35. Підстави притягнення до юридичної відповідальності

Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наяв­ність яких робить юридичну відповідальність можливою та повинного.

О.Ф. Скакун, автор підручника «Теорія держави і права», розрізняє підстави притягнення до юридичної відповідальності і підстави настан­ня юридичної відповідальності.

Фактично підставою притягнення до юридичної відповідальності є вчинення діяння, що має склад правопорушення.

Правопорушення не призводить автоматично до настання відпові­дальності, а служить лише підставою для притягнення до неї.

Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини:

- факт здійснення правопорушення - фактична підстава;

- наявність норми права, яка забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції - нормативна підстава;

- відсутність законних підстав для звільнення від відповідальності, наприклад, стан необхідної оборони, крайньої необхідності, неосудності;

- наявність правозастосовчого акта то рішення компетентного орга­ну, яким покладається юридична відповідальність, визначається її вид і засіб - процесуальна підстава.

Принципи юридичної відповідальності:

- законність;

- обґрунтованість;

- доцільність;

- невідворотність;

- своєчасність;

- справедливість.

Юридична відповідальність - це різновид соціальної відповідальності. Вона є реакцією держави і суспільства на вчинені правопорушення і проявляється у застосуванні до правопорушника заходів державного милішу й у зв’язку з цим зазнанням винним втрат особливого, організа­ційного чи матеріального характеру.

Юридичну відповідальність прийнято розглядати у двох аспектах:

- позитивна відповідальність - яка виражається в активній життє­вій позиції, свідомому виконанні обов’язків;

- ретроспективна юридична відповідальність має реальний харак­тер і застосовується за вчинені протиправні діяння.

Ознаки юридичної відповідальності (ретроспективної):

- Завжди наступає тільки за наявності правопорушення.

- Склад правопорушення є підставою юридичної відповідальності.

- Передбачається нормами права як один із видів державного при­мусу.

- Завжди передбачає суворе нормування міри державного примусу (розмір штрафу, термін виправних робіт та інше).

- Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється спеці­ально уповноваженим на те колом посадових осіб і у відповіднос­ті з нормами процесуального права.

- Полягає у примусовому терпінні правопорушником позбавлення відповідних благ (попередження, штраф, конфіскація тощо).

- Завжди пов’язана з відповідними юридичними наслідками (на­приклад, судимість).

- Пов’язана з можливістю звільнення особи від юридичної відпо­відальності (за наявності реабілітуючих підстав).

36. Структура норми права, характеристика її елементів

Норма права - це загальнообов’язкове, формально визначене пра­вило поведінки загального характеру що у встановленому порядку при­ймається, змінюється, скасовується та забезпечується відповідними державними органами у межах їх компетенції.

Норма права має свою структуру Структура норми права - це вну­трішня організація, побудова норми права, сукупність її складових елементів. Структурними елементами норми права є гіпотеза, диспо­зиція і санкція.

Гіпотеза - це складова частина норми права, що визначає умови, за наявністю яких суб’єкти права повинні здійснювати свої права і обов’язки, визначені в диспозиції даної норми, тобто це частина норми права, в якій визначаються умови, за яких настає дія правил, встановле­них в диспозиції.

Диспозиція - це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те чи інше правило поведінки, тобто це та частина норми права, яка визначає саме правило поведінки, відповідно до якого дозволяється, забороняється або рекомендується проведення певних дій.

Санкція - складова частина норми права, яка на випадок невиконан­ня правила поведінки визначає заходи щодо відновлення порушеного правила та покарання правопорушника, тобто це частина правової нор­ми, в якій міститься вказівка на юридичні наслідки порушення правила, яке зафіксоване у диспозиції.

Структурні елементи норм права за складом поділяються на прості, складні та альтернативні.

Проста гіпотеза включає в себе одну умову, з настанням якої норма починає діяти.

Проста диспозиція включає одне правило поведінки.

Проста санкція включає лише один правовий наслідок.

Складна гіпотеза передбачає декілька обставин, сукупність яких є обов’язковою умовою для початку дії норми права.

Складна диспозиція передбачає декілька правил поведінки.

Складна санкція передбачає застосування кількох несприятливих наслідків водночас.

Альтернативна гіпотеза передбачає декілька умов, з настанням хоча б однієї з яких починає діяти норма права.

Альтернативна диспозиція передбачає декілька правил поведінки, кожне з яких може бути використане самостійно в разі настання умов, зазначених в гіпотезі цієї норми.

Альтернативна санкція передбачає кілька несприятливих наслідків, кожен з яких може бути застосований самостійно.

За ступенем визначеності змісту гіпотези, диспозиції і санкції поді­ляються на абсолютно-визначені та відносно-визначені.

В абсолютно-визначеній гіпотезі вичерпно визначені обставини, з наявністю або відсутністю яких пов’язується дія правової норми.

Відносно-визначена гіпотеза не містить досить певної інформації про обставини дії норми права, вона лише обмежує умови застосування пев­ним колом формальних вимог.

Абсолютно визначена диспозиція - диспозиція, яка чітко визначає пра­ва й обов’язки учасників відносин, точно встановлює варіант поведінки.

Відносно-визначена диспозиція - диспозиція, яка не містить суттє­вих ознак поведінки учасників відносин, а також достатньо певної ін­формації про їх права та обов’язки.

Абсолютно-визначена санкція - санкція, в якій точно вказані вид і міра юридичної відповідальності за порушення норми права.

Відносно-визначена санкція - санкція, в якій межі юридичної відпо­відальності за порушення норми права вказані від мінімальної до макси­мальної або лише до максимальної.