11. Сукупність злочинів та її види.

Сукупність злочинів – це вчинення особою 2-х чи більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини ККУ за жоден з яких її не було засуджено.

Ознаки сукупності злочинів:

• вчинення особою 2-х або більше злочинів, кожен з яких має характер окремого одиничного злочину, кожен з яких може бути як простий, так і ускладнений, як закінчений так і незакінчений;

• кожен із злочинів, які утворюють сукупність, передбачений статтею ККУ, тобто кваліфікується за окремою статтею кримінального закону чи за різними частинами однієї і тієї ж статті ККУ;

• за жодний злочин, який належить до сукупності, особа не була ще засуджена, це означає, що всі злочини особа вчинила до винесення вироку хоча б за один з них; якщо ж новий умисний злочин вчинений особою після винесення вироку за умисний злочин, то має місце рецидив злочину.

Види сукупності злочинів:

• ідеальна сукупність – якщо вчинене особою одне діяння містить одночасно склади 2-х чи більше самостійних одиничних злочинів;

• реальна сукупність – коли винний різними самостійними діями вчиняє 2 чи більше злочинів, кожен з яких є самостійним.

Один із видів множинності злочинів.

12. Рецидив.

Рецидив злочинів – це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Ознаки рецидиву злочинів:

• вчинення особою 2-х чи більше самостійних одиничних злочинів;

• новий злочин (або злочини) має бути вчинений особою в період, коли вона вважається такою, що має судимість за раніше скоєний злочин;

• злочин, за який особа має судимість, і злочин, вчинений нею під час цієї судимості, мають бути умисними.

Рецидиву не буде при вчиненні особою необережного злочину.

Рецидиву не буде при відсутності судимості за попередній злочин.

Види рецидиву злочинів:

• залежно від характеру злочинів:

• загальний – наявний при вчиненні умисних злочинів, які не є тотожними;

• спеціальний – це вчинення такого самого чи подібного злочину.

• залежно від кількості судимості:

• простий (або одноразовий) – коли особа має одну судимість;

• складний (або багаторазовий) – коли особа має 2 або більше судимості за раніше вчинені умисні злочини.

Один із видів множинності злочинів.

13. Кваліфікація множинності злочинів.

Множинність злочинів - це вчинення особою двох або більшої кількості суспільно небезпечних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину.

Проблема множинності має вплив не тільки на кваліфікацію злочинів і покарання за їх вчинення, але й упливає на кримінально-правову політику.

Загальні ознаки множинності злочинів:

• якщо вчиняються два чи більша кількість злочинів, це означає, що заподіюється шкода або ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш широке коло суспільних відносин;

• кожний злочин усе ще зберігає свою юридичну значущість, тобто кожний із цих злочинів повинен бути підставою кримінальної відповідальності;

• скоєння однією особою чи співучасниками двох або більшої кількості злочинів свідчить про стійку антисоціальну спрямованість злочинних діянь [187].

Види множинності злочинів передбачені у КК.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32 КК України). Учинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК.

Про сукупність злочинів ідеться, коли особа вчинила два чи більшу кількість злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33 КК України). За сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Рецидив злочинів - це вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ч. 1 ст. 34 КК України).

В. Чубарев виділяє ще два види множинності злочинів: фактичну та юридичну [188].

Фактична множинність наявна, якщо об'єктивно існує множинність злочинної діяльності, проте завдяки тому, що за підставами, передбаченими в кримінальному законі (ч. 1 ст. 44 КК України), раніше вчинений злочин вважається нібито не існуючим, фактично, існуюча множинність злочинних діянь свого юридичного відтворення не знаходить. Цей різновид множинності більше цікавить кримінологію.

За юридичної множинності кожний зі злочинів, що утворюють множинність, одночасно зберігає свою юридичну значущість на момент розгляду справи судом.

Кримінально-правову науку безпосередньо цікавить саме юридична множинність злочинів, тому її ми розглянемо більш детально.

