2. Співвідношення цивільного права і цивільного законодавства.

Співвідношення між цивільним правом і цивільним законодавс­твом виглядає таким чином: цивільне право — це сукупність кон­цепцій, правових ідей, юридичних норм;

цивільне законодавство — це система нормативних актів, що регулюють цивільні відносини.

Таким чином, цивільне право може бути охарактеризоване як внутрішня форма права, зміст якого визначається соціальними та економічними особливостями регульованих ним суспільних відно­син, а цивільне законодавство — як зовнішня форма права, зумов­лена його змістом. Звідси випливає, що цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.

3. Принципи здійснення цивільних прав

Принципи права — це основні засади, для яких характерними є універсальність, імперативність та загальнозначимість. Принципи, виражені у правових нормах, є обов'язковими і повинні враховуватись у будь-якій правовій ситуації.

1. Принципом здійснення цивільних прав є загальноправовий принцип, закріплений в діючому законодавстві. Здійснення цивільних прав не повинно порушувати прав, інтересів інших осіб, і при їх здійсненні необхідно поважати моральні принципи суспільства і правила етики.

За юридичною природою даний принцип є законодавчим встановленням загального обов'язку для кожного громадянина України використовувати свої права і свободи, у тому числі й цивільні, так, щоб виключити можливість заподіяння шкоди інтересам суспільства, державі та правам інших громадян.

Вимога, виражена у вищеназваних юридичних нормах, відповідає міжнародним угодам.

2. Здійснення права, як і його набуття, грунтується на принципі: «Дозволяється все, що не заборонено законом».

Це загальноправний принцип. Він особливо важливий для цивільного права. Загальнодозволеність як метод впливу на суспільні відносини властивий цивільному праву, що предметом всього регулювання має майнові відносини у вартісній формі. Широке своє втілення він знайшов в інститутах цивільної правоздатності, права власності, договорах, підставах виникнення цивільних прав і обов'язків.

ЦК України (ст.4), передбачаючи підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, не замикає кола цих підстав. Вони можуть виникати «також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки». На підставі цієї загальної норми суб'єкти цивільного права одержують можливість проявити у своїх взаємовідносинах ініціативу, активність, вступати у різного роду суспільні відносини, за якими визнається юридичне значення, хоч вони і не передбачені законом. Такі дії суб'єктів впливають на формування правової дійсності.

Принцип «дозволяється все, що не заборонено законом» знайшов широке втілення у законах про підприємства, про кооперацію, про індивідуальну трудову діяльність, у нормативних актах про аренду та підрядні форми праці, самофінансування тощо.

У ст. 3 ЦК України закріплено такі цивільно-правові принципи:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, тобто ніхто не має права втручатися в особисте та сімейне життя фізичної особи без її згоди, окрім випадків, які прямо передбачені Конституцією України.

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, установлених Конституцією України та законом, тобто право власності в Україні є непорушним. Цей принцип забезпечує особі гарантію її економічної незалежності та майнової відокремленості від інших учасників цивільних правовідносин.

3) свобода договору, тобто учасники цивільних правовідносин вільні у можливості вступу в договірні відносини, а також у виборі виду договорів, контрагентів та умов договору тощо.

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом - особи вільні у виборі підприємницької діяльності (виключення можуть бути депутати, посадові та службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування).

5) судовий захист цивільного права та інтересу, тобто у разі порушення цивільного права чи інтересу, а також у разі створення перешкод щодо їх здійснення особа має гарантовану можливість захистити їх у судовому порядку.

6) справедливість, добросовісність та розуміння. Цей принцип означає, що регулювання та охорона цивільних правовідносин мають відбуватися справедливо, добросовісно та розумно. Він спрямований на ствердження в українській правовій системі принципу верховенства права.