1. Ганджій а.С. Навчання грамоти в школах сліпих. -к., 1952.

2. Потешина м.Б., Рогушин в.К. Букварь для изучающих систему Брайля. В 2-х книгах. СПб, «Чтение». 1999г.

3. Методика и техника обучения слепых. Под ред. В.Гандера. – м., Учпедгиз, 1934.

Українська азбука

 (для читання)

 

 

А        Б         В         Г         Ґ          Д         Е         Є        Ж          З         И         І         

 

 

 

Ї          Й         К         Л        М         Н         О         П         Р          С         Т         У          

 

 

 

Ф        Х         Ц         Ч       Ш       Щ       Ю          Я         Ь         “          ”          ’

 

 

Позначення букв, специфічних для російської азбуки

 

 

Е         Ъ         Ы        Э

 

 

Українська азбука

 (для письма)

 

 

А      Б         В         Г         Ґ          Д         Е         Є        Ж          З         И         І         

 

 

 

Ї          Й         К         Л        М         Н         О         П         Р          С         Т         У          

 

 

 

Ф        Х         Ц         Ч       Ш       Щ       Ю          Я         Ь         “          ”          ’

 

Позначення букв, специфічних для російської азбуки

 

 

Е         Ъ         Ы        Э

 

 

Розділ III. Навчання читанню та письму по Брайлю Розділ III. Навчання читанню та письму по Брайлю

Фізіологічні механізми та специфіка дотикового сприймання рельєфно-крапкового шрифту. Умови ефективності дотикового читання рельєфного шрифту. Специфіка дотикового читання сліпих Особливості дотикових розрізнень рельєфно-крапкових букв. Формування способів та прийомів впізнавання рельєфно-крапкових букв. Методика проведення підготовчих занять до навчання читанню крапкового шрифту. Методика формування навичок письма за системою Л.Брайля. Порядок наколу крапок при письмі по Брайлю. Вимоги до охайності письма. Методика використання способу читання тексту, написаного грифелем

ІІІ.І. Механізми та специфіка дотикового читання рельєфно-крапкового шрифту

ІІІ.1.1. Фізіологічні механізми дотикового сприймання рельєфно-крапкового шрифту

Діяльність шкіряно-механічного аналізатора здійснюється на різних рівнях чуттєвого відображення – від найпростішого рівня тактильних відчуттів до специфічно людських дотикових сприймань.

При безпосередній взаємодії зовнішньої оболонки людського тіла з предметами та явищами виникають різноманітні тактильні відчуття: температурні (тепла, холоду), тиску та ін. Взаємозв’язок тактильних відчуттів лежить в основі дотику як комплексної форми чуттєвого відображення людиною об’єктивної дійсності. У психології виділяють три види дотику: пасивний, активний та опосередкований або інструментальний. Стосовно дотикового сприймання брайлівських знаків нам важливо визначити механізми пасивного та активного дотику.

Пасивний дотик розглядається як складна асоціація різнорідних відчуттів, які відносяться, перш за все, до області шкіряної чутливості.

Асоціативна структура активного дотику є більш складною. В її складі тактильні відчуття асоціюються з різнорідними м’язово-суглобними відчуттями, тобто кінестезією рухів рук. Сполучення різних видів шкіряної чутливості з відчуттям руху, як важливим видом пропріоцептивних відчуттів, специфічне для активного дотику. Хоча пасивний дотик входить в склад активного, складає його сигнальну основу, він не вичерпує складу активного дотику, тісно пов’язаного з усім процесом діяльності людини.

Взаємозв’язок тактильних відчуттів з кінестезією робочих рухів людини є постійним і закономірним внутрішнім зв’язком, що утворює специфічний для людини вид відображення – активний дотик.

М’язово-суглобні рецептори рук є периферичною кінцівкою рухового аналізатора. Тому в основі активного дотику знаходиться спільна робота двох аналізаторів: шкіряно-механічного і рухового. Завдяки цій спільній роботі активний дотик є важливим моментом не лише процесу відображення, але й усієї людської діяльності.

Найважливішою частиною діяльності є предметні дії. Складовою предметних дій є рухи обмацування пальцями предмету (об’єкту) діяльності. Шляхом обмацування, що активно виділяє різнобічні якості зовнішніх тіл (їх фактуру, пружність, твердість, стан, форму, розмір та різноманітні просторові ознаки), людина розрізняє ці якості, відображає їх в дотикових образах (сприйманнях та уявленнях). Обмацування є специфічною для дотику дією, що здійснює послідовний аналіз та синтез подразників, які виникають при взаємодії руки з тим чи іншим предметом.

Ця дія, відтворюючи контури, об’єм і співвідношення частин предмета, що сприймається, складається з багатьох елементів рухів та спокою руки в той або інший момент маніпуляції з предметом. Завдяки цьому виникає адекватний образ предмету, що обмацується рукою.

Зі зміною структури і якостей предмету змінюється і характер обмацування. Активне дотикове сприймання в процесі обмацування досить точно відтворює зовнішню будову предмету, його контур, розмір і різноманітні якості.

Слід підкреслити, що в процесі обмацування безперервно змінюється співвідношення тактильних відчуттів і кінестезії, що підкреслює їх динамічну взаємодію.

Починаючи з поєднання різних тактильних відчуттів (температурних, болісних тощо) в елементарних формах пасивного дотику, закінчуючи домінуванням кінестезії в опосередкованому активному дотикові, структура дотику видозмінюється в залежності від об’єктивних умов та задач пізнавальної і практичної діяльності людини.

Без перебільшення можна сказати, що пасивний і активний дотик – корінне явище життєдіяльності людини. Разом з м’язово-суглобними відчуттями, пасивний дотик є підґрунтям для активного, дотикового сприймання.

