21. Поняття, ознаки та види органів держави

Орган держави являє собою відносно самостійний, структурно від­окремлений компонент державного апарату, що створюється державою для здійснення чітко визначеного виду державної діяльності. Кожен державний орган наділений відповідною компетенцією і спирається в процесі реалізації своїх повноважень на організаційну, матеріальну та і іримусову силу держави.

Органи держави характеризуються наступними ознаками, що відріз­няють їх від недержавних органів та організацій:

- формування державного органу по волі держави і здійснення ним своїх повноважень від імені держави;

- виконання кожним державним органом чітко визначених, вста­новлених у законному порядку видів і форм діяльності;

- наявність у кожного державного органу, юридично закріплених організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль в дер­жавному апараті, а також порядок йоїю взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;

- надання державному органу повноважень державно-владного ха­рактеру.

Наявність державних повноважень - найбільш суттєва ознака орга­ну держави.

Державно-владні повноваження знаходять свій вираз у виданні дер­жавними органами від імені держави юридично обов’язкових норматив­них і індивідуальних актів, у здійсненні ними нагляду за жорстким і не­ухильним дотриманням вимог, що містяться в цих актах, у забезпеченні та захисті цих вимог від порушень через застосування заходів вихован­ня, перевиховання, роз’яснення та заохочення, а в необхідних випадках - заходів державного примусу.

Органи держави розрізняються між собою за місцем у системі дер­жавного апарату, за змістом діяльності, способом створення, часом функціонування, складом, масштабом (територією) діяльності та дея­кими іншими критеріями.

Так, за місцем у системі державного апарату органи держави поді­ляються на первинні та похідні. Первинні - це ті органи держави, які формуються шляхом прямого волевиявлення всього або певної частини населення, а похідні - це ті органи, які створюються первинними та їм підзвітні, тобто є похідними від них.

За характером та змістом діяльності органи держави поділяються на:

- органи законодавчої влади;

- органи виконавчої влади;

- органи судової влади;

- контрольно-наглядові органи.

За способом утворення органи держави поділяються на:

- виборні;

- призначувальні;

- успадковані.

За часом функціонування органи держави поділяються на:

- постійні;

- тимчасові.

За територією, на яку поширюються їхні повноваження, органи дер­жави поділяються на:

- загальні (центральні);

- місцеві (локальні).

За складом поділяються на:

- одноособові;

- колегіальні.

22. Поняття і ознаки правової держави

Поняття правової держави сучасна політико-правова доктрина трак­тує, як демократичну державу, де забезпечується верховенство закону, принцип розподілу влади та визнаються і гарантуються права і свободи кожної людини.

Правова держава - тип держави, в якій функціонує режим консти­туційного правління, існує розвинена, без протиріч правова система і ефективна судова влада, разом з реальним розподілом влад, з розвине­ним соціальним контролем політики і влади. В основу правової держави закладено рівність влади, громадянина, суспільства і права, їх юридич­на рівність перед законом. Правова держава - така держава, в якій на основі чинного права реально забезпечується здійснення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, окремих груп людей і грома­дянського суспільства в цілому, де держава і людина несуть взаємну від­повідальність згідно з діючим правовим законом.

Ознаки правової держави:

- верховенство права та верховенство закону. Це передбачає пов’язаність законодавчої влади природним правом (держава може видавати лише такі закони, які відповідають приписам при­родного (надпозитивного права); верховенство закону, що озна­чає, визнання за Конституцією найвищої юридичної сили;

- здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, що унеможливлює узурпацію повноти вла­ди в одних руках;

- вищий пріоритет прав і свобод людини і громадянина - один із принципів правової держави «все, що не заборонено, те дозволено» сформульовано в Конституції України таким чином «ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством»;

- незалежність суду. У правовій державі суд відіграє роль головно­го елементу механізму гарантій прав і свобод людини, відповід но до цього має бути забезпечена реальна незалежність суду від будь-яких владних чи громадських структур. Тільки незалежний суд може ефективно захистити людину від свавілля органів ви­конавчої влади та їх посадових осіб;

- правовий захист людини від порушення її прав державною вла­дою.

Правова держава може існувати лише в громадянському суспільстві, а громадянське суспільство можливе лише за наявності правової держа­ви. Вони є взаємообумовлені і формуються разом, процес їх створення займає тривалий історичний час. Він відбувається разом із розвитком суспільства і потребує цілеспрямованих зусиль. Ні правова держава, ні громадянське суспільство не створюються законодавчим актом, весь цей процес має бути пережитий суспільством, якщо воно готове для цього.