11.Дайте характеристику буржуазних реформ в Росії 60х-70х рр.ХіХст.

У середині XIX ст. Російська імперія переживала глибоку кризу, суть якої полягала в невідповідності існуючих феодальних структур та відносин провідним світовим тенденціям розвитку, що утверджували нове буржуазне суспільство.

Характерними рисами та виявами кризовості були: -занепад поміщицьких маєтків;

-посилення експлуатації селян; панування екстенсивних методів господарювання;

-гальмування розвитку капіталістичних процесів — стримування формування ринку вільної робочої сили, розвитку підприємництва тощо;

-наростання соціального напруження в суспільстві; -глухе бродіння в народі, що таїло в собі загрозу широкомасштабного селянського бунту; -посилення процесу відставання Росії від європейських держав-лідерів.

За цих обставин необхідність модернізації в імперії ставала дедалі очевиднішою. Роль останнього переконуючого аргументу відіграла поразка Росії у Кримській війні (1853—1856), у якій гігантські людські та матеріальні ресурси імперії не подолали новітню техніку та технології передових європейських держав Англії та Франції. Це змусило передову частину російських правлячих кіл замислитися над розробкою та впровадженням реформаційного курсу, спрямованого на модернізацію економіки держави.

На мій погляд, реформи, які буле проведені під час так званої модернізації, суттєво вплинули на подальшу судьбу Російської імперії .Але, все ж таки, не можна однозначно сказати, чи позитивний вплив мали ці реформи.

В другій половині ХІХ ст. в Російській імперії відбулася заміна феодальної соціально-економічної формації капіталістичною. Становлення і розвиток капіталістичного укладу відбувалися в умовах скасування царизмом кріпосницького права. В центральних районах Росії, утвердження нового капіталістичного соціально-економічного устрою означало активний розвиток усієї промисловості, сільського господарства, торгівлі. В 60—70-х роках ХІХ ст. царський уряд Росії провів державні реформи з метою пристосувати самодержавний лад Російської імперії до потреб капіталістичного розвитку. Реформи торкнулися різних напрямків суспільно-політичного життя.

У різні роки були проведені: —селянська реформа 1861 року; —земська реформа 1864 року; — міська реформа 1870 року; — фінансова реформа 1864 року;  —судова реформа 1864 року; —шкільна реформа 1860—1964 років; —військова реформа 1864—1874 років; —поліцейська реформа та інші.  Основне місце серед них займала селянська реформа, яка скасувала кріпосне право в Російській імперії.  Закони від 19 лютого 1861 р. вирішили чотири питання: 1)про особисте звільнення селян;  2)про земельні наділи і повинностях звільнених селян; 3)про викуп селянами своїх земельних наділів; 4)про організацію селянського керування.  Селяни одержали особисті і майнові права, в тому числі на самостійний, без дозволу поміщика, вступ в шлюб; складання договорів і зобов'язань із приватними особами і державою; вільне заняття торгівлею і промисловістю; ведення своїх судових справ; участь в роботі органів суспільного самоврядування; надходження на службу, на навчання; придбання рухомої і нерухомої власності; спадкування майна і т.д.  При звільненні селяни наділялися землею - присадибною ділянкою і польовим наділом (за винятком двірських, тобто двірських слуг, що були в штаті поміщика), причому наділялися в обов'язковому порядку і навіть не могли від тієї землі відмовитися чи передати протягом 9 років після закону про реформу.  Так, згідно з Положенням про губернські та повітові земські установи 1864 було створено органи земського самоврядування.  Однією з найпослідовніших буржуазних реформ 60—70-х років була судова реформа 1864 року. Імператор Олександр ІІ 20 листопада 1864 р. затвердив Судові статути, які 1893 р. офіційно приєднані до Зводу законів як 16-й том. До Судових статутів увійшли чотири великі акти:  1)встановлення судових установ;  2)Статут цивільного судочинства;  3)Статут кримінального судочинства;  4)Статут про покарання що накладаються мировими суддями.  Внаслідок видання статутів цивільного і кримінального судочинства завершилося виділення у самостійні галузі кримінального процесуального і цивільного процесуального права.  Відповідно до цих статутів було утворено загальний та формальний рівний для усіх суд: суди загальної юстиції (окружний суд — судова палата — Сенат) та суди мирової юстиції (одноособовий дільничний мировий суддя — повітовий з’їзд мирових суддів — Сенат). Було запроваджено інститут присяжних засідателів. Судова реформа проголошувала ряд формальних принципів: виборність, незалежність і незмінність суддів, рівність усіх перед законом, гласність, усність, застосування адвокатури. Колишній становий, повністю залежний від адміністрації, пройнятий духом формалізму суд був замінений судом, який ґрунтувався на цих буржуазно-демократичних принципах.  Судові статути 1864 передбачали утворення в містах і повітах інституту мирових суддів, які розглядали дрібні кримінальні (проступки проти громад, порядку, особисті образи і побої, шахрайство і крадіжки на суму до 300 крб.) справи.

З’явилося чимало нових нормативних актів, що регулювали правове положення приватних підприємств.  Але ці зміни не ліквідували загалом феодального характеру Зводу законів і часто мали половинчатий характер. Так, у зв’язку зі скасуванням кріпосного права селяни були вилучені з переліку об’єктів власності, у законах про стани перелічувалися надані їм особисті та майнові права.

Зберігався принцип, встановлений Соборним уложенням 1649 р., щодо викупу родових маєтностей. Продовжували діяти деякі норми звичаєвого права, що обмежували права селян, хоч вони і звільнилися від кріпосної залежності. Ці обмеження стосувалися права власності селян на землю. Селяни не могли вільно розпоряджатися своїми земельними наділами. Більшість правочинів, пов'язаних із землею, могла відбуватися тільки за згодою селянської общини.  Буржуазні реформи 60—70 років не могли обійти шкільну та цензурну справу. Згідно з ними застосовувалася єдина система початкової освіти, як державної, так і приватної з обмеженою програмою навчання. Нові статути визначали деякі зміни в галузі середньої та вищої школи. Новий цензурний статут 1865 року реорганізував цензурні установи. Установлювався більш суворий нагляд за органами друку.  Гостра фінансова криза викликала необхідність здійснення буржуазних перетворень у галузі фінансово-кредитної системи, Фінансові реформи, які були проведені в 1860—1864 роках, стосувалися як податкової та кредитної системи, так і бюджету і державного фінансового контролю. 

Зміни торкнулися також організації та побудови збройних сил країни. В 1863—1888 була проведена військово-судова реформа. Її складовою стала реорганізація місцевого військового управління. 1 січня 1874 року був прийнятий новий військовий статут, за яким у країні вводилася загальна повинність. Були відмінені тілесні покарання як дисциплінарне стягнення; запроваджувалися єдині кримінальні покарання для військовослужбовців усіх станів; виключався принцип децимації при покаранні за групові злочини та ін.  Реформи 60—70-х років, які були проведені царизмом, намагалися пристосувати існуючий суспільно-політичний устрій країни до потреб капіталістичного господарства.

Було введено деякі елементи буржуазної державності:  — створено виборні представницькі установи місцевого адміністративного управління (земські та міські органи самоврядування);— виборні органи суду (мирові судді);  — встановлені більш гнучкі буржуазні форми фінансового контролю і цензури;  — закріплені принципи всезагальності в комплектуванні армії і діяльності органів народної освіти тощо.  Але вони були непослідовними і зберігали основні дореформені вищі й місцеві установи, існуючи порядки. А у 80-х — на початку 90-х років була здійснена низка контрреформ, які значною мірою ліквідували найпослідовніші буржуазні реформи.