Але для того, щоб зрозуміти складні форми просторово-тактильного розрізнення, необхідно виділити сферу руки – основного органу активного дотику людини.

Активний дотик більш наближений до процесу зору, ніж шкіряна чутливість інших частин людського тіла. І. М. Сєченов, вивчаючи руку як особливий рецептор, визначив її роль у пізнанні як знаряддя головного мозку, який забезпечує достовірність чуттєвих знань про навколишній світ. Будь-який дотик, як чуттєвий процес, має своїм джерелом матеріальну взаємодію рецептора і зовнішнього предмету. В шкіряно-механічних та рухових рецепторах механічна енергія тертя переходить у нервовий процес. Різноманітні складові тертя шкіряного рецептора і зовнішнього предмета є сигналами для відповідної роботи мозкових кінців аналізаторів і процесів замикання у корі головного мозку.

Активний дотик характеризується високою точністю, адекватністю відображення предмету і виникає при переміщенні рухомої руки відносно предмету, що сприймається. При цьому рука людини виступає як цілісна координатна система взаємодії окремих пальців. Точкою відрахунку в цій системі координат є великий палець, а найбільш рухомим і чутливим компонентом – вказівний. Взаємодія цих пальців з іншими відносно долоні забезпечує не тільки переміщення предмету рукою, але і дрібний аналіз поверхні і граней предмету, який сприймається, а також його щільності та пружності. Тому при активному дотику сигнали йдуть від шкіряного розрізненого руху окремого пальця і від спільної роботи усіх пальців руки. Аналіз та синтез подразників тісно пов’язані в процесі активного дотику, як і у будь-якому іншому пізнавальному акті.

ІІІ.1.2. Умови ефективності дотикового читання рельєфного шрифту

Навчання сліпих рельєфного читання і письма відіграє велику роль у формуванні дотикових розрізнень. Результати досліджень дотику зрячих і сліпих довели, що постійна необхідність користуватись дотиком у пізнавальній та трудовій діяльності сприяє зниженню порогів тактильних відчуттів у сліпих у порівнянні зі зрячими.

Здатність шкіряного аналізатору до тонкого аналізу зовнішніх явищ виробляється в результаті досвіду. Це має принципове значення для пізнавальної та трудової діяльності сліпих. Рука у сліпих виконує ту ж саму систему рухів, яку виконує око при розгляданні предметів. За допомогою дотиків руки сліпий вимірює предмет за розміром, за цілою низкою ознак. Щоб порівняти ті чи інші ознаки предметів, сліпий поступово обмацує їх рукою - так, як це зрячий робить очима.

Пороги тактильних відчуттів залежать від цілого ряду різноманітних умов. Величезного значення мають розміри та форма механічного подразника. Сліпі найбільш ефективно сприймають рельєфні крапки, які мають конусно-сферичну форму. Такі крапки створюють тиск на дуже малу ділянку шкіри. Найбільша реакція шкіри відбувається саме на тому місці, де прикладається подразник, внаслідок чого відчуття формуються більш чітко.

Якщо рельєфна крапка має форму приплюснутого циліндру, то тиск спричиняється на порівняно великій ділянці шкіри і тому виникає нечітке враження.

Так само нечітке враження виникає при дотиковому сприйманні приплюснутої кулеподібної форми крапки. Відомо, що сліпим важко читати рельєфний шрифт у старих книжках, які були вже довгий час в користуванні, тому що крапки деформовані і це заважає сприйманню.

Зосередження тиску на меншій поверхні шкіри сприяє кращому сприйманню, але тут є певна межа, поріг, за який не можна переступати, тому що механічне подразнення дуже маленької площі шкіри буде впливати на больові рецептори, що спричиняє неприємне відчуття і може гальмувати активність сприймання.

При дотиковому сприйманні контурних зображень суттєвого значення набуває висота і товщина рельєфних ліній. Лінія товщиною 0,1 – 0,5 мм сприймається краще, ніж товстіша лінія. Важливим фактором якості дотикового сприймання є також тривалість механічного подразнення та характер його дії (безперервний чи ні). Дія подразника з перервами дає більший успіх, ніж безперервна. Таким чином, лінія, накреслена крапками, краще сприймається, ніж суцільна.

З метою поліпшення дотикового сприймання сліпі використовують активну дію пальців, вони ніби перебирають пальцями, щоб переривати та урізноманітнювати відчуття.

Помітно змінюються пороги шкіряних відчуттів в залежності від температурних умов: тепло сприяє зниженню, холод – підвищенню порогів. Тут сліпим в прохолодному приміщенні складніше читати рельєфний шрифт (у зв’язку з послабленням здібностей шкіри до дотикових розрізнень). Пороги можуть змінюватися також у залежності від втоми. Різноманітні досліди вказують на те, що пороги відчуттів підвищуються під впливом фізичної роботи і тривалої дії подразників.

Як зазначалося, рельєфний крапковий шрифт побудований на основі просторового угрупування крапок. Кожна буква може розглядатися як складний комплексний подразник із кількісно змінюваними компонентами, об’єднаними просторовими відношеннями, – і все це утворює своєрідну композицію кожної букви.

Процес дотикового читання здійснюється за допомогою співдружніх рухів вказівних пальців лівої і правої руки. Ці пальці руки є дуже найбільш зручними органами для дотикового читання. Велика рухливість і водночас тонко диференційована їх спільна діяльність, зосередження сприймаючих периферичних приладів шкіряного аналізатора “читаючих” пальців – все це дозволяє за допомогою мозкових кінців аналізаторів здійснювати складні аналітико-синтетичні процеси при дотиковому розрізненні рельєфного шрифту.

