Види тимчасових доріг на буд майданчиках

Тимчасові забудовані дороги необхідно проектувати кільцевими, на тупикових ділянках влаштовуються роз’їзні та розворотні майданчики. Дороги бувають: автомобільні і залізничні (нормальної та вузької колії) - при будівництві крупних об'єктів. Найбільш розповсюджені автомобільні. Проектування доріг виконують в наступному порядку: розробляють схему руху транспорту і розташування доріг в плані: визначають параметри доріг: влаштовують небезпечні зони і визначають додаткові умови: визначають конструкції доріг; розраховують об'єми робіт і необхідні ресурси.

Ширина проїзної частини доріг буває: 3.5м - для одноколійних і 6.0м - двохколійних доріг, іноді її збільшують і до 8.0м - при використанні важких машин.

Вибір типу доріг залежить від природньо-кліматичних та гідрогеологічних умов, інтенсивності руху, типу машин і об'ємів робіт.

По конструкції тимчасові дороги бувають: звичайні ґрунтові, ґрунтові покращеної конструкції; бетонні, із збірних з/б плит на пісчаній основі.

Тимчасова дорога від споруд розміщується не ближче 8-12м, що забезпечує встановлення або проїзд монтажного крану.

Проектування тимчасового електропостачання на будівельний майданчик

Забезпечення будівельного майданчика електроенергією є одним з визначальних факторів індустріалізації і механізації будівельно-монтажних робіт. Тому для організації безперебійного електропостачання будівництва при проектуванні будгенплану необхідна розробка спеціального розділу проекту.

Існують наступні загальні вимоги до проектування:

• забезпечення електроенергією в потрібній кількості і необхідної якості (напруги, частоти струму);

• гнучкість електричної схеми - можливість живлення споживачів на всіх ділянках будівництва (приведення в дію електродвигунів будівельних машин, електрозварювання, освітлення будівельних майданчиків, електропрогрів бетону, відтавання мерзлого грунту);

• надійність електроживлення;

• мінімізація витрат на тимчасові пристрої і мінімальні втрати в мережі.

Порядок проектування тимчасового електропостачання будівництва:

• роблять розрахунок електричних навантажень;

• визначають кількість і потужність трансформаторних підстанцій (або інших джерел постачання);

• виявляють об'єкти, що вимагають резервного електроживлення (водозниження, електропрогрів тощо);

• розташовують трансформаторні підстанції, силові та освітлювальні мережі, інвентарні електротехнічні пристрої;

• складають схему електропостачання.

Проектування тимчасового водопостачання на будівельний майданчик

Проектування тимчасового водопостачання виконується в такій послідовності:

• виявляють споживачів води і визначають розрахункову потребу води для всіх споживачів;

• встановлюють вимоги до якості води;

• вибирають джерело водопостачання;

• намічають схему мереж;

• розраховують діаметри трубопроводів;

• прив'язують трасу і споруди на будгенплані.

Джерелом води для тимчасового водопостачання будівництва може бути постійна (запроектована) система водопроводу, що споруджується в першу чергу в підготовчий період будівництва. Якщо немає можливості отримати воду від постійного водопро­воду, використовують природні відкриті водосховища (ріки, озера) або артезіанські свердловини.

Основними вихідними даними для визначення розрахункової потреби води є:

• номенклатура, обсяг, терміни і засоби виконання будівельно-монтажних робіт;

• число робітників, зайнятих на будмайданчику;

• дані про джерела водопостачання;

• нормативна і довідкова література.

Навантаження від перекриття в каркасних будівлях; без каркасних будівлях; з неповним каркасом

У каркасних будинках вертикальні навантаження переважно сприймають рами каркасу, а горизонтальні – каркас будинку або діафрагми жорсткості, в залежності від прийнятої конструктивної системи.

З неповним каркасом - перекриття опираються на середні ряди колон і зовнішні несучі стіни, викладені з цегли.

Без каркасна система утворюється у вигляді системи осередків, зовнішні і внутрішні стіни сприймають навантаження від міжповерхових перекриттів.

Стіна та її характеристика

Стіна — вертикальна огороджувальна конструкція, що відділяє приміщення від навколишнього простору (зовнішня) або сусіднього приміщення (внутрішня).

Стіни будівлі повинні бути: міцними, стійкими, задовольняти вимогам тепло- та звукоізоляції, пожежної безпеки, економічності, індустріальності, естетичності й мати мінімальну масу.

Товщина зовнішніх несучих стін з малорозмірних елементів

Розмір звичайної цегли 250x120x65 мм. Товщина стін завжди кратна половині ширини цегли. Тобто, приймаючи вертикальні шви в 1 см, стіни мають товщину 12, 25 , 38, 51, 64 см і більше. Вибір цього параметра залежить від кліматичної зони, в якій буде знаходитися майбутній будинок та від потрібної міцності та габаритів споруди.

Перегородка і їх класифікація

Перегородки – це вертикальні самонесучі огорожі, що розділяють суміжні приміщення будівлі. За опори для перегородок правлять несучі елементи перекриттів (балки, плити), а на першому або підвальному поверхах – цегляні й бетонні стовпчики чи бетонна підготовка.

Перегородки не допускається спирати на конструкції підлоги. Стійкість перегородок забезпечують їх кріпленням до стін і перекриттів.

Перегородки класифікують:

• Залежно від призначення: міжкімнатні, міжквартирні, розгороджуючі санвузли і кухні.

