1. Визначте основні періоди розвитку первісного суспільства на українських землях та охарактеризуйте їх.

Каміний вік 11 млн – кінець ІІІ тис. до . н. е.:

1. палеоліт ( 1 млн – 11 тис років тому) : залюднення території України архантропами; основні заняття – збиральництво, полювання на дрібних тварин, згодом – на зубрів, мамонтів, північних оленів ( привласнювальні форми господарювання); знаряддя праці – рубила, скребла, сокири , наконечники списів; поява нового типу людини – неандерталець ( 150-100 тим років тому); опанування вогню; виникнення людини сучасного типу - кроманйонець( 40-35 тис років тому); панування матріархату; виникнення перших релігійних уявлень – тотемізм, анімізм, магія.

2. мезоліт ( 10 – 6 тис. років тому) : приручення перших тварин ( собаки, свині, кози); основні заняття – полювання на невеликих звірів і птахів, рибальство, збиральництво; поширення мікролітів( набірних знарядь праці, де мініатюрні ріжучі камінці закріплювалися в дерев’яних чи кістяних пазах) та макролітів ( великих кам’яних знарядь); винайдення лука та стріл, човнів і плотів.

3. неоліт ( 6 - 4 тис. років до н.е.) : неолітична революція – періхід від привлавнювальних форм господарювання до скотарства, від збиральництва до землеробства; створення нових знарядь праці – мотики, серпа; виникненя нових прийомів обробки каменю – шліфування , свердління, розпилювання; виникнення кераміки, прядіння та ткацтва; демографічний вибух; початок переходу до патріархату; формування археологічних культур ( Буго-Дністровська, культура лінійно-стрічкової кераміки)

Енеоліт IV – III тис. до н. е. ( скотарство відокремилося від хліборобства; скотарство стає кочовим; поруч з кам’яними знаряддями праці почали виготовляти мідні; відбувся перхід від мотичного до рільного землеробства; вирощувалися майже всі сучасні зернові та садово-городні культури; було винайдено вози, що сприяло розширенню контактів ірозселення; примітивна торгівля).

2. Проаналізуйте основні періоди Київської Русі

1) кінець 80-х рр ІХ ст- 70 рр Х ст. Князювання Олега (882-912), Ігора (912-945), Ольги (945-964), Святослава ( 964-972)_ Швидке територіальне зростання Русі.

2) 978-1054: Володимир Великий (978-1015), Ярослав Мудрий ( 1019-1054)_ Цей період піднесення економічного розвитку КР досягнення політичної могутності.

3) 1113- 1132: Володимир Мономах (113-1125), Мстислав Володимирович (1125-1132) . Поступове політичне ослаблення КР

4) 1132-1241: період феодальної роздробленості , який характеризувався подальшим розвитком політичних сил і відносин та виокремлення князівств.

3. Розкрийте реформи князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого

Адміністративна реформа

Як і батько, Володимир посадив по великих містах і землях володінь своїх синів, а він їх мав 12. Відтак вони вели ту ж політику, що й батько. Ця реформа зразу ж дала свій позитивний ефект адже було усунено від влади місцевих князів. Влада тепер, навіть на місцях, була зосереджена виключно у руках династії Володимира. Коли ж його варязька дружина почала вимагати більших винагород, то Володимир зробив так, щоб вона перейшла до рук візантійців.

Володимир також залучав місцеву аристократію до своєї ради і з нею вирішував питання законодавства та адміністрації, а також війни.

Яке було значення цієї реформи? Зосередження влади в руках однієї князівської родини дало можливість усунути племінний сепаратизм. Відтак Русь стала державою із сильною князівською владою, в якій всі рішення приймалися із єдиного центру.

Воєнна реформа

Величезна увага приділялася захистові кордонів. Особливого значення при цьому надавалося укріпленню південних кордонів. Для захисту південних земель Київської Русі від печенігів було наказано збудувати цілу низку укріплень по річках Трубеж, Сула, Стугна, та ін. Підступи до Києва прикривали потужні земляні укріплення з дерев’яними конструкціями, так звані Змійові вали.

Після відходу варягів з місцевого елементу постала і княжа дружина. Володимир особливо дбав про її розвиток та добробут. Літопис передає характерний епізод. Одного разу дружина почала нарікати для князя: "Лихо нашим головам – мусимо їсти дерев’яними ложками, не срібними". Тоді князь наказав викувати для дружини срібні ложки і при тому сказав: "Сріблом і золотом не здобуду дружини, але дружиною здобуду срібло і злото!". Цей епізод показує, що Володимир особливо дбав про боєздатність і благополуччя війська. То ж значення цієї реформи саме собою очевидне – адже без боєздатної армії годі було думати про свій авторитет, а значить, про перетворення Русі на могутню державу.

Фінансова реформа

Володимир розпорядився карбувати золоті та срібні гроші – золоті монети "златники" і срібні монети – "срібники". На аверсі цих монет поміщено зображення Володимира, а також напис: "Володимир на столі, а се його злато (сребро). Ця реформа дозволила значно зміцнити становище Київської Русі.