ІІІ.1.3. Специфіка дотикового читання сліпих

Існує багато різних способів дотикового читання. У звичайних умовах більшістю сліпих читання здійснюється двома руками. Характер цієї співдружності і розподіл праці між пальцями лівої і правої рук у різних осіб неоднаковий. Звичайно права рука при читанні йде уперед, уздовж рядка. Прямування вказівного пальця правої руки є ніби пошуковими “розвідувальними” прямуваннями. Вони необхідні для попереднього розрізнення цілісного просторового угрупування крапок, букв і цілих слів. Ці прямування зв'язують в одну цілісну групу попередні і наступні, встановлюючи просторові відношення між буквами у слові. За допомогою рухів вказівного пальця правої руки здійснюється перехід від однієї букви до іншої. При цьому визначається просторове розміщення її складових крапок вздовж двох вертикальних рядків, що дозволяє читаючому швидко аналізувати і синтезувати крапкові сполучення букв у слова і речення.

За напрямом рухів правої руки слідує ліва рука. Виконуючи вказівним пальцем прямолінійні дрібні рухи в перпендикулярному до рядка напрямку і злегка натискуючи на рельєф, сліпа людина розпізнає окремі крапкові сполучення в межах букви вздовж горизонтального рядка і об'єднує їх у цілісний образ букви. Дрібні рухи вказівного пальця лівої руки необхідні для того, щоб урізноманітнити тактильні відчуття, звіряти й уточнювати виникаючі при цьому враження при розпізнаванні рельєфних букв.

При читанні одним пальцем (зазвичай правої руки), послідовно одна за іншою виконуються ті ж операції. Швидкість читання при цьому знижена. Деякі автори (К.Бюрклен та ін.) вважали, що права рука у сліпих виконує синтезуючу роль, але це ствердження неточне. Синтезуючому сприйманню композиції букви завжди передує аналітичний процес попереднього розпізнавання крапкових угрупувань. Рухи пальців дроблять злиті відчуття на ряд груп рельєфних крапок, що складають букви і слова. Дотикові відчуття стають більш яскравими і чіткими. Це сприяє пожвавленню системних зв'язків у центральній нервовій системі, що є фізіологічною основою формування цілісного образу брайлівської букви.

За допомогою “читаючих” пальців здійснюється перехід від однієї букви до іншої; виділення окремих букв і цілих слів; пошук наступних букв, встановлюється зв'язок між попередньою і наступною буквами.

Таким чином, процес сприймання рельєфної букви складається з послідовних етапів тонкої аналітичної роботи периферичних кінців шкіряного аналізатора у часi і просторі. Ряди послідовних роздрібнень крапкових комбінацій синтезуються в цілісну просторову групу.

Вищезгаданий спосіб читання вказівними пальцями лівої і правої руки найчастіше застосовується, але існують і інші способи. Так, деякі сліпі читають вказівним і середнім пальцями однієї лівої або однієї правої руки. Дехто читає одним вказівним пальцем лівої або правої руки. Якщо виникає необхідність, сліпі навчаються читати будь-яким пальцем лівої або правої руки, а при ампутації рук навіть можуть навчитися читати пальцями ніг, підборіддям, губами.

У військових госпіталях зустрічалися випадки, коли осліплі, з ампутованими пальцями, навчалися читати і писати не тільки будь-яким збереженим пальцем лівої або правої руки, але навіть культями ампутованих пальців.

Так, осліплий П., за професією інженер, при повній сліпоті на обидва ока, ампутації передпліччя правої руки, ампутації 2, 3, 4 і 5 пальців лівої руки, навчився читати єдиним збереженим великим пальцем лівої руки. Користуючись своєрідним протезом, який дозволяв йому стійко утримувати ручку грифеля, він також навчився і писати по системі Брайля.[1]

Різноманітні способи дотикового читання сліпих вказують на те, що в цьому процесі головну роль відіграє мозкова діяльність, завдяки чому відповідно до мінливих умов варіюються прийоми і способи. При вкрай збідненій аферентації при відсутності зору й ушкоджені рук залучаються рецепторні кінцівки різних органів: пальців рук, пальців ніг, підборіддя, губ. Аферентація, залучена з різноманітних органів, дозволяє при незворотних дефектах (сліпота і ампутація рук) досягати результату іншими способами.

Отже, дотикове читання являє собою складний процес. Воно не може здійснюватися тільки в результаті діяльності периферичних кінців аналізаторів, а, звичайно, передбачає участь центральних кінців різноманітних аналізаторів: шкіряного, рухового і слухового. У осіб, які осліпли, але користувалися протягом життя зором, у цей процес включаються внутрішні раніше сформовані компоненти зорового аналізатора. Величезну роль при цьому відіграє друга сигнальна система; у процес дотикового читання включаються рухові механізми голосового апарату (при відтворенні букви і об'єднанні останніх у склади, слова і речення у думках). Нарешті, вирішальну роль відіграють центральні сприймаючі кінці аналізаторів у корі мозку, за допомогою яких відбуваються складні аналітико-синтетичні функції (порівняння, зіставлення, оцінка, порівняння різноманітних сполучень крапок у межах букви й об'єднання букв при дотиковому читанні в слова і речення); кори головного мозку яка постійно регулює процеси розрізнення й впізнавання рельєфних сполучень крапок, що зображають букви, слова і речення.

З чуттєвих елементарних розрізнень тільки починається процес дотикового читання, але з першого ж моменту в цей процес включається складна розумова робота, що здійснює синтез послідовно сприйнятих крапкових сполучень у просторові групи і встановлення змістовних зв'язків і відношень між окремими структурними угрупуваннями.

