27. Політичні права і свободи

Поряд з громадянськими правами пріоритетною категорією прав і свобод особи в Україні, які передбачені Конституцією, є політичні права і свободи. Вони властиві, як правило, лише громадянам України. Полі­тичні права опосередковують собою взаємовідносини особи і держави як політичної організації суспільства, особи і органів державної влади та місцевого самоврядування, особи і народу, суспільства в цілому як носія і джерела влади.

До політичних прав і свобод належать:

- свобода пересування, вибору місця проживання, право вільного залишення території України (ст. 33);

- право брати участь в управлінні державними справами, у всеу­країнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними (ст. 38);

- право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські ор­ганізації (ст. 36);

- право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, по­ходи й демонстрації (ст. 39);

- право надсилати індивідуальні чи колективні письмові звернен­ня або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40);

- право на інформацію (ст. 34 ч. 2).

Пріоритетним політичним правом, яке належить громадянам Украї­ни, є право брати участь в управлінні державними справами, у всеукра­їнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст. 38).

Право брати участь у референдумах і обирати громадяни набува­ють з 18 років, а право бути обраним (пасивне виборче право) в за­лежності від виду виборів. Зокрема, народним депутатом може бути обраний громадянин, який досяг на день виборів 21-го року; Прези­дентом України - громадянин України з 35-ти років, який має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх років і володіє державною мовою.

Одним із найважливіших політичних прав є право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод. Щодо гарантії цього права в Конституції зазначається, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

28. Економічні права і свободи

До економічних прав належать:

- право власності особи, тобто право приватної власності;

- право на підприємницьку діяльність;

- право на користування об’єктами публічної власності, зокрема державної та комунальної власності.

Суб’єктами права приватної власності (ст. 44) можуть бути не лише громадяни України, а й інші особи: іноземці, особи без громадянства.

Об’єктами права приватної власності можуть бути як майно (речі, гроші, цінності), так і результати інтелектуальної, творчої діяльності особи, тобто духовні цінності, зокрема твори науки, літератури, мисте­цтва, інформація тощо, тобто практично будь-яке майно за винятками, передбаченими Конституцією і законами. Зокрема, відповідно, до ст. 13 Конституції земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності українського народу. Громадянам гарантується лише право власності на землю.

За Конституцією (ст. 41) право приватної власності розуміється як право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ре­зультатами своєї інтелектуальної і творчої діяльності. У Конституції також зазначається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і що право приватної власності є непорушним. Конфіс­кація майна може бути застосована тільки за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Наступним за своїм значенням конституційним економічним правом є право на підприємницьку діяльність. У ст. 42 Конституції зазначаєть­ся «кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом», - воно включає як право на створення підприємств, так і ве­дення цієї діяльності тощо.

Іншим економічним правом є право на користування об’єктами права власності: загальнонародної, загальнодержавної та комунальної. Зокрема, в ст. 13 Конституції зазначається, що кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності на­роду відповідно до закону, а в ст. 41 проголошується, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.