20.Розрахунок потреби в кормах. «Зелений конвеєр».

Для того, щоб визначити потреби в кормах на рік необхідно визначити поголів’я і структуру стада підприємства і в приватній власності.Для кожної групи худоби розробляється раціон і норми кормів на 1 голову в центнерах кормових одиниць.

На основі підрахунку поголів’я тварин, структури стада і норм кормів на 1 голову розраховується загальна річна потреба в кормах. Для цього норми кормів на 1 голову в центнерах кормових одиниць помножують на поголів’я, а діленням отриманої величини на поживність визначається потреба у відповідних кормах в натуральних центнерах.

Загальну потребу збільшують на 15% страхового фонду.

Розрахунок кормів на літній період (зелений конвеєр).

Зелені конвеєри розраховуються для поголів’я тварин не в цілому по підприємству, а для кожної окремо розташованої в літній період групи тварин (ферми, літні табори).

Розрахунок виконується на шість місяців (травень-жовтень) і наведений у додатку 9. Недостача зелених кормів вирощується в польових або кормових сівозмінах.

21.Організація спеціальних і польових сівозмін.

Земельні масиви, що виділяються під польові сівозміни, нерідко різняться між собою за рельєфом та якістю ґрунтів. Деякі з них найбільш придатні для вирощування одних культур та малопридатні для вирощування інших, більш вибагливих до природних умов. При достатній площі земель з різко відмінними ґрунтами та компактному їх розташуванні проектують окремі сівозміни з різним складом культур. Наприклад, в умовах складного рельєфу на крутих схилах, схильних до ерозії, вводять ґрунтозахисні сівозміни з багаторічними травами і однолітніми культурами суцільного посіву, а на рівнинній території та пологих схилах – сівозміни з великою кількістю просапних культур.

Спеціальні сівозміни, до складу яких входять культури, для яких характерна висока вимогливість до родючості ґрунтів, рельєфу, водного режиму, обробки та догляду за ними. Це такі сівозміни: овочеві, тютюнові, конопляні, рисові, бавовняні тощо

Овочеві культури характеризуються високою вимогливістю до ґрунтів, рельєфу та водного режиму, а також майже у всіх зонах потребують зрошення. Вони також значно відрізняються технологією вирощування та характеризуються великими затратами праці. Через це овочеві культури виділяють у спеціальну сівозміну. Овочівництво концентрується головним чином в спеціалізованих приміських господарствах, особливо там, де є багаті заплавні землі або осушені торф’яники. В господарствах, де овочі вирощуються головним чином для внутрішніх потреб і займають невелику площу, доречно вводити овочекормові сівозміни з включенням до їх складу найбільш вибагливих до ґрунтів та водного режиму кормових культур. В таких випадках під овочеві культури можуть бути відведені найбільш родючі ділянки зовні сівозміни з дотриманням правильного плодозміну.

22.Устрій території садів і виноградників.

Устрій території багаторічних насаджень включає розміщення:

1. Порід і сортів;

2. Кварталів і бригадних ділянок (для виноградників - і кліток);

3. Підсобних господарських центрів;

4. Захисних лісонасаджень;

5. Дорожньої мережі;

6. Водних джерел і меліоративної мережі;

7. Плодово-ягідних і виноградних розсадників (питомников)

При устрої території садів виходять з необхідного породного і сортового складу насаджень. У садах, які розташовані поблизу НП, промислових центрів, загонів по переробці продукції під ягідні відводять 10-12% територій, під кісточкові – 20-25%, під насіннячкові – 60-70%. В інших господарствах ягідники можуть займати мінімальну площу до 5%, а насіннячкові – 80% і більше. При розташуванні рядів плодових дерев виходять з необхідної площі живлення і доброго освітлення. Як правило, ряди дерев розташовують у напрямку з півночі на південь. Квартал – ділянка саду (винограднику), яка зайнята декількома взаємоопилюваними сортами однієї породи плодових дерев, яка обмежена дорогами і захисними лісонасадженнями. Визначальними умовами при проектуванні кварталу є крутизна схилу, пересіченість місцевості, різновиди ґрунтів тощо. Невід’ємна частина саду – захисні лісонасадження, що розташовуються смугами навколо саду і по бокам кварталу (продуваємі та ажурні). В місцех перетину поздовжніх і поперечних лісосмуг передбачають розриви шириною 8-10м для вільного проїзду транспорту і циркуляції повітря.

Існують також доріжки, що за призначенням розподіляються на магістральні, окружні і міжквартальні. В залежності від рельєфу дороги проектують прямолінійними, звивистими, зигзагоподібними.