Список використаних джерел

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-ХІІ із змінами і доповненнями. / Вісник Верховної Ради України. – 2012. – № 7.

2. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. / Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Сіваченко І.Ю. та ін. / За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, І.Ю. Сіваченка. – К. : Центр навчальної літератури, 2009. – 792 с.

3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства : Підручник для вузів / І. Багрова, Н. Рєдіна, В. Власюк / За ред. д-ра екон. наук, проф. Багрової І.В. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 548 с.

4. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства / Г.М. Дроздова // Навчальний посібник. – К. : ЦНЛ, 2004. – 172 с.

УДК 339.5:338.46

Гінайло Н.І., Данилюк А.А.

Луцький національний технічний університет

Перспективи формування ефективної експортно-імпортної діяльності України у сфері послуг

У статті окреслено проблеми вітчизняного ринку послуг щодо його конкурентоспроможності на світовому ринку, а також розглянуто перспективні напрями формування ефективної експортно-імпортної діяльності України у сфері послуг.

N. Ginajlo, A. Danylyuk

PROSPECTS develop a viable export-import activities in the service sector UKRAINE

This paper outlines the problems of the domestic services market for its competitiveness on the world market and considered perspective directions forming an effective export and import activities in Ukraine in services.

Гинайло Н.И., Данылюк А.А.

Перспективы формирования эффективной экспортно-импортной деятельности украины в сфере услуг

В статье обозначены проблемы отечественного рынка услуг соответственно по его конкурентоспособности на мировом рынке, а также рассмотрены перспективные направления формирования эффективной экспортно-импортной деятельности Украины в сфере услуг.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. Сучасний розвиток світової економіки супроводжується розгортанням глобалізаційних процесів, які докорінно змінюють характер функціонування міжнародних ринків. З одного боку, прискореними темпами зростає міжнародний ринок послуг, з іншого – посилюється транснаціоналізація світового господарства, причому найактивніше транснаціональний капітал проникає саме на цей ринок. В останнє десятиліття міжнародний ринок послуг не лише зростав, але й зазнавав трансформації. Серед способів міжнародної торгівлі послугами найвагомішим стає комерційна присутність у країні-імпортері, тобто надання послуг дочірніми компаніями транснаціональних корпорацій. Україна поки що недостатньо представлена у цьому сегменті, однак має потенційні можливості використати його для закріплення на міжнародному ринку послуг, що вимагає особливої уваги до цієї проблеми як з боку підприємницького сектора та урядових структур, так і з боку вчених.

Аналіз основних досліджень, у яких започатковане вирішення проблеми. Дослідження особливостей та перспектив участі вітчизняного ринку послуг у системі світогосподарських зв’язків викладено у працях вітчизняних та іноземних науковців, зокрема: Заблоцької Р.О., Коваля Г.І., Мельник Ю.В., Олефіренка В.В., Райхєра Б.Б., Чепіжко О.С. та ін. Однак, лише незначна кількість наукових праць присвячена саме вивченню перспектив формування ефективної експортно-імпортної діяльності України у сфері послуг.

Цілі статті. Метою нашого дослідження є окреслення проблем вітчизняного ринку послуг щодо рівня його конкурентоспроможності на світовому ринку, а також розгляд стратегічних напрямів формування ефективної експортно-імпортної діяльності України на ринку послуг.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Модернізація української економіки передбачає підвищення соціально-економічної ролі сфери послуг, і в останні півтора десятиліття вона розвивається високими темпами. У контексті перспектив модернізації економіки важливо виявити основні параметри даної сфери в Україні, її загальні риси і відмінності, визначити слабкі ланки і порівняльні переваги українських послуг. В Україні є потенціал для розвитку сфери послуг. Так, розвиток науки, технологій і висококваліфікована робоча сила є необхідними передумовами для динамічного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, програмного забезпечення, електронної і мобільної торгівлі, які базуються на основі глобальної мережі Інтернет, що може простимулювати розвиток всієї національної економіки, забезпечити надійні конкурентні переваги на світових ринках. Слід також використати вигідне географічне та економічне положення країни для розвитку транспортної інфраструктури та туризму.

Трансформація сфери послуг справляла істотний вплив на процес модернізації господарства, особливо в 90-х роках, коли ціла низка галузей послуг лідирувала в становленні нової системи відносин. З компаній сфери послуг спочатку формувався кістяк нового приватного сектора, і лише останніми роками його склад активніше поповнюється промисловим бізнесом.

