І.3. Рунічні лінійно-рельєфні шрифти

 

Цей напрямок розробки шрифтів полягав, як вже зазначалося, у заміні стандартних знаків алфавіту умовними рунічними знаками у вигляді крючечків, паличок, кружечків та ін.

Найтриваліше з рунічних шрифтів протрималась система, винайдена в Англії сліпим юристом Вільямом Муном у 1847 році. Цією системою видавалися книжки на багатьох мовах, вона і досі є популярною серед незрячих  різних зарубіжних країн.[7] В ті часи за системою В.Муна друкувалися головним чином біблія та інші книжки релігійного змісту, які охоче купувались місіонерами та релігійними громадами і розсилалися ними в різні країни. За цими книжками навчились читати не багато незрячих. За свідченням швейцарського видавця Гирцеля, який цікавився освітою сліпих, біблію, видану шрифтом Муна, іноді купували і неграмотні, і часто вона йшла просто на розпалювання печей, та на інші господарські потреби. В інститутах сліпих в Англії шрифт Муна викладався паралельно з унціалом. При великій кількості шрифтів, прийнятих в англійських інститутах, шрифт Муна не був дуже розповсюдженим.

Букви В.Муна утворюються із трьох видів знаків і мають вигляд ліній, крючечків, кілець та півкілець, прямих та гострих кутів, поданих у різних положеннях. Читається цей шрифт дещо швидше унціала, але писати ним важко. Крім того, цей шрифт не дає можливості зображувати математичні знаки і ноти.

Перший вид знаків у шрифті В.Муна має форму, дуже близьку до великих букв звичайного латинського алфавіту. Другий вид є модифікацією, що полягає у випущенні деяких частин букв із латинського алфавіту, і дає їх спрощену форму. Третій вид не має аналогів серед латинських букв, а становить умовний набір крапок і ліній. Вихідною позицією у Муна були прості форми семи букв, шляхом змін їх позицій було створено наступні. Наприклад, з літери “А” Мун усунув поперечну лінію, залишивши дві, які схрещуються під гострим кутом. Та сама буква “     “ в горизонтальній позиції з гострим кутом з лівого боку дає букву “К”         , з гострим кутом з правого боку дає букву “Х”       , перегорнута на 180 градусів дає букву “Y”      . Цифри в цій системі позначались різними способами, наприклад, за допомогою знаків, які нагадують арабські цифри. Сучасна версія цифр в системі Муна полягає у використанні букв, перед якими стоїть цифровий знак. Перевагою шрифту В.Муна є те, що він краще читається зрячими, ніж Брайлівський, тому, що знаки Муна нагадують букви звичайного письма. Але незрячим шрифт Муна читати важче. Треба також відмітити, що шрифт Муна використовується для друку, а не для рукопису і тому незрячі не можуть робити самостійні записи. 

Подібними до шрифту Муна за ідеєю створення, були: шрифти Лукаса, Галля, Адлера, Фрера, Петцельда .

Ці шрифти дозволяли розпочати книгодрукування для сліпих, але були невдалими тому, що за висловом П.Віллєя, “з пальцем намагались говорити мовою ока”. Лінія добре сприймається зором і повільно дотиком, але палець добре сприймає крапку.

І.4. Рельєфно-крапкові шрифти

Створення рельєфно-крапкових шрифтів також має передісторію.

Першим, близьким до шрифту Брайля, був шрифт, винайдений іспанським абатом Ф.Ланом. Абат товариства Іісуса – Лан Бретчианський створив труд з назвою: “Введение или опыт некоторых новых изобретений для главного искусства” у 1670 році., мабуть маючи на увазі за головне мистецтво – мистецтво читати і писати.

Сам абат ніколи сліпих не навчав і мав досить наївні уявлення про їх можливості. Даючи поради тим, хто працював зі сліпими, він пропонував весь алфавіт розташовувати в п’яти рядках по 4 букви в кожному, букви позначались крапками, а рядки – рисочками. Кількість крапок відповідала номеру букви в рядку, а кількість рисочок номеру рядка. 