Швидкість читання сліпими рельєфного шрифту залежить не стільки від елементарних дотикових відчуттів, а, головним чином, обумовлена аналітико-синтетичною спроможністю до тонко диференційованого сприймання рельєфних крапок, та їх груп і одночасно з цим до сприймання смислового змісту тексту.

ІІІ.1.4. Особливості дотикових розрізнень рельєфно-крапкових букв

Проведені досліди показали, що при виробленні прийомів і способів дотикового читання учні щоразу не розчленовують її на окремі крапки, а пізнають за якими-небудь характерними деталями крапкових сполучень. Ті або інші характерні угрупування крапок у букві акцентуються при дотиковому розрізненні і, за ними незрячий починає впізнавати букви узагальнено.

Наприклад, акцентується попарно симетричне розташування крапок за горизонтальними і вертикальними координатами; за лінійним розташуванням в один вертикальний ряд трьох крапок.

Деякі букви розпізнаються за відособленим розташуванням крапки стосовно іншої її структурної частини, наприклад:

буква В буква П

буква В розпізнається за крапкою, розташованою на середній горизонталі зліва, а буква П – за крапкою, розташованою на верхній горизонталі справа від головного угруповання крапок, і т.д. Цілісне сприймання форми букви відбувається досвідченим читцем за ознаками і виникає миттєво, безпомилково при легкому торканні до рельєфу букви. Недосвідчений, починаючий читець, у якого ще не виробилося тонке диференціювання дотикового розрізнення, може припускатися помилок, пов’язаних з недостатнім урахуванням всіх характерних рис просторового розміщення крапок.

При розпізнанні букви сліпі враховують, насамперед, взаємовідносини крапок, що її утворюють, сприймаючи її композицію в цілому. На кількості крапок звичайно увага не фіксується. Проте це значною мірою залежить від методу навчання.

Головне значення має структура букви, в залежності від чого не всі вони розрізняються з однаковою легкістю. Букви, що мають більш просте угрупування крапкових компонентів і симетричне розташування крапок, розрізняються найбільш легко.

До таких букв належать:

Ц Л Б К

Найважче розрізняються букви, що мають подібну композицію й асиметричне розташування крапок.

Е та И З та Ы

Я та Н Д та Ф

Х та Ж Р та В

Ю та Т С та Ш

При розпізнаванні букв, що мають в окремих структурних частинах подібну будову, також припускаються помилки, при цьому виділяється подібна структурна частина, а розходження часто не помічаються.

Так, наприклад, Я помилково читається як Ф

М як Ц

Н як Д і т.д.

Особливо часто помилки спостерігаються при читанні букв, у яких головна структурна частина передує окремо розташованій крапці; остання або зникає з уваги, або помилково об'єднується з іншими крапковими сполученнями.

У починаючого читця не відразу виробляються пошукові рухи пальців при переході від однієї букви до іншої і особливо при порушенні правил переривчастості читання, у зв'язку з переходом з одного рядка на інший. Учень не завжди відразу знаходить рядок. Відволікання уваги на пошуки рядка уповільнює читання першої букви кожного нового рядка.

У буквах, крапки яких знаходяться на великій відстані і структурно не так виражено пов'язані поміж собою, наприклад “о” і “э” (рос.), середня крапка читається іноді як компонент наступної букви (у букві “о”) або як компонент попередньої (у букві “э”). Починаючі читати сліпі іноді змішують букви за ознакою дзеркальної подібності композиції, наприклад:

Х та Ж Д та Ф

Ы (рос) та З Н та Я

Іноді букви замінюються за подібністю окремих частин композиції.

При читанні слова пізнавальними прикметами є звичайно початкові літери які найбільше відрізняються. Далі відбувається зіставлення відчуттів із відтвореною на основі старого досвіду уявою слова. Не сприйняті букви, які розміщені в кінці слова, логічно підставляються, і в такий спосіб формується уявлення про слово в цілому. Читання стає можливим завдяки смисловому розумінню змісту слова. У досвідченого читця смислове читання буває швидким і безпомилковим.

Починаючий читець нерідко припускається помилок, пов’язаних з невірним включенням букв у слово, помилковим узагальненням компонентів слова (угадування слова за початковими буквами).

При читанні не ізольованих слів, а цілих речень, угадування полегшується; воно відбувається за змістом прочитаного тексту.

При дотиковому читанні великого значення відіграє утворення мовних зв'язків: об'єднання окремих букв у слово; об'єднання слів у речення.

При смисловому читанні просторово-структурне зображення крапок ніби відсувається на задній план, а на перше місце виступають мовні зв'язки у тексті. Оволодіння осмисленим читанням завжди йде більш успішно, ніж механічним читанням окремих букв, проте, як показали дослідження Б.І.Коваленко, Н.Б.Коваленко, Ю.О.Кулагін) смислове дотикове читання, за вгадуванням, на початковому етапі навчання є менш ефективним, ніж читання шляхом буквено-складового аналізу слова, при якому учні спочатку виділяють букви і склади, а потім групують й об'єднують їх у слова й речення. .

Осліплі при початковому читанні використовують як допоміжні опорні засоби для впізнавання і запам'ятовування рельєфних букв збережені зорові уявлення. Наприклад, осліплий Б., розробив своєрідну класифікацію буквених зіставлень із зоровими образами геометричних фігур: букви – “стовпчики”; букви – “трикутники”; букви – “чотирикутники”; букви – “стовпчики з однією крапкою праворуч” і т.д.

