36. Сучасний стан і проблеми розвитку соціальної сфери

Найгострішими проблемами розвитку соціальної сфери населених пунктів України є наступні:

- невпорядкованість відносин власності на об’єкти соціальної інфраструктури;

- недостатність бюджетних коштів для ефективного функціонування та розвитку відповідних об’єктів та відсутність дієвих стимулів залучення коштів з інших джерел;

- недосконала система територіального розміщення об’єктів соціальної інфраструктури;

- недостатній рівень кадрового забезпечення, низька кваліфікація працюючих та незадовільні умови праці у галузі;

- низька якість послуг, що надаються населенню цими об’єктами.

В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, що перейшли від адміністративної до ринкової економіки, ситуація у соціальній сфері залишається складною. Особливо це спостерігалося протягом перших десяти років незалежності. Найбільшими проблемами були і, не дивлячись на ознаки стабілізації, залишаються демографічна, становище в охороні здоров’я, зайнятості, пенсійному забезпеченні та забезпеченні соціальними допомогами.

37 .Взаємозв'язок економічної і соціальної політики

Економічна сфера є цілісною підсистемою суспільства, що охоплює всі види виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей. До неї належать державні, кооперативні, приватні, акціонерні та інші форми підприємств і власності, різні типи економічної діяльності а також різні типи економічних відносин між індивідами, спільнотами .Економічна система суспільства покликана вирішувати такі взаємозалежні проблеми:

— які товари, послуги і в якій кількості виробляти;

— як, хто, завдяки яким ресурсам і на основі яких технологій має їх виробляти;

— кому адресовані ці товари і послуги, як вони будуть розподілені в суспільстві між різними групами людей.

На межі економічної та соціальної сфер внаслідок їх взаємодії виникають соціально-економічні процеси. Ядром і суб'єктом цих процесів є людина — особистість як елемент соціальних спільнот включена у систему економічних і соціальних відносин а також міжгрупові соціальні взаємодії.

38.Сутність категорії «соціально трудові відносини» та необхідність соціального регулювання.

Соціально-трудові відносини - це взаємодія та взаємозалежність суб'єктів цих відносин, яка виникає в процесі праці та спрямована на регулювання умов трудового життя.

Соціально-трудові відносини як система існують у двох формах: як фактичні соціально-трудові відносини і як соціально-трудові правовідносини. Фактичні соціально-трудові відносини діють на об'єктивному і суб'єктивному рівнях, тобто передбачають взаємодію суб'єктів цих відносин щодо вирішення певних проблем, які виникають у соціально-трудовій сфері. Себ’єкти:

Найманий робітник - це громадянин, який уклав трудову угоду з роботодавцем, керівником підприємства або іншим уповноваженим ним органом і безпосередньо виконує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів

Роботодавець - це громадянин, який самостійно працює і постійно наймає для роботи одного чи багатьох осіб. Зазвичай це власник засобів виробництва, але роботодавцем вважається також керівник підприємства державної форми власності, наприклад, директор.

Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства застраховує суспільство від двох крайнощів — суспільної ворожнечі на економічній основі "ринкової саморегуляції" та добре відомого нам з радянських часів зрівняльного уніформізму з результатами у вигляді відкидання практично всяких економічних важелів і стимулів. Соціальне партнерство також пом'якшує суперечність між соціальним гуманізмом та властивою ринковій економіці нерівністю в споживанні.