The with

 

Викладачі інституту виступили проти системи письма і читання, запропонованої Л.Брайлем. Рада інституту також відхилила його систему, аргументуючи це тим, що вже є спосіб такого письма по Барб’є і тим, що система Брайля ніби віддалить сліпих від зрячих, оскільки зрячим важко буде навчитись користуватись цим шрифтом. В той час книги друкувались лінійним випуклим шрифтом, який був зрозумілим для зрячих.

Друге видання зазначеної книги Л.Брайля та книги “Коротка історія Франції” брайлівським шрифтом відбулося у 1837 році, але ці книги були надруковані ручним способом. Перша аналогічна типографська книга вийшла лише в 1852 році, вже після смерті Л.Брайля.

Сам процес друкування книги за Брайлем спочатку був дуже складним. Надалі прийоми книгодрукування удосконалювались.

Система Брайля має значні переваги перед усіма іншими. 

Л.Брайль створив таблицю із 63 умовних знаків, яких вистачає для позначення всіх букв алфавіту, цифр, розділових та нотних знаків, математичних формул. Знаки розташовуються в 7 рядків таким чином, що знаки першого рядка утворені з використанням лише верхніх і середніх крапок а наступні утворюються з додаванням до них нових крапок (детальний опис системи подається далі). Система Брайля дозволяє писати і читати з більшою швидкістю, ніж попередні системи. За даними П.Віллея, хороші читці по Брайлю можуть прочитувати приблизно 100-120, а іноді і 200 знаків за хвилину (для порівняння слід відмітити, що зрячі прочитують близько 500 знаків за хвилину).

Луї Брайль створив і спеціальний прилад для письма (опис брайлівської дошки подається далі).

 

 

1.5. Модифікації шрифту л.Брайля

 

Не всі країни одразу прийняли шрифт Брайля. Так, в самій Франції боротьба за кращий шрифт тривала ще багато років. Остаточне визнання система Брайля там отримала лише на Міжнародному Паризькому конгресі у 1878 році.

В Англії довго тримався шрифт В.Муна, але у 1832 році там відбувся конкурс, на якому було представлено 22 проекти шрифтів: 19 спеціальних та 3 проекти, що уявляли собою видозмінений шрифт Брайля. Існували також групові та індивідуальні шрифти. Знову таки книги, надруковані одним інститутом сліпих, були незрозумілі сліпим інших інститутів.

На той час у Німеччині та Австрії бурхливо розвивалась освіта сліпих, створювались численні інститути сліпих, які прагнули також до створення уніфікованого німецького шрифту.

Особливо активно працювали над створенням національного шрифту для сліпих в Америці. Там у 1918 році, на підставі висновків, зроблених після 15–річної  роботи комісії, було офіційно вирішено ввести систему Л.Брайля. Але затвердилась ця система в Америці лише через 14 років. Так за цей період, у 1925 році, було створено національний Нью-йоркський шрифт, який ще називали “горизонтальний”, або “лежачий” Брайль. Його винахідники Рос і Уайт переробили шрифт Брайля таким чином, що шестикрапка мала не три, а дві крапки у висоту і не дві, а три у ширину. Тобто його перегорнули. При цьому діаметр крапок і відстань між ними залишались такі самі, як у Брайля. 1     2        3

4      5        6

Букви, які зустрічаються часто, в цьому шрифті мали меншу кількість крапок, також було змінено “закон Брайля”, за яким кожна буква в слові, незалежно від кількості крапок, займає простір усієї клітини. Букви в новому алфавіті з малою кількістю крапок стали займати не всю клітину, а значить і менше місця, що дало виграш в просторі - на листі паперу стало вміщуватись більше букв, і це вважалось головною перевагою даного шрифту. Прийшлося змінити і прилад для письма.

Сліпим ніякого полегшення цей шрифт не давав, а навпаки, в такому варіанті не можна було виправляти помилки, для цього не було місця. До того ж американські сліпі не могли тепер використовувати книги, надруковані шрифтом Брайля. У Америці держава для заохочення у використанні “національного шрифту” навіть виділила субсидію у розмірі 10 000 доларів. Ті, хто навчався за цим шрифтом отримували книжки безкоштовно, окрім того було заборонено ввозити книжки з Англії; і продовжували створювати лінійні шрифти. Так, використовувався Бостонський шрифт (1833 р.), створений Гоу – одним з філадельфійських діячів в галузі освіти сліпих. Назву “Бостонський” він отримав тому, що Гоу вирішив саме в Бостоні створити училище для сліпих і запровадив там свій шрифт. Бостонський шрифт складався лише з рядкових букв, він був рельєфний, лінійний і нічим не повторював шрифт Л.Брайля.