Користуючись зоровими опорними компонентами, він легко сприймав і відтворював рельєфні букви і швидко опанував рельєфною азбукою. При читанні, коли він зустрічав букву, подібну до якоїсь геометричної фігури, у нього одразу ж виникав зоровий образ відповідної фігури. Це полегшувало йому впізнавання і запам'ятовування букв. Після того як він опанував прийомами швидкого читання, необхідність у зорових опорних засобах відпала. Читаючи побіжно за допомогою дотику, він більш не відтворював зорових образів геометричних фігур.

При дотиковому читанні у декого з осліплих виникають ускладнення, пов’язані з виникненням хворобливих відчуттів в очах. Це пов’язане із тим, що вони за старою звичкою під час читання підсвідомо напружують очі, посилюють рухи очних м'язів, наче відтворюючи процес “розглядання” букви. Так, наприклад, осліплий М. у процесі читання рельєфного шрифту неодноразово помічав, що коли він намагається впізнати букву, він ніби зосереджує свій погляд на ній (при цьому очима робляться такі ж рухи, які він робив, будучи зрячим, зберігається поза, як і при зоровому читанні, та таке ж положення голови та очей, як у зрячих). Такі люди скаржаться, що під час читання рельєфного шрифту за допомогою дотику в перший період після втрати зору вони почувають стомлення і біль в очах, хоча вони нічого не бачать. Щоб уникнути цього, деякі з них намагалися читати із заплющеними очима або вночі. При цьому хворобливі відчуття зникали.

ІІІ.1.5. Формування способів та прийомів впізнавання рельєфно-крапкових букв

При аналізі початкового процесу навчання дотиковому читанню виділяють три основні стадії формування прийомів та способів впізнавання рельєфних букв.

Перша стадія мало розчленованого аналізу рельєфних букв. При дотиковому сприйманні крапковий шрифт представляється суцільним, мало диференційованим. Відокремлення однієї букви від іншої і встановлення відношень між ними здійснюються уповільнено і з величезними зусиллями. Увага учнів спрямована не стільки на розуміння того, що читається, скільки на встановлення просторових відношень між крапками, на оцінку відстаней між ними, на форму букви, розчленування складу букв на окремі компоненти.

На другій стадії, набуваючи досвіду у читанні, учні поступово починають більш чітко розрізняти окремі букви, проте ще припускаються помилок у їх розпізнаванні. Окремо розташовані крапки однієї букви іноді приєднуються до наступної. Відбувається неправильне об'єднання рельєфних крапок у ту або іншу композицію букви, внаслідок чого читач їх плутає і часто не точно розуміє зміст прочитаного.

На третій стадії – досить чіткого диференціювання букв – в учнів виробляється уміння помічати найбільш характерні їх ознаки. У процесі аналізу і синтезу, при впізнаванні використовуються опорні моменти (зорові, кінестезичні). Учні намагаються уявити ту або іншу букву, у вигляді певного графічного образу. При читанні іноді проговорюють букви уголос, посилюють рухи читаючим пальцем.

У досвідчених читців зустрічається безпомилкове читання за вгадуванням. Вони ніби одним актом, побіжно, у процесі дотикового сприйняття тексту, спираючись на акцентуючи компоненти, прочитують цілі слова і фрази. Завдяки досвіду у них склалися узагальнені уявлення, утворилися однозначні зв'язки між просторовими формами рельєфних букв і мовних звуків, що виражають зміст слова або фрази.

Швидкість дотикового читання, так само як і зорового, залежить від методів навчання.

З перших же кроків навчання тифлопедагогу варто звернути увагу на формування раціональних прийомів і способів аналізу і синтезу при дотиковому сприйманні букв і усвідомленого читання. Необхідно домагатися від учнів правильного узагальненого сприймання цілісної просторової композиції букв, складів і слів.

Словесне пояснення просторового розміщення крапок за цифровими позначеннями, яке часто застосовується в навчанні дотиковому розрізненню букв сліпих дітей, ускладнює їх осмислене сприйняття і уповільнює процес формування навичок швидкого читання.

Тифлопедагогу варто звертати особливу увагу на формування в учнів зв'язків між просторовою формою букви та її словесним описом. Це припускає застосування різноманітних засобів наочного зображення композиції тієї або іншої букви, відтворення букв у ліпленні, користування розрізною абеткою й інші засоби наочності.

Читання пальцями пов’язане з розвитком дотикового сприймання, якість якого залежить від тактильної чутливості. Як зазначалося, на тактильну чутливість пальців впливають температура середовища, температура поверхні, яка обстежується за допомогою дотику, стан шкіри. Тому виникає необхідність надання особливої уваги зовнішнім умовам, в яких проходить навчання читанню пальцями, і до стану самих пальців (відсутність пошкоджень: уколів, порізів, обмороження, опіків тощо). Гігієна пальців така ж обов?язкова для сліпих, як гігієна очей для зрячих. Чистота шкіри на пальцях, миття рук теплою водою стає суттєвою умовою для покращення дотику.

ІІІ.1.6. Методика проведення підготовчих занять до навчання читанню крапкового шрифту

Підготовчі заняття мають на меті розвиток у незрячої людини дотикового сприймання, ознайомлення з шестикрапкою в цілому, визначення місць крапок в крапкових рельєфних знаках, навчання диференціації крапок та крапкових знаків – букв. Навчання грамоти маленьких незрячих дітей проводиться в добукварному та букварному періодах.

В розвитку дотику важливого значення набуває спеціальна організація діяльності. Це можуть бути заняття, на яких навчають прийомам мануального обстеження предметів (сортування круп, намиста, камінчиків, черепашок, жолудів, каштанів, різних фішок та інших дрібних предметів), ліплення з глини та пластиліну, складання мозаїки, виготовлення аплікацій, виконання вправ з самомасажу рук. Ці вправи будуть описані далі.