Абат Лан радив сліпим користуватись також “дротиковим шрифтом”, в якому букви утворювались за допомогою різної кількості вузликів або ж зі стовпчиків монет різної вартості порожньої тростинки, яка наповнювалась крупами п’яти видів: вид крупи позначав порядкову строку, а кількість крупинок – порядковий номер у рядку. Пропонувалося також витискування букв на гладко обструганій дошці, на якій після вимочування її у воді букви розбухали і ставали випуклими, що давало можливість читати їх пальцями (досі невідомо, чи то були звичайні букви чи знаки шифрувального письма).

Якщо взяти до уваги, що сам абат Лан зі сліпими не працював, то можна прийти до висновку про те, що це не його власні пропозиції, мабуть вони були запозичені ним з друкованих джерел або переказані йому кимсь із тих сліпих, хто користувався таким письмом. Заслуга Лана полягає в тому, що він найбільш детально висвітлив деякі способи індивідуального письма сліпих і тим самим зберіг їх для історії.

Проте така увага до освіти незрячих була їм не завжди до вподоби. Вони придумували навіть свою особливу мову та різні форми запису, щоб застерегти себе від “грамотіїв зрячих”. Абат Лан про це не знав і багато способів індивідуального письма сліпих так і залишились для нас невідомими.

Лан Бретчианський створив і крапковий шрифт, у основі якого було використано 12 крапок. Крапки були спеціально розташовані так, щоб їх сполучення давали весь мовний звукоряд. Цей спосіб йому не вдалося розповсюдити через заборону інквізиції. Лише через 100 років після того Шарль Барб’є винайшов подібний шрифт.

У 1819 році французький офіцер капітан Шарль Барб’є створив шрифт, призначений для “нічного читання на полі бою”. Система Ш.Барб’є була шифрувальною, фонетичною. В її основу було покладено таблицю із 36 звуків французької мови. Букви утворювались з варіативних конфігурацій дванадцяти крапок. Барб’є сконструював і прилад для письма, який надалі послужив прототипом для усіх таких приладів, а у 1821 році запропонував його інституту сліпих у Парижі, де в той час навчався, а потім працював Л.Брайль.

У варіанті Барб’є цей прилад уявляв собою дошку з горизонтальними жолобками, розташованими у шість ліній. На лінію накладалась лінійка відповідного розміру з прямокутними отворами. Металевим грифелем можна було наколювати в клітинках крапки в два стовпчики по шість крапок в кожному.

Система Барб’є зацікавила Л.Брайля.

  Шрифт Ш.Барб’є для сліпих також не був зручним з таких причин:

?     знаки не вміщувались під подушечкою пальця, а французькі звуки позначалися занадто великою кількістю крапок;

?     фонетичний принцип, який було покладено в основу таблиці Барб’є зробив письмо граматично та орфографічно неправильним;

?     процес читання книг був загальмованим, вимагав великої уваги при розпізнаванні кожної букви, що відволікало сліпих від розуміння смислу самого прочитаного тексту

?     цей шрифт не давав можливості позначати розділові знаки і використовувати його в математиці та при написанні нот.

?     нечіткий рельєф написаного цим шрифтом при його читанні пальцями – швидко затирався;

?     процес читання книг був загальмованим, вимагав великої уваги при розпізнаванні кожної букви, що відволікало сліпих від розуміння смислу самого прочитаного тексту.

Найбільш досконалим став шрифт, розроблений Луї Брайлем.

Відомий тифлопсихолог П.Віллєй писав “Якщо В.Гаюї першим наполягав на тому, щоб давати сліпим освіту, то Брайль відкрив спосіб, який дозволяє плідно навчатись”.[8] 

Народився Луї Людовик Брайль 4 січня 1809 року в невеличкому містечку Купвре, в передмісті Парижу. Батько Брайля – Симон Рене Брайль – був місцевим шорником, в сім’ї було ще троє старших дітей.

