18. Особливості елементів форми української держави

Республіка - (res - справа, publikus - суспільний, всенародний) - форма правління, за якої всі вищі органи державної влади або обира­ються громадянами на певний строк, або формуються представницьки­ми установами. Більшість країн світу сьогодні мають республіканську форму правління (більше як 140 країн із 200).

Загальними ознаками республіканської форми правління є:

- виборність глави держави та інших органів державної влади на певний строк;

- здійснення державної влади не за власним правом, а за доручен­ням народу;

- юридична відповідальність глави держави у випадках, передба­чених законом;

- обов’язковість рішень верховної державної влади для всіх інших органів державної влади;

- взаємна відповідальність людини і держави.

Конституційній теорії та сучасній практиці державного будівництва відомі три види республік: парламентська, президентська та республіка змішаного типу. Вони розрізняються порядком обрання президента, ста­тусом і порядком формування уряду, характером відповідальності уряду.

Вибір форми держави залежить від багатьох факторів: історії, тради­цій, ментальності народу, рівня розвитку демократії, суспільства і дер­жави, економічних, ідеологічних, соціальних та інших факторів.

Відповідно до ст. 5 Конституції Україна є республікою, оскільки гла­ва - Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування стро­ком на 5 років.

Ст. 5 Конституції закріплює республіканську форму правління, не конкретизуючи її. Але, проаналізувавши розділи Конституції, в яких визначається статус вищих органів державної влади, можна дійти ви­сновку, що Україна є парламентською-президентською республікою.

Тривалий час у ході підготовки нової Конституції перед Україною сто­яла проблема вибору форми держави за характером державного устрою. Були пропозиції щодо федералізації України, але вони не були визнані. Чому? Тому що, коли відбувається становлення державності, коли дер­жава, суспільство, економіка переживають кризу, то у такому випадку вкрай необхідне об’єднання на загальнодержавному рівні всіх ресурсів і зусиль. Адже в Україні нині відбувається становлення місцевого само врядування, становлення інших регіональних інститутів (державні адмі­ністрації, утворення різних асоціацій, прийняття статутів міст і т.д.).

Україна, відповідно до Конституції - унітарна держава.

Унітарна держава - це єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету.

Найважливішими юридичними ознаками унітарної держави вважа­ються такі:

- до складу унітарної держави не входять державні утворення, що наділені ознаками суверенітету;

- вона має єдину систему державних органів;

- єдина конституція і єдина система законодавства;

- єдине громадянство;

- у міжнародних відносинах виступає як єдиний представник.

Ст. 2 Конституції зазначає, що територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Існуючий поділ України є адміністративно-територіальним і не має політичного характеру. Окремі адміністративно-територіальні одиниці мають адміністративну автономію і певні атрибути держави (АРК) або спеціальний статус міст республіканського значення (Київ та Севасто­поль), але це не впливає і не може впливати на визначення форми дер­жавного устрою України як унітарної держави.

Принцип унітарності нашої держави означає її єдність, соборність у політичному, економічному, соціальному, культурному та інших відно­шеннях.