При ознайомленні учнів з рельєфними знаками важливе місце належить спеціальним тифлоприладам.

Диференціація крапок брайлівських знаків у підготовчому періоді сприяє створенню уявлення про букву в наступному навчальному періоді. У підготовчому періоді від учнів не вимагають називання знака, який вивчається; ставиться завдання назвати кількість крапок, які відчуваються під пальцем та їх просторове розташування.

Під час читання незрячій дитині немає потреби нагинатися до книжки, вона має сидіти рівно, не нахиляючи голови. Книжка повинна лежати на столі рівно, ближче до переднього краю. Передпліччя правої і лівої рук і кисті повинні лежати на столі на розкритій книжці. Трьома середніми пальцями обох рук незрячий доторкується рядка, який читає.

Як зазначалося, сліпі найчастіше читають пучками правого і лівого вказівних пальців. У більшості сліпих лівий палець чутливіший за правий, отже, вони з більшою охотою читають лівим вказівним пальцем. Проте людині необхідно навчитись читати і лівим, і правим вказівними пальцями почергово тому, що при читанні одним пальцем швидко наступає втома, погіршується гострота дотику. Сліпі, які володіють технікою швидкого читання, читають обома вказівними пальцями одночасно, розподіляючи матеріал для читання в рядку між правим і лівим вказівними пальцями.

В процесі читання пальці трохи зігнуті, долоні ледве доторкуються до паперу. Пучку лівого вказівного пальця кладуть на початкове слово рядка і починають читати; негайно до лівого пальця приєднується правий вказівний палець, який іде – ковзає на рядку попереду лівого, по слову, яке слідом читає лівий палець. Таким чином, за допомогою синтезуючого дотику правого пальця створюється уявлення про довжину слова, його характерні особливості, а за допомогою аналізуючого дотику лівого пальця уточнюється сприйняте і прочитується слово. Це – одночасна аналітико-синтетична діяльність дотикового сприймання. У другій половині рядка лівий палець відривається від правого, шукає початок нового рядка і, поки правий палець дочитує попередній рядок, лівий вже аналізує і читає слово з нового рядка. Закінчивши читати попередній рядок, правий палець перекидається на наступний, нащупує слово перед лівим пальцем і знову продовжується читання двома пальцями. На цьому рядку лівий палець відривається від правого десь на другій його половині .

Розпізнавання розташування крапок та їх кількості, тобто впізнавання букв, відбувається за допомогою ледве помітного руху пучки пальця. Цей рух нагадує здригування пальця, а не “натирання” знаку ковзанням пучкою по горизонтальній і вертикальній його вісі. Таким чином людина навчається впізнавати не окремі крапки, а цілі букви, склади, а згодом і слова.

Середні і безіменні пальці руки не підгинаються до долоні. Напівзігнуті, вони ледве доторкуються до верхівки крапок у рядку, орієнтуючи читача в напрямку рядка, в довжині слів у рядку і сигналізують про закінчення рядка, якщо читання проводиться правою рукою. Великі і мізинні пальці не беруть участі у читанні (коли у читача є вказівні та інші пальці).

На початку навчання читанню важливо домагатися, щоб одразу здійснювався розподіл матеріалу між правим і лівим вказівними пальцями при одночасному читанні: перше слово в рядку треба прочитати однією – лівою рукою, а далі в читанні беруть участь обидві руки, аж до останнього слова, яке читає одна права рука. При цьому слід застерегти від того, що коли слово прочитане ще не цілком, приєднувати палець до пальця на середині слова не слід.

Важливо також простежити, щоб сліпі учні намагались впізнавати букву непомітними рухами пальця зліва направо, а не навпаки, щоб не сталося сприймання букви у віддзеркаленій позиції.

Запитання та завдання для підготовки до практичного заняття на тему “Механізми та специфіка дотикового читання рельєфно-крапкового шрифту”

1. Визначити фізіологічні механізми дотику при сприйманні рельєфно-крапкового шрифту. Законспектувати статтю “Механизм формирования осязательных образов”. В кн.: Ананьєв Б.Г., Л.М.Веккер, Б.Ф.Ломов, А.В. Ярмоленко. Осязание в процессах познания и труда. / Под ред. Б.Г.Ананьєва. Глава П., с. 47 – 63. - М., 1959. – 262 с.

2. Пояснити природу пасивного та активного дотику, їх роль у читанні рельєфно-крапкового шрифту.

3. Визначити умови та причини ефективності дотикового читання сліпих.

4. Проаналізувати способи дотикового читання та механізм читання як форми пізнавальної діяльності.

5. Визначити особливості дотикових розрізнень рельєфних букв.

6. Проаналізувати методику формування способів та прийомів впізнавання букв брайлівського алфавіту.

7. Розкрити методику проведення підготовчих занять до навчання читання по Брайлю.

8. Продемонструвати прийоми читання пальцями брайлівського тексту.

Література до теми

1. Ананьев Б.Г., Л.М.Веккер, Б.Ф.Ломов, А.В. Ярмоленко. Осязание в процессах познания и труда. / Под ред. Б.Г.Ананьева. -М., 1959. – 262 с.

2. Ганджій А.С. Навчання грамоти в школах сліпих. -К., 1952.

3. Земцова М.И. Пути компенсации слепоты в процессе познавательной и трудовой деятельности. Гл. Роль кожного анализатора. – М., 1956. С. 52-65.

4. Методика и техника обучения слепых. Под ред. В.Гандера. М., Учпедгиз, 1934.

5. Методика навчання сліпих дітей письма і читання шрифту Брайля. Укладачі: Мелешко Л.І., Дзюба Н.С. К., 1997. -

6. Потешина М.Б., Рогушин В.К. Букварь для изучающих систему Брайля. В 2-х книгах СПб, «Чтение». 1999.