Найголовнішим досягненням Володимира стало, без сумніву, прийняття християнства. Власне, цією реформою Володимир завершив розбудову держави. Християнська віра вже з’явилась у чорноморських країнах вже в перших століттях нашої ери і також досить швидко вона дійшла до Києва. Є відомості, що князі, що ходили походами на Крим та Малу Азію, на початку ІХ століття, навернулися до християнства; християнином був також Аскольд. Знайомство слов’ян з християнською релігією відбулося, за не зовсім чіткими свідченнями письмових та археологічних джерел, ще в антську епоху. Цьому сприяли економічні та політичні контакти з римським світом та Візантією. Вчені вважають за цілком достовірний факт хрещення слов'янського князя Бравлина наприкінці 8 – на поч.. 9 століття в м. Сурож над Чорним морем.

Розуміючи, що Русь вже пережила свою традиційну анімістичну релігію, Володимир став замислюватися над тим, як віднайти більш витончені способи вираження духовних, соціальних, політичних прагнень суспільства. Тим більше, що вся Європа була християнською і виявляла явну погорду до язичницьких народів. Християнство могло мати для Київської держави також внутрішньополітичне значення, бо воно, як зазначав І. Крип’якевич, "нівелювало партикулярні вірування і ставало цементом, що в’язав усі племена, а при тому підносило авторитет князя, якого благословила церква.". Володимир також чудово розумів культурне значення запровадження християнства. Якщо провести аналогію із сучасністю, Володимир потрапив у становище однієї із держав так званого "третього світу", що прагне прискорити модернізацію своєї країни і відтак змушені змушений вибирати одну з провідних ідеологій.

Для Володимира цими двома високорозвиненими системами віри, які потрапили до його поля зору, були християнство та іслам, тобто релігії тих країн, з якими Русь мала і намагалася утримати якнайтісніші торговельні і політичні стосунки. Існує й інша точка зору на цю проблему. У "Повісті временних літ" вказується, що посланці Русі відкинули іслам через те, що він забороняв уживати алкогольні напої і начебто спинив свій вибір на християнстві з Візантії. Цей зразок християнства з його розкішними релігійними обрядами викликав захоплення у Володимира. Проте як би не описували ці події літописці, за вибором Володимира стояли конкретні політичні і економічні чинники.

Політика Ярослава у збиранні українських земель була очевидним повторенням роботи Володимира, його праця була свідомим продовженням праці батька.  Ярослав доклав зусиль до того, щоб підняти Україну на якнайвищий культурний рівень, а її столицю Київ сподобити до столиці тогочасного культурного світа -- Візантії.  Почала рости й множитися християнська віра. Володимир завів християнство і надав йому права державної релігії, а Ярослав робив усе можливе, щоби його поширити. А що в тогочасному християнському світі панувало переконання, що нема спасіння поза монастирськими мурами, то й не диво, що й Ярославові довелося прикласти руку до будівництва монастирів. Він побудував у самому Києві монастирі Юрія та Ірини, за нього також викопано перші келії Києво-Печерського монастиря. В 1051 р. скликав він собор єпископів у Києві й довів до того, що на ньому вибрано київським митрополитом не грека, як дотепер, а українця, визначного церковного письменника й проповідника Іларіона.  За словами літопису, Ярослав днями й ночами читав книги, збирав письменників та велів їм перекладати й переписувати церковні книги, яких утворив згодом поважну книгозбірню при катедрі Софії в Києві. Одночасно він усіма силами підтримував шкільництво, вводячи свого роду «шкільний примус» поміж боярських дітей.  В порівнянні в законодавчою діяльністю Володимира, Ярослав залишив свого батька далеко поза собою. Створивши більш упорядковані суспільно-державні умови. І справді, він не тільки видав кілька законів, але упорядкував й зібрав в одну книгу (кодекс) старі закони. Ярославові приписує історія створення збірника законів «Руська Правда», хоча в неї попали закони давніші й пізніші від володіння Ярослава. Починаючи з XIII ст. ходить у відписах збірник законів, прозваний «Суд Ярослава Володимирича».  Осівши у Києві, Ярослав взявся до будови Софійської церкви, що погоріла підчас боротьби за Київ. Укріпивши свою владу в Києві, Ярослав налагодив відносини між ближчими та далекими сусідами. Тоді почав він справді величаву будівничу діяльність, що в ті часи перемінювала Київ у мистецький самоцвіт східної Європи. А розгромивши печенігів, побудував на місці битви величаві Золоті Ворота з церквою Благовіщення.  Почали карбувати золоту й срібну монету, з написом «Георгія -- Ярослава». Вона була дуже гарна й тонка виконанням і мала на одному боці зображення християнського патрона Ярослава -- Юрія, а на другому тризуб, тільки дещо відмінний від того, що був на Володимирових монетах.