Туризм (молодший спеціаліст)

Географія туризму

№ 1.  Будь-які види туризму, розроблювані й швидко реалізовувані організаторами туризму – туроператорами, який регулюється державою за допомогою законодавчих і нормативних актів й складає основу індустрії масового туризму – це:

а. міжнародний туризм

б. плановий туризм

в. внутрішній туризм

г. самодіяльний туризм

№ 2.  Природні та антропогенні геосистеми, тіла й явища природи, артефакти, що володіють комфортними властивостями і споживчою вартістю для туристичної (рекреаційної) діяльності, можуть бути використані для організації відпочинку й оздоровлення визначеного контингенту людей у певний час за допомогою конкретної технології і за певних матеріальних можливостей – це:

а. ресурси промисловості

б. надбання цивілізацій

в. туристичні ресурси

г. ресурси народного господарства

№ 3.  Щоб об'єкти туристського інтересу можна було ефективно використати для туризму, потрібна:

а. вияв геоенергоаномальних зон

б. розвинута інфраструктура й індустрія туризму

в. розвинута машинобудівна галузь

г. значна щільність населення

№ 4.  Комплекс емоцій, здебільшого позитивних, духовний і фізичний стан туриста, що сформувалися під впливом споживання туристичних послуг, придбання туристичних товарів, споживання туристичного продукту йменується:

а. туристичний потенціал

б. туристичний інтерес

в. туристичний мотив

г. туристичне враження

№ 5.  В основу класифікації М. Труаси покладено поділ туристичних ресурсів на створені й не створені працею людини. Він виокремлює такі групи туристичних ресурсів:

а. природні, створені працею людини, та додаткові туристичні ресурси

б. літом та природні туристичні ресурси

в. гідром та додаткові туристичні ресурси

г. гідром та фітом

№ 6.  П. Дефер поділяє всі туристичні ресурси на такі групи:

а. літом та антропом

б. природні, створені працею людини, та додаткові туристичні ресурси

в. гідром, фітом, літом й антропом

г. гідром та фітом

№ 7.  До класифікації туристичних ресурсів не застосовують такі підходи:

а. ресурсний

б. сутнісний

в. атрактивний

г. діяльнісний

№ 8.  За характером використання туристичні ресурси можна поділити на:

а. безпосередні ресурси

б. зворотні ресурси.

в. прямі ресурси

г. опосередковані ресурси

№ 9.  Одним із об’єктивних показників для оцінки впливу погоди на термічний стан організму людини є:

а. рівень комфортності кліматичних умов

б. рівень комфортності умов проживання;

в. рівень соціально-політичної захищеності.

г. рівень сервісу у місцях відпочинку

№ 10.  Світові морські пляжні курорти поширені здебільшого у:

а. субтропічних поясах південної і північної півкулі

б. поясах між північним і південним тропіками

в. поясах між субарктичними та субтропічними поясами

г. поясах між 50° і 30° північної та південної широт

№ 11.  Найважливішими показниками, що характеризують флористично-фауністичні об’єкти туризму, є:

а. прозорість повітря, відносна вологість, ефективність УФВ та ін.

б. відкритість території, крутизна схилів, відносні та абсолютні висоти тощо

в. вплив антропогенного навантаження, ступінь дигресії природного середовища і т.д.

г. пейзажність, лісистість території, біорізноманіття, наявність ботанічних садів, океанаріїв, зоопарків та ін.

№ 12.  Туристична привабливість території визначається:

а. політичними, демографічними, економічними особливостями

б. географічними, історичними, культурними та іншими особливостями

в. соціальними, політичними, географічними особливостями

г. екологічними, економічними та соціальними особливостями

№ 13.  В історії туризму залежно від зміни таких чинників, як мотивації подорожей; способу подорожей і розвитку транспортних засобів; кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення виділяють:

а. чотири етапи

б. один етап

в. два етапи

г. три етапи

№ 14.  Четвертий етап розвитку туризму включає:

а. монополізація туристичної індустрії, етап масового туризму

б. початковий етап розвитку туризму

в. формування індустрії туризму

г. становлення туризму як галузі

№ 15.  Об'єктом географії туризму є:

а. пам’ятки природи

б. ринок туристичних послуг

в. біосферні заповідники

г. господарські території

№ 16.   Предметом географії туризму виступають:

а. фізико-географічна характеристика території

б. демографічна ситуація регіону

в. природні умови

г. форми територіальної організації

№ 17.  Стрижневою проблемою, яку повинна вирішувати географія туризму, є:

а. проблема від’ємного сальдо населення

б. проблема взаємовідносин у трудових колективах з перехідною економікою.