Водночас перетворення у сфері послуг, як і в інших галузях, здійснювалися украй нерівномірно і хаотично, певною мірою відображаючи складні умови переходу до нового господарського устрою – відсутність або великі, особливо на перших порах, прогалини в господарському законодавстві, контрактному праві, системі правозастосування і т.п. Сильний імпульс розвитку послуг, незважаючи на важкі наслідки для населення і частини виробництва, дала криза 1998 р., що очистила ринкове поле від безлічі фірм спекулятивного типу, фіктивних або націлених на швидку наживу, прискорила перехід бізнесу від «золотої лихоманки» і надвисоких прибутків до більш упорядкованого розвитку. У подальші роки в ряді галузей тривало скорочення приросту або загальної кількості фірм за рахунок витіснення неефективних та інтенсивної консолідації вкрай розпиленої власності шляхом злиттів і поглинань тощо.

Послуги створюють фактично 48 % валової доданої вартості в економіці, а їх стійке зростання забезпечило приблизно 55 % загального реального ВВП у 2006-2013 рр. Найбільша активність спостерігалася у сферах транспортування та торгівлі, на кожну з яких припадає приблизно 1/5 загального обсягу доданої вартості, створеної в секторах послуг [1]. Водночас роль сфери послуг в економіці України ще недостатньо висока – у ВВП розвинутих країн її частка перевищує 65 %, а в США досягла 77 % [3, с.75].

Структура та основні якісні параметри українського ринку послуг істотно відрізняються від західних передусім переважанням традиційних галузей, що забезпечують транспортування і збут продукції. Так, у 2008-2012 рр. у структурі доданої вартості, створеної у сфері комерційних ринкових послуг, домінували позиції: «транспорт» (20 %), «торгівля» (22 %), «освіта» (10 %), «телекомунікацій» (7 %), «медичні» (7 %), «фінансові» (6 %), що складає в сукупності понад 70 % загального обсягу створеної доданої вартості [1].

Інтенсивний розвиток внутрішнього сектора послуг не супроводжувався таким самим інтенсивним розвитком зовнішньої торгівлі послуг. Більшість послуг традиційно орієнтовані на внутрішній ринок. У цілому обсяг зовнішньої торгівлі послугами України має тенденцію до зростання: якщо у 2000 р. експорт послуг становив 3486,8 млн дол. США, імпорт – 1150,9 млн дол. США, то у 2011 р. відповідно 8989,2 млн дол. США і 4878,3 млн дол. США (табл. 1).

Таблиця 1

Структура експорту та імпорту послуг України у 2011-2012 роках

Послуги	2011 рік				2012 рік
	Експорт		Імпорт		Експорт		Імпорт
	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%
Всього, в т.ч.:	8989,1	100	4878,3	100	10572,8	100	6706,3	100
-транспортні	6102,3	67,9	1116,9	22,9	6403,4	60,7	2235,8	33,3
-подорожі	334,1	3,7	320,7	6,6	485,4	4,6	532,5	7,9
-зв'язку	237,0	2,7	89,3	1,8	248,2	2,4	196,8	2,9
-будівельні	97,9	1,1	107,9	2,2	152,3	1,4	148,9	2,2
-страхові	84,1	0,9	136,7	2,8	89,6	0,9	258,3	3,8
-фінансові	317,8	3,6	887,4	18,2	394,9	3,7	308,6	4,7
-комп'ютерні	155,1	1,7	156,1	3,2	655,0	6,2	157,2	2,3
-роялті та лiцензiї	18,3	0,2	230,2	4,7	80,1	0,8	316,2	4,7
-іншi ділові послуги	91,5	1,0	125,9	2,6	91,7	0,9	158,9	2,4
-рiзнi дiловi, професiйнi послуги	1151,0	12,8	800,0	16,4	1546,9	14,5	1232,3	18,5
-послуги приват. ос. та культури й вiдпочинку	69,6	0,7	251,9	5,2	75,3	0,6	345,6	5,1
-державнi послуги, які не вiднесенi до інших категорiй	3,5	0,1	618,6	12,7	4,2	0,1	758,9	11,4
-послуги з ремонту	326,0	3,6	36,7	0,7	345,8	3,2	56,3	0,8

Джерело: складено на основі [1; 2].

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами у 2011 р. дорівнювало – 4,1 млрд дол. США.

За 2012 р. обсяг експорту послуг становив 10572,8 млн дол. США і по відношенню до відповідного періоду минулого року складав більше на 17,6 %, обсяг імпорту становив 6706,3 млн дол. США і зріс на 37 %. Позитивне сальдо становило 3866,5 млн дол. США (за 2011 р. – відповідно 4110,8 млн дол. США) [2].

