Список використаних джерел

1. Буднікова Ю.В. Інвестиційна привабливість підприємства та фактори впливу на неї / Ю. Буднікова // Інноваційна економіка. – 2009. – С. 194-197.

2. Гребеникова Е. Состояние инвестиционной деятельности в Украине и воз­можности ее активизации / Е. Гребеникова // Економіка. Фінанси. Пра­во. – 2003. – № 2. – С. 14-18.

3. Ільїна О.В. Перспективні напрямки діяльності підприємств регіону по залученню інвестицій / О. Ільїна // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 3(7). – С. 185-190.

4. Журнал «Компаньйон». Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.companion.ua.

5. Чорна Л.О. Результативна стратегія досягнення інвестиційної привабливості підприємства  / Л. Чорна // Інвестиції: практика і досвід. – 2008. – № 24. – С. 4-6.

УДК 65.01

Пасічник Н.А.

Луцький національний технічний університет

Методичний підхід та показники аналізу та оцінки прибутковості та рентабельності діяльності підприємства

В статті розкрито методичний підхід щодо аналізу та оцінки прибутковості діяльності підприємства, який враховує сучасні тенденції у науці та відображає наявні тенденції в економіці.

N. Pasechnyk

METHODICAL APPROACH AND PERFORMANCE ANALYSIS AND EVALUATION OF THE PROFITABILITY OF THE ENTERPRISE

The article reveals a methodical approach to the analysis and evaluation of the profitability of the enterprise, taking into account current trends in science and reflects the current trends in the economy.

Пасечник Н.А.

Методический подход и показатели анализа и оценки доходности и рентабельності деятельности предприятия

В статье раскрыто методический подход к анализу и оценки прибыльности деятельности предприятия, учитывающий современные тенденции в науке и отражает существующие тенденции в экономике.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими й практичними завданнями. У збільшенні прибутку та високій рентабельності зацікавлені і підприємства, і держава, оскільки, з одного боку, це є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, а з другого – вони забезпечують сталі й зростаючі надходження до державного бюджету.

Разом з тим відомо, що приросту прибутку можна досягти не лише шляхом збільшення внеску трудового колективу підприємства, а і в результаті певних порушень державної дисципліни (найчастіше – порушенням порядку встановлення цін), іншими протиправними діями, що тягнуть за собою карну відповідальність, бо викликають негативні явища в розвитку економіки держави.

З огляду на це на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, використання і розподілу прибутку, щоб знати величину чистого прибутку, його складові частини і основні тенденції їх зміни, використовуючи певні методичні підходи, оптимізація застосування яких і даватиме оптимальний результат.

Актуальність указаних проблем, недостатність наукових розробок, пов’язаних з формуванням та використанням методичних підходів до аналізу прибутковості в системі управління діяльністю підприємств зумовили вибір теми дослідження та її практичне значення для підприємств у ринкових умовах господарювання.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Окремі питання, що стосуються розкриття методичних підходів і показників аналізу та оцінки прибутковості діяльності підприємства розглядаються в працях зарубіжних та вітчизняних вчених: Дєєвої Н.М., Дедікова О.І. [1], Жежери М. [2], Зятковського І.В. [3], Ізмайлової К.В. [4; 5], Ковальова В.В. [6], Шеремета А.Д. [9] та інших.

Не зменшуючи ролі здобутків авторів, все ж слід відзначити, що в своїх наукових працях вони зосереджували увагу на дослідженні окремих складових досліджуваної проблематики. Але, для ефективного розвитку підприємства необхідно використовувати методичні підходи, які враховують сучасні тенденції у науці та відображають сучасний стан економіки.

Цілі статті. Мета роботи полягає в розробці та реалізації методичного підходу щодо аналізу та оцінки прибутковості діяльності підприємства, який враховує сучасні тенденції у науці та відображає наявні тенденції в економіці.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Стійке функціонування підприємства залежить від його здатності приносити достатній прибуток, що впливає на його платоспроможність.

Основними цілями аналізу прибутку є:

1. Перевірка обґрунтованості і напруженості планового прибутку.

2. Загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка.

3. Визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого планом (розрахунком, прогнозом). Вивчення динаміки прибутку за ряд звітних періодів.

4. Вивчення впливу на зміну суми прибутку факторів, які одночасно є і складовими частинами прибутку.

5. Визначення суми резервів зростання прибутку і розробка рекомендацій щодо використання їх у виробництві.

6. Вивчення основних напрямків розподілу прибутку.

Окрім перерахованого, в процесі аналізу прибутку можуть досліджуватися і інші питання, що пов’язані з прибутковістю підприємств.

Рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різні позиції і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Рентабельність підприємства – процентне відношення валового прибутку до середньорічної сумарної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів; і рентабельність розрахункову – відношення розрахункового прибутку до середньорічної вартості тих виробничих фондів з яких стягується плата за фонди. Застосовується також показник рівня рентабельності до поточних витрат – відношення прибутку до собівартості товарної або реалізованої продукції [1, c. 235].