в. проблема ефективної територіальної організації туристичного споживання на основі формування міжгалузевого соціально-орієнтованого комплексу індустрії туризму

г. проблема екологічної ситуації у зонах екологічного лиха

№ 18.  Основними завданнями географії туризму є визначення:

а. впливу та проявів загальносвітових закономірностей розвитку економіки в конкретних умовах національного ринку з метою розробки принципів її територіальної організації

б. напрямів переміщення міграційних потоків населення, як основного кваліфікованого працівника економічного сектору держави.

в. місця і ролі національного туристичного ринку в глобальному та регіональному туристичному процесі, в формуванні глобальних геопросторових структур

г. кола умов та чинників, що впливають на формування попиту та пропозиції, їх просторово-часової структури, динаміки, диференціації, напрямків та сили впливу з метою прогнозування розвитку народного господарства

№ 19.  Наукові підходи у вивченні географії туризму:

а. системний

б. діалектичний

в. дешифрування аерознімків

г. польових досліджень

№ 20.  За масштабами, рівнем та структурою внутрішнього туристичного руху можна передбачати:

а. можливості розвитку сусідніх країн

б. можливості та перспективи розвитку ринку міжнародного туризму

в. включення країни у світовий політичний процес

г. перспективи розвитку країн-конкурентів

№ 21.  Територіальна організація сфери туризму, метою якої є пізнання сакральних реліквій і святинь, релігійних вірувань найрізноманітніших етносів у різних регіонах світу, тобто пізнання особливо організованого священного простору, дотичність до якого дає змогу і відновити працездатність, і збагатити духовний світ, і відчути стабільність довкілля – це:

а. географія спортивно-оздоровчого туризму

б. географія екотуризму

в. географія сакрального туризму

г. географія пізнавального туризму

№ 22.  Царина науково обґрунтованих передбачень розвитку географічного середовища, окремих його компонентів за умов формування та поступу туристичної сфери, зокрема ТС, окремих туристичних об'єктів, туристичної поведінки населення, а також перспективних взаємовпливів і взаємозв'язків сфери туризму та географічного середовища – це:

а. прогностична географія туризму

б. прикладна географія туризму

в. конструктивна географія туризму

г. історична географія туризму

№ 23.  Для географії туризму, характерне застосування парадигми:

а. посибілізму

б. географічного детермінізму

в. геопросторової

г. пробабілізму

№ 24.  Вивчення геопросторової організація туристичної індустрії, з’ясування сутності її поведінки і ролі у інформаційному суспільстві займається:

а. ресурсна парадигма

б. геосистемна парадигма

в. геопросторова парадигма

г. інформаційна парадигма

№ 25.  Вітчизняні постаті середини 90-х років ХХ ст. та початку ХХ ст. які приклалися до розвитку географії туризму:

а. Крачило М., Бейдик О., Любіцева О.

б. Крачило М.. Бейдик О., Майєр

в. Любіцева О., Бейдик О., Руппер

г. Крачило М., Руппер і Майєр

№ 26.  Систематизована і цілеспрямована діяльність підприємств сфери туризму, з надання туристичних послуг і формування туристичного продукту у своїй країні для іноземних туристів (в'їзний туризм) і наданням туристичних послуг і формування туристичного продукту за межами своєї країни (виїзний туризм) охоплює:

а. самодіяльний туризм

б. міжнародний туризм

в. плановий туризм

г. внутрішній туризм

№ 27.  За характером організації подорожі розрізняють:

а. пішохідні

б. міжнародні

в. вітчизняні

г. індивідуальні

№ 28.  Географічна наука, що вивчає територіальну організацію туристичного господарства, умови та особливості його розвитку в різних районах та країнах – це:

а. суспільна географія

б. соціально-економічна географія

в. географія туризму

г. економічна географія світу

№ 29.  Напрям географічних досліджень, головна мета якого полягає у виявленні нових можливостей цілеспрямованого конструювання географічного середовища в інтересах розвитку туризму – це:

а. конструктивна географія туризму

б. прогностична географія туризму

в. прикладна географія туризму.

