативно-правових актів.

2. Санкціонована правотворчість - це діяльність щодо затверджен­ня актів, які прийняті організаціями громадянського суспільства (партіями, союзами та ін.), або попередньому дозволі на їх ви­дання.

3. Спільна правотворчість полягає в прийнятті нормативно-правових актів шляхом угоди між різними суб’єктами права (на­приклад, спільні акти держави і недержавних об’єднань).

4. Делегована правотворчість - це видання нормативно-правового акта шляхом уповноваження, яке слідує із закону або по прямому дорученню вищого органу держави нижчому.

За функціональним призначенням розрізняють:

1. Поточну правотворчість, тобто діяльність держави щодо первин­ного регулювання суспільних відносин, внесення відповідних змін у нормативно-правові акти та ліквідації прогалин у законо­давстві.

2. Правотворчість щодо систематизації нормативно-правових ак­тів - це діяльність щодо упорядкування нормативно-правового матеріалу, головним чином, проведення кваліфікаційної роботи.

Види правотворчості громадянського суспільства:

1. Законотворчість громадського суспільства ц референдум.

2. Підзаконна правотворчість:

а) органів місцевого самоврядування - рад народних депутатів;

б) суспільних організацій (партій, профспілок та ін.);

в) комерційних організацій;

г) трудових колективів.