7. Потешина М.Б., Рогушин В.К. Книга для послебукварного чтения, СПб, «Чтение», 1999.

8. Синьова Є.П. Тифлопсихологія. –К., 2002. С.247 – 284.

ІІІ.ІІ. Методика формування навичок письма за системою Л.Брайля

Письмо за системою Брайля здійснюється на спеціальному цупкому папері з метою збереження крапок при багаторазовому прочитуванні їх руками. Тому на наколювання рельєфних букв витрачається багато зусиль.

Для підготовки рук до письма рельєфно-крапковим шрифтом у дітей потрібно розвивати певну м’язову систему кистей рук та гнучкість пальців, а також створювати умови для оволодіння рухами рук різної амплітуди.

Так, на уроках використовують спеціальні вправи на обведення трафаретів геометричних фігур. При цьому ліва рука утримує трафарет у нерухомому стані, а права олівцем обводить фігуру по контуру.

Також використовуються спеціальні прилади фабричного або саморобного виготовлення. Це може бути пластмасова прямокутна колодочка всередині якої розташовані за брайлівським принципом шість штифтів, які можуть при натискуванні переходити на її інший бік. Таким чином, з одного боку вони стають утопленими, а з іншого – випуклими, що дає можливість використовувати пристрій для навчання як письму, так і читанню.

Корисною є модель брайлівського рядка у збільшеному вигляді. Кожна клітинка має шість отворів, в які можна вставляти штифти таким чином, щоб утворилась буква. Працюючи з такою моделлю, незрячий навчається пальцями лівої руки знаходити отвори, а правої – брати штифти і вставляти їх в потрібні місця. Таким чином при роботі розподіляються функції правої та лівої рук та запам’ятовується нумерація і розташування крапок. (Використання цього приладу для навчання читанню не доцільне, з точки зору методики, оскільки положення крапок при читанні змінюється).

Як зазначалося вище, для крапкового рельєфного письма використовується стандартна шкільна дошка, яка має 18 рядків, а в кожному рядку – по 24 клітини. Незрячій людині при письмі це необхідно враховувати для грамотного переносу в словах.

Наколюючи крапки на папері, грифель тримають у руці вертикально й натиск роблять не цілим кулаком, а лише правим вказівним пальцем, що лежить на “сідлі” грифеля. Решта пальців при письмі підігнуті.

Робоча поза при письмі нагадує робочу позу при читанні: дошка лежить рівно, ближче до переднього краю стола й паралельно до нього, як зошит при малюванні зрячих; корпус того, хто пише, не нагинається до столу, голова піднята, ліва рука спирається передпліччям на стіл, її вказівний палець знаходиться на рядку, в якому пишуть, на тій клітині, в якій відбудеться наступний накол букви; права рука теж лежить передпліччям на столі, а кисть її – на дошці.

Така позиція буває під час вільного письмового переказу, диктанту тощо. Коли ж незряча людина списує з книжки, то ліву руку вона держить на книжці, читає текст лівим вказівним пальцем і не відриває його від тексту. Отже, в такому випадку, письмо відбувається без участі лівої руки. Такий спосіб письма важчий, ніж спосіб за участю обох рук, але його доводиться запроваджувати тому, що людині важко відшукувати текст у книжці, відриваючи кожного разу від нього руку, якою читає.

При відсутності окремих пальців або кисті на руці, що іноді буває, доводиться відходити від наведеного стандарту і пристосовуватися до обставин.

Застосування рівномірного натиску на грифель при наколюванні букв при певній якості паперу (цупкий, але не дуже грубий) дає й рівномірні крапки, чого завжди треба домагатися.

Швидкість письма залежить від якості паперу, грифеля, від порядку наколу крапок – безладний накол завжди гальмує письмо, а також призводить до так званих “технічних помилок” на письмі (зайві крапки в букві, крапки не на тому місці, відсутність крапки і т. ін.).

ІІІ.2.1. Порядок наколу крапок при письмі по Брайлю

Як вже згадувалось вище, при наколюванні крапок незряча людина докладає зусиль близько 200 грамів для наколу кожної з них. Умовні підрахунки дають силу навантаження при наколюванні однієї шестикрапки близько 1 кг 200 гр. Зрозуміло, що це є досить важкою фізичною роботою, особливо для маленької дитини, у якої м’язова сила ще недостатньо розвинута. Внаслідок цих ускладнень часто спостерігається недостатня висота брайлівської крапки, зменшується швидкість письма, з’являються помилки. Пов’язані зі втомлюваністю. Тому, не знаючи можливостей раціонального письма багато незрячих виробляють свій “почерк” – траєкторію наколювання крапок у відповідності до своїх уявлень про полегшення цієї важкої роботи. Зрозуміло, що тифлопедагог при навчанні письма сліпих людей повинен враховувати їх індивідуальні можливості, але в той же час важливо пояснити, що в тифлопедагогіці були проведені дослідження найраціональніших способів письма за принципом найкоротшої траєкторії.

Так, найбільш поширеним є такий порядок наколу крапок:

· першою наколюють нижню крапку по правому борту клітини, наприклад, в букві М – праву нижню крапку; 4 1

2

3

· після наколу нижньої правої крапки наколюють іншу над нею по правому борту, наприклад, в букві М після правої нижньої крапки наколюють верхню праву крапку;

· наколовши крапки по правому борту клітини, пересувають грифель по верхньому борту ліворуч і наколюють верхню ліву крапку, якщо вона входить до складу букви; коли ж ліва верхня крапка не підлягає наколу, то грифель пересувають вниз по лівому борту клітини, наколюючи на цьому шляху потрібні крапки .

