Технологічні особливості влаштування монолітних підлог

Монолітні підлоги роблять звичайно товщиною 25 мм. Тут слід застосовувати бетон жорсткої консистенції. Бетон укладають між рейками шаром товщиною на 3–5 мм вище рейок для того, щоб після ущільнення бетону його поверхня була врівень з верхом рейок. Після вирівнювання бетон ущільнюють вібраторами або укочують легкими ручними котками до появи вологи (тобто цементного розчину) на його поверхні. Тоді оброблення бетонної підлоги негайно припиняється і поновлюється лише після зникнення вологи. Бетонній поверхні можна надати різну фактуру. Коли потрібна рівна поверхня, після повного затвердіння бетону підлогу шліфують шліфувальними машинами. Значно збільшити опір стиранню можна шляхом додавання у верхній шар бетонних підлог особливих твердих металевих або мінеральних матеріалів. Бетонна підлога з металевими добавками носить назву сталебетон, а з мінеральними добавками (корунд, карборунд тощо) діамантбетон.

Сутність та різновиди будівельних потоків

Розрізняються спеціалізовані, об'єктні та комплексні потоки.

Спеціалізовані потоки організовують для виконання певного виду робіт (опоряджувальних робіт, монтажу збірних конструкцій).

Об'єктний потік, що складається з ряду спеціалізованих потоків, забезпечує будівництво об'єктів.

Комплексний потік створюють для будівництва комплексу будівель і споруд, напр. при будівництві заводу, забудови житлового мікрорайону.

До ритмічних відносять потоки з рівною і чи кратної тривалістю роботи всіх бригад на захватках.

До неритмічним - де тривалість роботи бригад на захватках не може бути рівною або кратною між собою.

При організації будівельних процесів можливі різні способи формування потоку в залежності від членування комплексу робіт на окремі процеси і поділу праці робітників у бригадах. Так, поточно-розчленований метод застосовують при розподілі бригади робітників на спеціалізовані ланки, які виконують прості процеси.

Поточно-операційний метод застосовують при поділі праці між робітниками всередині ланки.

Склад і призначення календарних планів

Календарний план – проектно-технологічний документ, що визначає послідовність, інтенсивність і тривалість провадження робіт, їх взаємне ув'язування, а також потребу (з розподілом у часі) в матеріальних, технічних, трудових і фінансових ресурсах, що використовуються в будівництві.

Мета КП – обґрунтування послідовності зведення об'єкта в межах нормативного або директивного термінів при мінімальних витратах будівельного господарства.

Призначення КП – визначення загального терміну будівництва і часу виконання кожного виду робіт, їх взаємозв’язки, розрахунок витрат праці й машинного часу для подальшого розподілу трудових і матеріальних ресурсів у часі.

Вихідні дані для побудови календарних планів

Вихідними даними для розробки календарного плану є:

• матеріали проекту (генеральний план, будівельна та кошторисна частини та ін);

• нормативна або задана тривалість будівництва об'єкта або комплексу;

• терміни забудови житлового мікрорайону, визначені в результаті рішення задачі про черговість і терміни забудови міських територій;

• умови здійснення будівництва;

• перелік основних та допоміжних будівель і споруд;

• обсяги робіт, їх вартість та ресурсомісткість;

• дані про наявність виробничої бази будівельної індустрії і можливості їх використання;

• відомості про умови поставки та транспортування з підприємств-постачальників будівельних конструкцій, готових виробів, матеріалів і устаткування;

• відомості про умови забезпечення кадрами будівельників;

• прийняті рішення за методами організації будівництва і методам виробництва основних робіт;

• організаційно-технологічні схеми зведення окремих об'єктів та будівництва комплексу (мікрорайону) в цілому, членування об'єкта і території забудови на ділянки, черговість забудови території;

• проекти-аналоги, фактичні дані про їх реалізацію;

• дані, що характеризують можливості підрядних організацій та матеріально-технічної бази будівництва;

• нормативна, методична і довідкова література.