Множинність злочинів слід відрізняти від одиничних злочинів, адже поняття "множинність" вживається для розмежування відповідних випадків та ситуацій поодиноко скоєних злочинних діянь, на кшталт того, як термін "група" відрізняє множинність злочинців від особи, що діяла одноособово [189].

Так, продовжуваний злочин як одиничний злочин характеризується тим, що складові його діяння об'єднані єдиним злочинним наміром і спрямовані до загальної мети. За повторності тотожних злочинів говорять не про єдиний одиничний злочин, а про множинність злочинів, за якої кожне окреме діяння не має з іншими того фактичного зв'язку, що властивий тотожним діянням у продовжуваному злочинові. Тож за повторності злочини, що утворюють її, не об'єднані єдністю злочинного наміру та загальною метою їх вчинення.

За наявності складеного злочину скоєне кваліфікується за однією статтею КК, за ідеальної чи реальної сукупності застосовуються дві або більше статей КК - залежно від того, скільки злочинів належить до цієї сукупності. Така кваліфікація зумовлена тим, що складений злочин розглядається законом як єдиний злочин. За сукупності ж злочинів у діях особи є два чи більша кількість злочинів, кожен з яких передбачений певною статтею КК.

Хоча у судовій та слідчій практиці виникають проблеми щодо визначення сукупності злочинів та відмежування від складеного злочину.

Охоронець фабрики в селі Великий Березний Закарпатської області намагався схилити до статевих зносин робітницю цієї фабрики. Отримавши відмову, він підпалив запальничкою волосся жінки. Внаслідок цього потерпілій були завдані серйозні опіки голови, в тому числі вуха та частини обличчя.

Слідчий кваліфікував такі дії лише як хуліганство, передбачене ч.1 ст. 296 КК, але завдані тяжкі тілесні ушкодження (за ознакою непоправне знівечення обличчя) не охоплюються хуліганством і потребують додаткової кваліфікації [190].

Практичне значення множинності злочинів полягає в тому, що види множинності беруться до уваги при кваліфікації злочинів і призначенні покарання, у вирішенні питання можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Так, можливість звільнення від кримінальної відповідальності пов'язується з вчиненням одиничного злочину (вперше) невеликої чи середньої тяжкості (статті 45-48 КК України).

Наприклад, Д. за місцем свого проживання ( м. Біла Церква ) з метою безкоштовного проїзду в міському та приміському транспорті вклеїв у посвідчення залізничника, видане на іншу особу, свою фотокартку. Цей підроблений документ Д. використав для проїзду в приміському дизелі від станції Харків до станції Полтава Південна. На вокзалі Д. був затриманий працівниками міліції та при особистому огляді було виявлено й вилучено, згідно з висновком експерта, бланк посвідчення залізничника, який мав ознаки змін первинного змісту що полягали в приклеюванні фотокартки. Суд звільнив Д. у зв ' язку з дійовим каяттям ( ст. 45 КК України ), тому що особа вчинила злочин уперше. Злочини, передбачені частинами 1 і 3 ст. 358 КК України, належать до злочинів невеликої тяжкості ( ст. 12 КК України ) та винна особа активно сприяла розкриттю злочинів і щиро розкаялась у скоєному [191]. Виникає тільки одне запитання, чому сукупність злочинів, передбачених ч. 1 (підробка документів) і ч. З (використання підробленого документа) ст. 358 КК України, суд розцінив як одиничний злочин? Зважаючи на ці обставини справи, вважаємо, що суд неправомірно застосував ст. 45 КК України при звільненні особи від кримінальної відповідальності.

Множинність злочинів суд також має брати до уваги при кваліфікації, призначенні покарання та звільненні від кримінальної відповідальності (на підставі ч. 1 ст. 9 КК України) у разі вчинення громадянином України чи особою без громадянства, що постійно проживає в Україні, нового злочину на території України після засудження за інший злочин за вироком суду іноземної держави.