В інших країнах також створювалися свої шрифти на основі різних комбінацій крапок. Варіювання крапок для окремих літер залежало від національних особливостей мови та від порядку, що використовувався в типографських касах.

У російській імперії друк для сліпих розпочався лише через 20 років після виходу перших книг, надрукованих шрифтом Гаюї у Франції. Перше друкування шрифтом Брайля пов’язане з іменами прогресивних діячів того часу О.І.Скребицького та Г.О.Адлер. До них уявлення про шрифт Л.Брайля мали лише окремі сліпі. Так, відомо, що один з князів Оболенських, який втратив зір в дитячому віці, жив з батьками в Гельдейбезі у 1859 році і там навчився писати по Брайлю на французькій, німецькій та англійській мовах. Надалі він розробив російський брайлівський алфавіт, який не зберігся.

Олександр Ілліч Скребицький в своїй фундаментальній праці “Виховання і освіта сліпих і призріння їх на Заході” писав, що перша книга по Брайлю в Росії була надрукована на верстаті, придбаному Ганною Олександрівною Адлер на власні кошти у 1886 році. Г.О.Адлер можна вважати першодрукаркою книг по Брайлю в Росії. Вона все життя допомагала справі освіти сліпих.

За даними П.Д.Красноусова та Ф.І.Шоєва[9], випуск брайлівської літератури до революції не перебільшував 200 000 листків-відбитків, і то не щорічно. У 1882 – 1903р.р. в Росії було видано 51 назву книг шрифтом Брайля.

У 1891 році групою вчителів Петербурзького інституту для сліпих було створено брайлівську азбуку російською мовою. Для цієї абетки було використано перші чотири рядки системи Л.Брайля. А у 1895 році Петербурзький інститут сліпих придбав три набірні машини і приступив до створення книг по Брайлю.

У літературі не зустрічаються повідомлення про те, коли в Росії унціал було замінено крапковим шрифтом. Відомо лише, що сліпі самі віддали перевагу брайлівському друку.

Перші вітчизняні тифлопедагоги, так само, як і на Заході, намагались переробити брайлівський алфавіт. Так було створено шрифти Полежаєва, Везіена, які не були оригінальними та зручними.

В Україні зберігся методичний посібник “Навчання грамоти в школах сліпих” (1952 року видання), автором якого був А.С.Ганджій. В посібнику подається український алфавіт по Брайлю та методика навчання сліпих дітей письму і читанню.

У 1997 році вийшов посібник “Методика навчання сліпих дітей письма і читання шрифту Брайля”, авторами якого були Л.І.Мелешко та Н.С.Дзюба.

Ю.П.Симончук – голова Волинської обласної організації УТОС у 2000 році програму для навчання у реабілітаційних центрах дорослих сліпих шрифту Л.Брайля. Тут вміщено також зібрані автором мовні, математичні, хімічні та музичні позначення крапковим шрифтом.

Хронологія створення шрифтів для сліпих

Латинські лінійно-рельєфні шрифти	Рунічні лінійно-рельєфні шрифти	Крапкові шрифти	Модифікації шрифту Брайля
		1706р. – шрифт Абата Лана
1786р. – шрифт В.Гаюї
Латинські лінійно-рельєфні шрифти	Рунічні лінійно-рельєфні шрифти	Крапкові шрифти	Модифікації шрифту Брайля
		1800р. – шрифти Клейна, Марія фон.Пара-діз
1809р. – шрифт Лезюера
		1821р. – шрифт Ш.Барб’є
		1825р. – шрифт Л.Брайля
1833р. – шрифт Фрея	1833р. – шрифти Лукаса, Галля		1833р. – Бостонський шрифт
1835р. – шрифт Гоу або “Бостонський шрифт”
	1838р. – шрифт Фрера
	1847р. – шрифт В.Муна
1856р. – шрифт Гебольда
	1876р. – шрифт С.Марі
1882р. – шрифт О.І.Скребицького	1877 р. - шрифт Петцельда		1891 – російська азбука
			1898р. –  російський шрифт Везіена
			1925р.– “зіпсований Брайль”.