• За відгороджувальними властивостями: глухі, з прорізами, неповні (не на всю висоту приміщення), стаціонарні та розсувні.

• Залежно від матеріалів: дерев’яні, з деревостружкових і деревоволокнистих плит, цегляні, з порожнистих керамічних та легкобетонних каменів, із гіпсобетонних плит, різних легких і ніздрюватих бетонів, залізобетону (панелі), зі склоблоків, із полімерних матеріалів.

• За способом улаштування: з дрібнорозмірних матеріалів (роблять на місці), з великорозмірних елементів (монтують із готових збірних елементів).

• За структурою: однорідні (суцільні) й шаруваті (з різних матеріалів або з повітряним прошарком).

• За умовами експлуатації: стаціонарні, збірно-розбірні та трансформовані.

Звукоізоляція при влаштуванні перегородок

У якості ізоляційного шару використовується акустична мінеральна вата.

Звукоізоляція збільшується, якщо застосовувати облицювання з матеріалів з різною жорсткістю, наприклад, облицювання загальною товщиною 25 мм

Більш висока звукоізоляція у каркасних перегородок, облицьованих масивними, але гнучкими листовими матеріалами.

Каркасні перегородки з двома облицовками ГКЛ мають більш високу звукоізоляцію в порівнянні з перегородками з трьома облицовками ГКЛ (при рівній загальній товщині перегородки і однаковою сумарною товщиною шарів ГКЛ).

Для збільшення звукоізоляції гіпсокартонних перегородок необхідно:

- будувати гіпсокартонні перегородки на незалежних подвійних каркасах ;

- звукоізоляційні облицювання стін монтувати за допомогою звукоізолюючих еластичних кріплень;

- збільшувати наскільки можливо товщину конструкції (відстань між облицовками або облицюванням і стіною ) ;

- збільшувати наскільки можливо відстань між профілями ;

- збільшувати поверхневу масу облицювання ;

- застосовувати облицювання з масивних , але гнучких листових матеріалів;

- заповнювати каркас спеціальної акустичної мінеральною ватою на всю глибину ;

- застосовувати у складі облицювань шари з в'язкоеластичних матеріалів;

- закріплювати перегородки до підлоги і стелі за допомогою звукоізолюючих профілів.

Перекриття і вимоги до них

Перекриття — горизонтальна внутрішня захисна конструкція, що розділяє по висоті суміжні приміщення в будинку та сприймає навантаження (людей, обладнання).

Конструкції перекриття повинні відповідати нормативним вимогам щодо міцності та вогнестійкості (відповідно до призначення будинків), а також вимогам звукоізоляції, теплоізоляції. Захист від попадання вологи у внутрішні конструкції перекриття у вологих приміщеннях (санітарних вузлах) забезпечується влаштуванням спеціального гідроізоляційного шару.

Види перекриття за конструкцією та розташуванням

За конструкцією перекриття бувають:

• збірні (великопанельні на кімнату, панельні, балкові по залізобетонних, металевих, дерев'яних балках),

• монолітні залізобетонні,

• збірно-монолітні, безригельні,

• кесонні, шатрові,

• цегляні арочні

• склепінчасті.

За розташуванням перекриття бувають:

• Цокольні - конструкція, що розділяє між собою цокольний і перший поверхи.

• Міжповерхові - конструкція, розташована між двома поверхами.

• Мансардні - відокремлює поверх від мансардного приміщення.

• Горищні - відокремлює поверх від горища.

Покриття, з яких елементів складається:

Покриття – це сукупність конструктивних елементів, які завершують будівлю й захищають її від зовнішнього середовища.

Покриття складаються з несучих елементів і огороджуючої частини.

Огороджуюча частина включає в себе покрівлю – верхню водонепроникну оболонку й основу під неї у вигляді обрешетування з дерев’яних брусків або дощок; у вигляді шару цементного розчину або асфальту по залізобетонних плитах.

Несуча частина покриття складається з дерев’яних або залізобетонних кроквин, кроквяних ферм або залізобетонних панелей. Несуча частина передає навантаження від покрівлі на стіни й окремі опори.

Вимоги, що ставляться до покриттів

Несуча частина покриття повинна бути міцною та стійкою, а огороджуючи – водонепроникною, мало теплопровідною, легкою, стійкою проти атмосферних і хімічних впливів.

У цілому покриття повинно бути довговічним, а методи його зведення – індустріальні та економічні (не тільки під час будівництва, але й під час експлуатації).

Форми і основні елементи похилих дахів

Форми:

• Односхилий.

• Двоскатний.

• Вальмовий.

• Шатровий.

• Багатощипцевий.

• Мансардний.

Одношатровий дах: спирається своєю конструкцією (системою стропіл, фермою і ін.), що несе, на зовнішні стіни, що знаходяться на різних рівнях. Односхилі дахи застосовуються найчастіше при будівництві веранд і терас, господарських споруд, складських приміщень.

Вальмовий дах: чотирисхилий: двома схилами є трапеції, а два інших, з боку торцевих стенів, — трикутники (вони називаються вальмами).

Шатровий дах: всі схили такого даху, у вигляді рівнобедрених трикутників, сходяться в одній точці. Його визначальним елементом є симетричність. Застосовується для будівель у формі квадрата або рівностороннього багатокутника.

Багатощипцевий дах: його влаштовують на будинках зі складною багатокутною формою плану. Такі дахи мають більшу кількість ендів (внутрішній кут) і ребер, що вимагає високої кваліфікації при виконанні покрівельних робіт.