Коли Брайлю було три роки, він випадково поранив собі око шорним ножем. Місцевий лікар не зміг йому нічим допомогти, у хлопчика розпочалось загальне запалення очей і він осліп. Батьки Брайля приділяли багато уваги його вихованню. Хлопчик грав на скрипці; батько навчав його своїй професії: Луї вмів плести бахрому для кінської упряжі, шити домашні пантофлі. Батьки влаштували його на навчання у місцеву школу, а потім у 1819 році Л.Брайль переїхав навчатись у Париж, в інститут сліпих. Під час навчання в інституті він цікавився літературою, історією, іншими науками. Але книг для незрячих було дуже мало. Так, в бібліотеці інституту на той час було всього 14 спеціально виданих підручників: з граматики грецької мови, італійської, латинської, іспанської мови, збірка віршів англійських поетів. З математики, зокрема, не було жодного підручника.

Брайля цікавили не лише науки, але і долі його незрячих друзів. Він хотів стати музикантом, але це було неможливим тому, що спеціального запису нот в той час не існувало. Все це спонукало Л.Брайля вже з 16 років розпочати роботу над створенням рельєфно-крапкової системи писемності для сліпих. Протягом 12 років він свою систему удосконалював.

Під час навчання в інституті Л.Брайль проявив неабиякі педагогічні здібності. Він допомагав товаришам готувати уроки, репетирував з ними задані музичні твори, вчив їх шити домашні пантофлі, в’язати.

У 1828 році Л.Брайль закінчив інститут і залишився там працювати на посаді молодшого репетитора, а потім вчителя. Становище сліпого вчителя було не з нелегких, бо він не користувався тими ж правами, що й зрячий. Єдине, що відрізняло його від учнів, це було право відлучатися у місто у вільний від занять час і не доповідати про це директору інституту. Заробляв він також дуже мало.

Будучи хорошим органістом, Л.Брайль працював у церкві в Парижі, організовував допомогу сліпим і в той же час продовжував роботу над удосконаленням системи письма для сліпих.

Л.Брайль не мав сім’ї, все своє життя він присвятив педагогічній роботі. У 1840 році його здоров’я значно похитнулось, і він часто залишався жити в батьківському домі в м. Купвре, але продовжував працювати, тому що не мав грошей на існування. Пенсія була замала.

Наприкінці грудня 1851 року він востаннє приїхав до інституту, а 6 січня 1852 року – помер. Похований Луї Брайль в Купвре. На кошти його друзів, учнів та викладачів Паризького інституту сліпих було зроблено бюст, який встановлено у вестибулі інституту.

В травні 1887 року на кошти, зібрані за підпискою серед сліпих, в Купвре було відкрито пам’ятник Л.Брайлю, виготовлений відомим французьким скульптором Леру. Брайля зображено сидячи, біля нього стоїть сліпа дитина, яку він навчає крапковому алфавіту. На одному боці пам’ятника написано: “Брайлю – вдячні сліпі”, а на другому – “Пам’ятник побудований за підпискою в пам’ять Людовіка Брайля, який народився в Купвре 4 січня  1809 року; осліп в трьохрічному віці; був спочатку вихованцем, а потім професором Паризького інституту сліпих; винайшов випукле крапкове письмо, яке усюди використовується зараз в закладах для сліпих; помер у Парижі 6 січня 1852 року”.

Зараз в Купвре, в будиночку, де провів дитячі роки Луї Брайль, відкрито музей, а вулиця, що веде до нього, носить ім’я Брайля. Тут же зібрані поштові картки і фотографії, на яких зображений Брайль. На столику – його бюст, виготовлений югославським скульптором Ранком.

Одна з дверей веде в невелику кімнату, майстерню батька. Серед інструментів можна побачити гострий ніж, яким Брайль поранив око. На внутрішньому боці дверей зі шляпок чобіткових цвяхів лінійними буквами зроблено напис: “Луї Брайль”. Напис зробив сам батько.

Л.Брайль вперше опублікував свою систему у 1829 році під назвою “Способи написання слів, музики і співів за допомогою крапок”.

 

                         Латинський шрифт Л.Брайля (1829 р.)

 

А            В                С                D                Е                F           G               

 

H            I                 J                 K                L                М               N   

 

O            Р                Q                R                S                 T                U   

 

V            W               X                Y                Z                for         of