Список використаних джерел

1. Бутов А. Сучасні тенденції розвитку системи управління інноваційною діяльністю підприємства / А. Бутов // Економічний аналіз. – Вип. 9.– Ч. 2. – 2011. – С. 77-79.

2. Клепікова О.В. Інноваційна діяльність на підприємстві як об’єкт управління // Економіка транспортного комплексу. – 2009. – Вип. 14. – С.71-76.

3. Колінко Н.О. Структурно-логічна схема управління інноваційною діяльністю // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/nataral/Vnulp/Menegment/2012_727/48.pdf.

4. Пєтухова О.М. Сучасні підходи до управління інноваційною діяльністю підприємств / О.М. Пєтухова, Г.В. Сілакова // Наукові праці. Економіка. – № 39. – 2011. – С. 139-144.

5. Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навч. посіб. / О.М. Скібіцький. – К. : Центр навчальної літератури. – 2009. – 408 с.

6. Топух І.П. Управління інноваційною діяльністю підприємства в умовах ринкової економіки [Електронний ресурс]. // І.П. Топух., І.В. Лавриненюк // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vsunu/2011_11_1/ Topuh.pdf.

УДК 65.01

Зейналова Т.В.

Луцький національний технічний університет

Поняття ефективності у системі сучасного управління діяльністю підприємства

В статті розкривається еволюція поняття «ефективність». Акцентовано увагу на процесах, що становлять її сутнісну основу. Розкрито внутрішні суперечності тлумачення даного поняття, його багатоаспектність.

T. Zeynalovа

THE CONCEPT OF EFFICIENCY IN THE SYSTEM OF MODERN ENTERPRISE MANAGEMENT

The paper reveals the evolution of the concept of "efficiency." Attention is focused on the processes that constitute its essential basis. Reveals the internal contradictions of interpretations of the concept, its multidimensional nature.

Зейналова Т.В.

Понятие эффективности в системе современного управления деятельностью предприятия

В статье раскрывается эволюция понятия «эффективность». Акцентировано внимание на процессах, составляющих ее сущностную основу. Раскрыто внутренние противоречия толкования данного понятия, его многоаспектность.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими й практичними завданнями. Ще здавна вчених цікавила сутнісна основа ефективності в системі управління діяльністю підприємства. Адже кожне з підприємств прагнуло отримувати якомога більший прибуток за мінімальних витрат. Досягти цього результату можливо, якщо приділяти достатньо уваги вирішенню проблем оптимізації витрат, впровадженню інновацій, підвищенню рентабельності продукції тощо.

Висока ефективність з точки зору функціонування підприємств одночасно означає вміння вдало розпоряджатись наявним прибутком і запозиченими коштами, стимулювати діяльність персоналу, ефективно управляти власним бізнесом.

Відтак дослідження сутності поняття «ефективність» дозволяє більш чітко з’ясувати усі чинники розвитку діяльності підприємства, а тому є доволі актуальною темою, що потребує ґрунтовного вивчення.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Сутнісна основа поняття «ефективність» порушена в багатьох працях вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема Борисенко О. Є. [1], Грицик К.В. [4], Давидюк Ю.В. [5], Ковальчик О. [8], Спащенко Г.М. [10] та ін. Однак в працях перелічених науковців недостатньо уваги приділено проблемам дослідження еволюції поняття «ефективність», також не акцентовано увагу на суперечностях тлумачення даного поняття, а тому дослідження даного кола питань є актуальним для подальшого розгляду.

Цілі статті. Метою і завданням нашого дослідження є розкриття еволюції поняття «ефективність», її сутнісної основи крізь наявні внутрішні суперечності тлумачення даного поняття, а також його багатоаспектність.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Поняття «ефект» (від англ. effect) означає результат, наслідок якої-небудь дії, який вимірюється в матеріальному, грошовому або соціальному вираженні як різниця між результатами і витратами, пов’язаними з отриманням цього результату. Ефективність визначається відношенням ефекту або результатів до витрат, що зумовили його отримання. Простежується єдина спрямованість цих категорій. Вони відображають «зростання» об’єкту, який досліджується, характеризують його здатність до якісних змін, яким, як правило, властиво найбільш повне і раціональне використання ресурсів підприємства. Щодо відмітних властивостей, то «ефективність» враховує не тільки результат діяльності, але і розглядає умови, при яких його досягли. Отже, «ефект» і «ефективність» мають однакову сутність, але відрізняються методами їх виміру: «ефективність» являє собою відносну величину, до одної з компонентів якої відноситься «ефект» [4, с. 318].