На формування позитивного сальдо у 2012 р. вплинули окремі види послуг: трубопровідного транспорту (позитивне сальдо 3247,3 млн дол. США), морського (1040,8 млн дол. США), залізничного (945,1 млн дол. США), повітряного (872,1 млн дол. США), різні ділові, професійні та технічні послуги (821,3 млн дол. США), допоміжні транспортні (510,2 млн дол. США) та комп’ютерні (497,8 млн дол. США) послуги.

Загалом, несприятливі тенденції, які склалися у зовнішній торгівлі України як товарами, так і послугами (підсилення сировинного перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між експортоспроможністю та імпортоємністю), не залишають сумнівів в тому, що необхідною умовою щодо інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності країни на сучасному етапі економічної депресії  стає, перш за все, підвищення ефективності використання її експортного потенціалу. Значущість експорту, як фактора підвищення вітчизняного виробництва і основного джерела валюти для першочергових потреб народного господарства, особливо зростає в умовах неухильного звуження внутрішньої потреби на продукцію українських товаровиробників, коли приблизно 39 % ВВП країни реалізується на зовнішніх ринках [2].

Значний стримуючий вплив на український експорт справляє комплекс ендогенних і екзогенних чинників, серед яких можна виділити такі найважливіші:

• дефіцит розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;

• недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту в більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

• розрив традиційних виробничих зв’язків на пострадянському економічному просторі без завоювання нових постійних «ніш» на світовому ринку;

• збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод, для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

• низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що утрудняє використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни і т.п. [5].

Системний аналіз розвитку міжнародного ринку послуг на початку ХХІ ст. свідчить про його динамізм, багатогранність сучасних тенденцій у різних галузях послуг та вказує на низку детермінант, що впливають на процеси транснаціоналізації цього ринку. Зрозуміло, що процес глобалізації також торкнувся і світового ринку послуг, що проявляється в тому, що саме ТНК починають відігравати провідну роль на даному сегменті світового ринку. В таких умовах для України, ринок послуг якої перебуває все ще на стадії становлення, актуалізується ряд проблем:

• недосконалість зовнішньоекономічної та зовнішньо-торговельної політики;

• наявність високого рівня тіньової економіки;

• відсутність сприятливого інвестиційного та інноваційного клімату;

• позиціювання України на світовому ринку послуг як повноцінного конкурентоспроможного суб’єкта;

• вироблення політики як приймаючої сторони щодо взаємодії із зарубіжними ТНК.

Створення ефективної системи сприяння розвитку зовнішньоторговельного потенціалу в Україні повинно здійснюватися за такими основними напрямами: кредитно-страхова підтримка інновацій і розвитку пріоритетних, експортоорієнтованих виробництв; надання податкових пільг виробникам пріоритетної продукції та експортерам; розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів у рамках спеціально створених фондів; адміністративно-організаційна підтримка національних виробників; розвиток міждержавного лізингу; розробка і прийняття міждержавних документів про координацію ринків цінних паперів, єдині принципи заставних операцій, страхування ризиків, валютний та експортний контроль; розробка і впровадження нових систем обслуговування торгово-економічних відносин, в т.ч. механізму клірингу; створення сприятливих умов для організації і функціонування двосторонніх і багатосторонніх торгово-промислових палат, бізнес-центрів та представництв у країнах найближчих торгових партнерів України; створення сприятливих умов і надання допомоги суб'єктам господарювання у розвитку різних форм спільного підприємництва: транснаціональних фінансово-промислових груп, лізингових компаній і інших фірм і організацій; заохочення прямих інвестицій національних інвесторів; використання бюджетних форм підтримки національних виробників і експортерів [3; 5].

Висновки. Таким чином, виходячи з виділених проблем ефективної участі України у процесі світової торгівлі послугами, а також враховуючи сучасні тенденції розвитку даної сфери, до стратегічних вітчизняних пріоритетів на міжнародному ринку послуг варто віднести:

• сприяння розвитку нових видів послуг: послуги логістики, глобальних транспортних систем, інформаційних мереж, комп’ютерні послуги, електронна торгівля тощо;

• активне виділення в самостійні напрями низки видів послуг, що раніше мали внутрішньофірмовий допоміжний характер (маркетингові послуги, послуги аудиту, реклами, бухгалтерські, юридичні та ін.);

• посилення впливу на світовому ринку послуг великих транснаціональних корпорацій, які в минулі роки переважно впливали на світовий ринок товарів;

• збільшення кількості великих інтегрованих компаній, що постачають споживачеві «пакет послуг» і дають йому можливість використовувати одного постачальника послуг;

• розвиток глобального, багатопланового, багатофункціонального світового ринку послуг, який потребує постійного вдосконалення адекватного світового механізму регулювання;

• удосконалення інституційного забезпечення участі України у процесах транс націоналізації міжнародного ринку послуг.