Після наколу кожної букви немає потреби ставити грифель у “вихідну позицію” на праву нижню крапку, якщо попередня буква закінчується крапкою на 4-5 місцях, а наступна починається з першої чи другої крапки. Наприклад: треба написати слово МАМА; порядок наколювання крапок у даному випадку буде такий: наколюється третя крапка, грифель по правому борту клітини пересувається вверх до 1 крапки, наколює її, пересувається по верхньому борту до 4 крапки, наколює її і далі перекидається безпосередньо у другу клітину на 1 крапку. Наколено перший склад МА. Тепер треба знову наколювати крапки букви М, починаючи з 3 крапки в наступній клітині. Отже, доводиться пересунути грифель з першої крапки попередньої клітини на 3 крапку наступної клітини. Орієнтуючись лівим вказівним пальцем, який відкриває цю останню клітину, можна потрапити на 3 крапку цієї клітини, навіть не відірвавши грифель від рядка. Проте певніше буде сковзнути грифелем з 1-го місця по верхньому борту клітини, спустити його вниз на шосте місце, а вже звідти перекинути в наступну клітину на 3-те місце і наколоти там крапку

А М А М

Принцип найкоротшого шляху при наколюванні крапок не завжди буде найраціональнішим. Іноді виникає загроза втратити орієнтацію у клітині. Це найчастіше буває при намаганні швидко і одразу наколоти середню крапку – 2 чи 5. Отже не буде помилки, якщо наколювати крапки кожної букви за порядком місця, наприклад: при написанні букви Б – спочатку наколюється крапка на першому місці, а потім – на другому, а не за стандартом.

Систему наколювання крапок визначає вчитель і стежить за додержанням її учнями, поки в них не виробиться автоматизм.

Охайним вважається таке рельєфне письмо, коли:

· рядки паралельні до верхнього краю паперу, що досягається правильним акуратним закладанням паперу в прилад;

· рядки починаються завжди з тієї ж самої клітини, крім абзаців, які починають, відступивши одну клітину від початку рядка;

· всі рядки дописані до кінця з обов?язковим урахуванням клітин для правильного переносу;

· крапки в буквах мають стандартну величину і без проривів - шапочок;

· знаків помилки /шістка/ мусить бути щонайменше.

ІІІ.2.2. Методика використання способу читання тексту, написаного грифелем

Під час письма для перевірки написаного, не завжди зручно виймати папір з приладу. Тому вживають спосіб читання написаного грифелем без виймання паперу. Цей спосіб полягає у тому, що металевим штифтом грифеля ощупують кожну клітину в рядку, натрапляють на ямочки від наколювання крапок і впізнають, який знак у ній наколотий, тобто читають. Читати грифелем, треба за певною системою: в якому порядку писали букву чи цифру або розділовий знак, у тому ж порядку і читають грифелем проти ходу часової стрілки, починаючи з 3-го місця шестикрапки (за порядком визначення місць на письмі). Потреба читати грифелем виникає на початку навчання, супроводжує весь хід навчання і подальше життя.

Читання грифелем – процес повільний. Як і письмо грифелем, воно вимагає багато зусиль від того, хто читає чи пише, і швидко стомлює руку, дотик слабішає і помилки частішають – це особливо часто помічається у маленьких дітей. Про це треба пам’ятати тому, хто навчає незрячу людину.

Завдання для лабораторного заняття за темою “ Методика навчання читанню і письму сліпих дітей”

(Проводиться на базі школи для сліпих дітей)

1. Під час відвідування уроку читання в першому класі провести спостереження за навчальною діяльністю однієї дитини, зробити аналіз і підготувати повідомлення на практичне заняття.

Схема спостереження за діяльністю дитини на уроці читання в першому класі школи для сліпих дітей

Ім’я	Вік	Діагноз по зору	Швидкість читання (кількість знаків за хвилину)	При читанні яких слів (букв) відчуває ускладнення	Коли наступило втома	Додаткова інформація за даними спостереження

2. Під час відвідування уроку письма в першому класі провести спостереження за навчальною діяльністю однієї дитини, зробити аналіз і підготувати повідомлення на практичне заняття.

Ім’я	Вік	Діагноз по зору	Швидкість читання (кількість знаків за хвилину)	При читанні яких слів (букв) відчуває ускладнення	Коли наступило втома	Додаткова інформація за даними спостереження

3. Розробити методичні поради даній дитині щодо підвищення ефективності письма і читання по Брайлю.

4. Розробити конспект уроку на тему “Вивчення букви “В” (або іншої букви). Вправи в написанні букви “В” окремо і в словах. Читання слів з буквою “В”

Література до теми

1. Ананьев Б.Г., Л.М.Веккер, Б.Ф.Ломов, А.В. Ярмоленко. Осязание в процессах познания и труда. / Под ред. Б.Г.Ананьева. -М., 1959. – 262 с.

2. Ганджій А.С. Навчання грамоти в школах сліпих. -К., 1952.

3. Земцова М.И. Пути компенсации слепоты в процессе познавательной и трудовой деятельности. Главная роль кожного анализатора. – М., 1956. С. 52 –65.

4. Методика и техника обучения слепых. Под ред. В.Гандера. М., Учпедгиз, 1934.

5. Методика навчання сліпих дітей письма і читання шрифту Брайля. Укладачі: Мелешко Л.І., Дзюба Н.С. -К., 1997. –15 с.

6. Потешина М.Б., Рогушин В.К. Букварь для изучающих систему Брайля. В 2-х книгах СПб, “Чтение”. 1999.

7. Потешина М.Б., Рогушин В.К. Книга для послебукварного чтения, СПб, “Чтение”, 1999.