Погляди вчених на сутність ефективності змінювалися в часі. Вважається, що вперше термін «ефективність» в значенні «результативність» почав використовуватися в економічній літературі у ХVІІ ст. – в роботах В. Петті, одного із засновників класичної політекономії. А вже з кінця ХІХ ст. цей термін стали використовувати і для оцінки різноманітних дій. Цей вплив простежується у працях вчених-економістів кінця 20-х рр. ХХ ст., коли сутність економічної ефективності розглядалась за аналогією з природничими науками, тобто технічною ефективністю. Отже, аналізуючи праці вчених можна стверджувати, що ефективність є загальнонауковою проблемою, але базується вона на досягненнях саме економічної науки [7, с. 13].

У 1929 році англійський економіст, класик політичної економії Д. Рікардо сформулював таке визначення ефективності : «ефективність – відношення результату до певного виду витрат». Взагалі такого ж визначення «ефективності» дотримуються економісти сьогодення. Основу сучасних економічних досліджень ефективності складає одне з перших визначень поняття «ефективність», сформульоване представниками неокласичної школи політекономії (В. Паретто, Й. Шумпетром). За їх думкою, під ефективністю розуміється відношення витрат і результатів [10, с. 167].

Один із перших представників теоретиків менеджменту Г. Емерсон на початку ХХ сторіччя у своїх працях вживав поняття «ефективність» в різних значеннях, одне з яких: «Ефективність – це максимально корисне співвідношення між сукупними витратами та економічними результатами». Можна стверджувати, що він зробив дуже важливий внесок у розвиток цього поняття, а саме – побачив в ефективності її зв’язок із функціональністю. Творець праксеології Т. Котарбіньський використав поняття ефективності як одне із центральних. У праксеології спочатку ефективність, правильність і успішність не відділялися одне від одного. Взагалі, поняття ефективності в Т. Котарбіньського характеризується багатозначністю вживання, що обумовлює певною мірою теоретичну невизначеність цього поняття в межах праксеології. Подальший розвиток поняття ефективності в межах праксеології одержало в роботах Я. Зеленевського. Він розглядає ефективність, вигідність і економічність як основні критерії ефективної діяльності і ототожнює ефективність і доцільність або результативність [12, с. 13].

Авторське бачення причин неоднозначного розуміння термінів ґрунтується на таких передумовах:

По-перше, «ефективність» як економічна категорія вітчизняними вченими-економістами наприкінці минулого століття розглядалася тільки як внутрішній показник функціонування підприємства, який характеризує ефективність використання ресурсів та витрат, пов’язаних з отриманням результатів. Інакше кажучи, такий підхід звужує сутність визначення ефективності діяльності підприємства до оцінювання його рентабельності. З подальшим розвитком теорії управління підприємствами з’являються пропозиції щодо необхідності використання принципово нового за своєю сутністю параметру, який врахує багатогранність функціонування підприємства як відкритої соціальної системи. По-друге, історично склалося, що новітні загальновідомі ідеї у теорії управління закладено зарубіжними економічними школами, і саме практика перекладу термінів привела до застосування схожих, але й різних за їхньою сутністю значень.

Наприклад, в англійській мові існують три близьких за значенням слова: «efficiency», «efficacy» і «effectiveness», які перекладаються в більшості випадків як «ефективність», однак необхідність розмежування цих понять очевидна [4, с. 320].

Згідно з новим англо-російським словником В. К. Мюллера ці поняття перекладені на російську та українську мови: «effectiveness» – здатність досягати поставлених цілей (яким чином та за рахунок яких зусиль не уточнюється, тобто головна мета об’єкта – досягти цілі); «efficiency» – оптимальне співвідношення витрачених ресурсів та отриманих результатів (в даному випадку не є важливим чи була досягнута поставлена мета); існують також поняття «effectuality» – як сполучення «effectiveness» та «efficiency» та «performance» – загальний стан організації, враховуючи як фінансові так і нефінансові параметри, що характеризує досягнутий рівень розвитку і подальші перспективи. При цьому у визначеннях підкреслюється, що «effectiveness» – це зовнішня ефективність, яка вимірює досягнення цілей організації, а «efficiency» – внутрішня ефективність, що визначає найкраще використання ресурсів та процесів організації [10, с. 168].

Розвиток зарубіжної економічної теорії в галузі ефективності відбувався в двох напрямках: макро- та мікроекономіки, що було обумовлено відносним розподілом діяльності держави та господарюючих суб’єктів. З позиції макроекономіки ефективність розглядалася як «теорія економічного зростання», що вивчала динаміку якісних показників, або як «теорія ефективного попиту», що заснована на балансі попиту і пропозиції. З позиції мікроекономіки розглядалася економічна ефективність на рівні господарської діяльності окремих підприємств, що зводилася до розрахунку й аналізу показників абсолютної та порівняльної ефективності [7, с. 15].

