20.Розкрийте суть Версальсько-Вашингтонської системи та її наслідки.Висвітліть роль Ліги Націй і оон у світовому процесі.

Основу Версальсько-Вашингтонської системи в Європі заклали:

• Версальський договір 1919

• Сен-Жерменський мирний договір 1919.

Пізніше система була розвинена такими міжнародними угодами:

• Неіській мирний договір

• Тріанонський договір

• Севрський мирний договір,

• угодами, прийнятими на Вашингтонській конференції 1921-1922.

Нарешті Версальсько-Вашингтонська система не змогла знищити всіх протиріч, а з початком Другої світової війни остаточно розвалилася.

Система міжнародних відносин, створена мирними договору ¬ ми з Німеччиною та її союзниками, відома під назвою Версальсько-Вашингтонської системи. її створення мало як позитивні, так і негативні наслідки.

Позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи поля ¬ гало в тому, що її створення забезпечило перехід до нової конфігурації міжнародної політики в умовах миру, дозволило послабити післявоен ¬ на напруженість і закласти основу для відносно стабільних міжнародних ¬ них відносин в 1920-і роки. Рішення мирних конференцій містили ряд положень, які свідчили про зростаюче розуміння необхідності оновлення базових принципів міжнародних відносин, серед яких і ви ¬ знання права на самовизначення народів, і відмова (хоча і формальна) під війни як засобу вирішення конфліктів.

У міжнародному плані були санкціоновані територіально-політичні зміни, які відбулися в результаті війни, розпаду чотирьох импе ¬ рій (Австро-Угорської, Російської, Німецької, Оттоманської) і обра ¬ ня нових держав. У Європі виникли такі держави, як Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців (майбутня Югославія), відтворена Польща, в нових межах повстали Австрія та Угорщина.

Версальська система закріпила нове співвідношення сил, що склалося після війни, зокрема переважання Франції на Європей ¬ ському континенті внаслідок розгрому Німеччини і провідну роль Великобританії на Близькому Сході. Помітно зросла питома вага в міжнародних справах і британських домініонів, які отримали манда ¬ ти на управління деякими німецькими колоніями, зокрема, Південно-Африканський Союз отримав мандат на колишню Німецьку Східну Африку (сьогодні - Намібія), Австралія - ​​на німецьку частину Нової Гвінеї і т.д..

Враховуючи настрої населення і підйом демократичних ру ¬ хів після війни, творці Версальсько-Вашингтонської системи вимушені були підтримати, принаймні на словах, заклики президента Вільсона будувати світовий порядок на базі демократичних принципів і международ ¬ ного співробітництва і таким чином сприяли поширенню демо-кратической форм управління і встановленню демократичних режимів, зокрема в знову державах. У результаті число демократичного ¬ них країн збільшилася, досягнувши майже 30. Також, згідно Версальського договору, в рамках Ліги Націй була створена Міжнарод ¬ на організація праці, яка розробляла для держав-учасниць Паризької конференції свої рекомендації щодо того, як знайти спільну мову зі « своїм »робочим класом, до якої межі йти йому на поступки в трудовому і соціальному законодавстві, щоб справа не доходила до небезпечної для правлячих класів конфронтації.

З іншого боку, сама Версальсько-Вашингтонська система за своєю суттю не могла бути міцною. Ненадійність, слабкість і вибухо-небезпека створеної структури повоєнних міжнародних відносин були обумовлені насамперед тим, що творці цієї системи свідомо чи несвідомо поставили занадто багато держав і народів у таке поло-ще, яке спонукало їх боротися проти цієї системи. Це добре освідомлювали найбільш тверезомислячі й проникливі учасники Паризької конференції.

В основі хиткості і нестійкості післявоєнного устрою світу був цілий ряд факторів:

• в значній мірі несправедливий (а часто і грабіжницький) ха ¬ рактер мирних договорів із переможеними країнами;

• поглиблення протиріч між переможеними і переможцями;

• незадоволення підсумками війни окремих країн з табору пере ¬ можцем і загострення суперечок між переможцями;

• обурення малих країн, інтересами яких часто нехтували;

• нерівномірність розвитку країн призводило постійні зміни у співвідношенні сил між ними;

• невирішеність проблеми кордонів між європейськими країнами;

• відсутність у Ліги Націй дієвого механізму контролю за реа ¬ цій своїх рішень;

• неучасть у роботі Ліги США і - досить довгий час - Німеччини і СРСР, яких намагалися принизити і «покарати».

Після війни загострилися протиріччя між державами-переможницями. Так, між Великобританією і Францією, вчорашніми союзних ¬ ками по Антанті, розгорнулася боротьба за гегемонію в Європі. США, які не змогли досягти реалізації своїх планів з отримання світового лідерства за рахунок ослаблення позицій Англії та Франції в Європі і на Сході, відмовилися ратифікувати Версальський договір і Статут Ліги Націй, в значній мірі знецінивши їх стабілізуючу роль в після ¬ військових міжнародних відносинах.

Розробляючи принципи мирного врегулювання і створюючи сис ¬ тему післявоєнного світового порядку, представники великих держав допустили ряд фатальних помилок, які негативно позначилися па стані міжнародних відносин у наступні десятиліття.

Великі держави виявили на Паризькій конференції повне нехтування до можливих економічних наслідків договорів, обтяжували світове господарство надмірними репараційними платежами і штучним при ¬ щення економічних зв'язків, які складалися століттями.

Мета ліги націй:  побудова миру через співробітництво;

гарантія миру через колективну безпеку;

Це було першим випадком в історії коли гарантом міжнародного порядку мала стати міжнародна організація.