Кожне підприємство самостійно здійснює свою виробничу і господарську діяльність на принципах самоокуповування і прибутковості. Підприємство має певні витрати з виготовлення продукції і її реалізації. Ці витрати представляють витрати виробництва даного підприємства (собівартість) або індивідуальні витрати. Проте витрати окремого продукту по підприємствах можуть відхилятися від середніх витрат по галузі, які беруться за суспільно необхідні витрати або вартість, грошове вираження яких складає ціну продукту. Наявність індивідуальних витрат породжує відособлення іншої частини вартості продукції – прибуток, а отже, і відносного її виміру – рентабельності [2].

Проте, абсолютна величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну ефективності виробництва або торгівлі. Сума прибутку може збільшуватися, а ефективність виробництва може залишатися на колишньому рівні або навіть знизитися. Це відбувається в тому разі якщо приріст прибутку отриманий за рахунок екстенсивних (кількісних) чинників виробництва – збільшення чисельності працівників, зростання парку устаткування і так далі. Якщо ж при зростанні чисельності працівників їх продуктивність залишилася колишньою або знизилася, то ефективність виробництва відповідно не змінюється або навіть знижується. Основними відмітними ознаками рентабельності в системі торгівельних і виробничих стосунків є наступні: відношення прибутку до витрат виробництва, що характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію засобів праці, витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва і заробітній платі працівників); відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, що характеризують відносний розмір зростання авансованих витрат і що дає оцінку економічної ефективності виробничих фондів [3, c. 167].

Під час аналізу виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в такі групи [5, c. 125]:

• показники рентабельності продукції;

• показники рентабельності капіталів (активів);

• показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (дохідності) за показниками прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти та довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів. Дані показники дають уяву про ступінь важливостей підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв’язку з використанням його виробничого потенціалу.

Показники рентабельності є важливими характеристиками серед чинників формування прибутку підприємств. Тому вони обов’язкові під час проведення порівняльного аналізу і оцінці фінансового достатку підприємства. Під час аналізу виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення [9, c. 235].

При оцінці фінансового стану підприємства пропонуються такі методиками:

• по-перше, використання системи взаємозв’язаних показників рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для робітників підприємства, так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);

• по-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів фінансово-економічної оцінки поточного положення підприємства;

• по-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам – аналогам і підприємствам-конкурентам [8, c. 157].

Різноманіття показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розділяти вплив зовнішніх і внутрішніх чинників. В цілому однією з умов процвітання підприємства є розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни на пропоновані товари, але це не завжди так. Тому уваги цьому зовнішньому чиннику слід приділяти менше, ніж внутрішнім: збільшенню обсягів виробництва, зниженню собівартості продукції підвищенню віддачі основних засобів.

Висновки. Проведений аналіз дозволяє зробити наступні висновки: за низька рентабельності продажів необхідно прагнути до прискорення звороту активів; віддача власного капіталу підвищується при збільшенні долі позикових засобів у складі сукупного капіталу; рентабельність активів тим вище, чим вище прибутковість продукції чим вище віддача позаоборотних активів і швидкість звороту оборотних активів, чим нижче спільні витрати на одну одиницю продукції і питомі витрати по економічних елементах (засобів праці, матеріалів, праці).

На основі аналізу рентабельності підприємства, існують наступні резерви збільшення прибутку і рентабельності [8, c. 425-426]: збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, що випускається; зниження собівартості продукції, що випускається; підвищення якості продукції, що випускається.

Поліпшення показників фінансових результатів, розробляють як в короткостроковому і середньостроковому, так і в довгостроковому періоді. Цей процес дозволяє:

• розгледіти і усунути причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на управлінські і комерційні витрати;

• удосконалити управління підприємством, а саме:

• виділити у складі структурних підрозділів і структурних одиниць підприємства центри витрат і центри відповідальності;

• впровадження на підприємстві системи управлінського обліку витрат в розрізі центрів відповідальності, центрів витрат і окремих груп товарної продукції;

• здійснювати своєчасне зниження ціни виробів, що втратили первинну якість;

• здійснювати ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій покупців;

• удосконалювати рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів;

• здійснювати систематичний контроль за роботою устаткування і проводити своєчасну його наладку з метою недопущення зниження якості і випуску бракованої продукції;

• під час введення в експлуатацію нового устаткування приділяти досить уваги навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації, для ефективного використання устаткування і недопущення його поломки із-за низької кваліфікації;

• підвищення кваліфікації працівників, що супроводжується зростанням продуктивності праці;

• розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, що тісно зв'язала з основними результатами господарської діяльності підприємства і економією ресурсів;

• розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшення матеріального клімату в колективі, що зрештою відбитися на підвищенні продуктивності праці;

• здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і транспортування сировини і готової продукції.

Виконання цих умов – це прямий шлях до підвищення показників рентабельності підприємства, що сприятиме фінансовому оздоровленню та фінансовій стабілізації, і зробить його конкурентоспроможним на ринку.