51.Характеристика інших складових соціального захисту

Реалізація гарантованого ст.46 Конституції України права на соціальний захист населення здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги через: матеріальне забезпечення економічно активного населення пенсійне забезпечення, соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям, матеріальну допомогу сім'ям з дітьми, компенсації, індексації та пільги населенню, соціальне обслуговування тощо.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

52.Суть та різновиди соціально-трудових відносин

Соціально-трудові відносини - це об’єктивна існуюча взаємодія суб’єктів відносин у процесі праці. Вони спрямовані на підвищення якості трудового життя.

Суб’єктами СТВ можуть бути найманий працівник, підприємець або роботодавець, держава;

Рівні соціально-трудових відносин:

- “Індивідуальний”- ”груповий”- “змішаний”- “рівень підприємства”- “рівень галузі”- “рівень регіону”;

Зміст залежить від життєвого циклу людини.

- трудове самовизначення

- наймання, звільнення з роботи, соціально-професійний розвиток, перепідготовка.

- ступінь трудової активності людини.

– соціальна захищеність і пенсійне забезпечення;

Типи соціально-трудових відносин:

- Солідарності – передбачає спільну відповідальність людини, яка базується на особистій відповідальності;

- Партеналізм – характеризується переважаючою роллю держави у СТВ;

- Соціальне партнерство – характеризується активними позиціями суб’єктів СТВ;

- Субсидарність. Прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації;

- Конфлікт – характеризується загостренням протеріч у СТВ;

- Дискримінація – характеризується обмеженням прав суб’єктів соціально-трудових відносин.

53.Методи вирішення соціально-трудових конфліктів

У літературі розрізняють три принципово різні способи регулювання трудових конфліктів:

• компромісний, заснований на узгодженні інтересів між сторонами, що конфліктують

• однобічний, який полягає в придушенні однією стороною іншої

• інтегративний, за якого розробляються і впроваджуються нові способи й моделі поведінки сторін, що конфліктують, у тій сфері, яка спричинила конфлікт

До основних методів вирішення соціальних конфліктів у сфері виробництва належать: компроміс, переговори, застосування сили

Компроміс являє собою такий спосіб вирішення проблеми, коли опоненти реалізують свої інтереси шляхом взаємних поступок: або поступок слабшій стороні, або тій, котра зуміла довести обґрунтованість своїх вимог тому, хто добровільно відмовився від частини своїх домагань.

Переговори — специфічний тип регулювання інституціолізованого конфлікту. У вузькому значенні слова — це механізм регулювання відносин між соціальними суб'єктами, заснований на одночасному існуванні взаємозалежності й розбіжності інтересів.

Застосування сили відбувається щоразу, коли сторони впевнені у своїх силах, тобто в тому, що вони здатні нав'язати опонентові своє рішення.

Розрізняють такі форми застосування сили: інформація, досвід спілкування з різними партнерами, соціальний статус парламентаря, офіційні повноваження в прийнятті рішень, репутація, особистісний потенціал. Не слід забувати, що силова стратегія припускає свідоме заподіяння збитків опоненту чи ліквідацію підтримки його третьою стороною; що в будь-який момент переговори можуть зірватися.