Загалом, до визначення ефективності, як економічної категорії є два підходи [10, с. 168]:

- загальний (макроекономічний) – автори, що дотримуються цього підходу, трактують ефективність з точки зору держави, економіки та суспільства загалом (такий підхід ще можна назвати політ економічним, адже найчастіше дотримуються його вчені в галузях економічної теорії та політекономії);

- конкретний – автори, що дотримуються цього підходу, трактують ефективність як співвідношення ефекту з витратами або ресурсами. Але при такому підході є місце двом дискусіям – способам та порядку виміру ефекту, а також способу та порядку виміру засобів досягнення ефекту.

Якщо говорити про теперішній час, то ефективність – це складна категорія економічної науки, яка всебічно охоплює всі сфери практичної діяльності людини, всі стадії суспільного виробництва, вона є основою для побудови кількісних критеріїв цінності ухвалюваних рішень. Можна погодитись з думкою [7, с. 15], що такі найбільш істотні характеристики господарської діяльності, як цілісність, багатовимірність, динамічність і взаємопов’язаність її різних сторін, знаходять віддзеркалення через категорію «ефективність».

Врахувавши вищенаведені думки вчених, можемо сказати, що поняття «ефективність» має різні підходи до її визначення. Переважає точка зору, згідно з якою ефективність – це відношення результатів до витрат (ресурсів), що були витрачені на його отримання, тобто так зване «традиційне» визначення. Причому, вживання термінів «ефективність» і «результативність» йде паралельно. Але між цими термінами є різниця, отже, при їх застосуванні потрібно враховувати суть поняття «ефект» і «результат», від яких і походять вищевказані терміни.

Для досягнення високої ефективності процесу виробництва в умовах ринкової економіки недостатньо мати сучасне технічне обладнання, знаряддя та високоякісні предмети праці, необхідна також відповідна організаційна система зв’язків між виробниками та споживачами продукції.

Ефективність роботи виробничих підприємств характеризується показниками рентабельності, норми прибутку, продуктивності праці, урожайності, продуктивності тварин, собівартості продукції, трудоємності, матеріалоємності, фондоємності тощо [4; 6].

Соціальна складова ефективності відображає величину і ступінь задоволення потреб населення. Вона припускає певну реакцію населення на якість, терміни і різноманітність наданих послуг, що можуть оцінюватися як в абсолютному вимірі, так і порівняно з якими-небудь стандартами чи нормами (обсяги і вартість наданих послуг, якість і витрати, ресурси та їх використання і т.д.) [9, с. 619].

Поняття економічної ефективності містить у собі також ефективну трудову мотивацію працівників, що виражається в співвідношенні чисельності зайнятих і фонду оплати праці (ФОП) – при якому в кожного працівника виникає стійка зацікавленість у якісній продуктивній праці. Пропорції розподілу ФОП між зайнятими працівниками, з одного боку, і витратами управління, що припадають на одного управлінця, з другого боку, також характеризують економічну ефективність. Нові ринкові умови, скорочення коштів з бюджету – усе це веде до пошуку нових організаційних рішень, що дають найбільший ефект. Показники, які характеризують ефективність послуг, мають найтісніший взаємозв’язок і зумовлюють інтереси всіх її учасників. Але цей взаємозв’язок не завжди прямий і однозначний [9, с. 620].

Ефективність підприємства представляє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу [5, с. 32].

Для оцінки ефективності підприємств недостатньо обмежитися тільки економічними показниками. Економічна ефективність має бути доповнена показниками соціальної ефективності у вигляді системи оцінок споживачів підприємства, що надаються відповідно до нормативних стандартів обслуговування і фактичного обсягу бюджетних коштів [9, с. 621- 622].

Соціальна ефективність функціонування підприємств оцінюється на базі показників, які характеризують ступінь задоволеності населення, що обслуговується (наприклад, кількість вчасно невиконаних заявок), якість обслуговування (наприклад, показники збільшення чи зменшення скарг), ступінь задоволеності самих працівників підприємства (умовами й оплатою праці, системами преміювання, підготовки й перепідготовки працівників фірми тощо) [15, c. 621-622].

Висновки. Можемо зробити висновок, що поняття ефективності – одне з центральних в економічній теорії та практиці. На будь-якому напрямі суспільного життя воно визначає доцільність дій господарюючого суб’єкта в економічній системі. Разом з цим, як показує аналіз теоретичних джерел економічної інформації, не сформульовано чіткого визначення поняття ефективності господарської діяльності. Найбільш узагальнено воно трактується як відношення економічного ефекту або досягнутого результату до витрат і ресурсів, які обумовлюють його отримання. При вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною вартістю, або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничі спожиті ресурси).