г. історична географія туризму

№ 30.  Наука, що вивчає поширення й особливості територіальної організації спортивно-оздоровчого туризму, тобто такого виду туризму, який виник на самодіяльних засадах з ініціативи туристів-аматорів і поєднує в собі спорт і відпочинок– це:

а. географія сакрального туризму

б. географія екотуризму

в. географія пізнавального туризму

г. географія спортивно-оздоровчого туризму

№ 31.  Діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог цього Закону й інших актів законодавства України:

а. туристична діяльність

б. комерційна діяльність

в. екскурсійна діяльність

г. підприємницька діяльність

№ 32.  Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, котрі зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг;

а. туристичний продукт

б. туристична індустрія

в. туристичні послуги

г. суб'єкти туристичної діяльності

№ 33.  Сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати" підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів – це:

а. туристичний продукт

б. туристична індустрія

в. суб'єкти туристичної діяльності

г. туристичні послуги

№ 34.  Серед об'єктів культурної спадщини можна назвати:

а. ландшафти

б. сільські поселення

в. об’єкти ПЗФ

г. водоспади

№ 35.  Міжнародна конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини була прийнята у:

а. листопаді 2003 р.

б. вересні 1999 р.

в. жовтні 1999 р.

г. жовтні 2003 р.

№ 36.   До нематеріальної культурної спадщини слід віднести:

а. архітектурні ансамблі

б. замково-фортифікаційні споруди

в. виконавські мистецтва

г. давні міста

№ 37.  Територія, яка окремо ідентифікується і підтримується для туристів як місце відвідування й у межах якої туристичний продукт координується одним чи декількома закладами (влада) або організаціями йменується:

а. туристична дестинація

б. туристичний потенціал

в. туристична атракція

г. туристичний об’єкт

№ 38.  Територіально, західна частина Івано-Франківської області входить до етнорегіону:

а. Слобожанщина

б. Наддніпрянщина

в. Карпати

г. Полісся

№ 39.  Об’єкти природної спадщини, що увійшли до списку ЮНЕСКО:

а. Медобори

б. печера Оптимістична

в. Бельмак-Могила

г. букові праліси Карпат

Екотуризм

№ 1.  Молодіжне товариство «Пласт» у Львові було організоване:

а. М. Шухевичем та Т.Шеченком

б. Т.Шеченком та Ю. Листовим

в. Ф. Вебером та Т.Шеченком

г. П. Франком та І. Чмолою

№ 2.  Перший номер часопису «Туристики і краєзнавства» за сприянням товариство «Плай» вийшов у:

а. жовтень 1724 р.

б. лютий 1925 р.

в. жовтень 1525 р.

г. лютий 1424 р.

№ 3.  Система економічного контролю у виробництві, реалізації та відтворенні екотуристського продукту здійснюється через державну, комерційну і громадську форми захисту:

а. прав дистриб’юторів

б. прав виробників

в. прав реалізаторів

г. прав споживачів

№ 4.  До основних об’єктів екологічного туризму не відносяться, хоча у буферних зонах можлива організація, наприклад, екологічних стежок.:

а. біосферні заповідники

б. приміські зони

в. селища міського типу

г. міста

№ 5.   Екотуризм – вид туризму, що ґрунтується на туристському попиті, пов'язаний із туристськими потребами в пізнанні природи і внесенні внеску в збереження екосистем при повазі інтересів місцевого населення. Такого змісту цьому визначенню надає:

а. В.І.Гетьман

б. Я.Б.Олійник

в. В. Храбовченко

г. О.Любіцева

№ 6.  Суть діалектичного принципу екологічного туризму полягає у:

а. розгляді екологічного туризму як системи, що має певну структуру, взаємозв'язки і відносини різних елементів

б. взаємодії різноманітних факторів та чинників екологічного туризму, як причинно-наслідкові відносини та зв'язки, що відображають реальну дійсність

в. пізнавальній функції екологічного туризму, який пов'язаний з загальнофілософською теорією пізнання

г. розумінні його, як напряму рекреаційної діяльності, що розвивається в конкретних історичних умовах

№ 7.  Функції екологічного туризму

а. навчальна

б. інтелектуально-освітня

в. загальноохоплююча

г. профілактична

№ 8.  Основними об’єктами екологічного туризму є:

а. лікувально-оздоровчі місцевості

б. транспортні засоби

в. готелі

г. люди

№ 9.  Вітчизняні фахівців з теорії та практики екотуризму:

а. В. Кекушев

б. Р. Юнка

в. І. Твердохлєбов

г. О. Любіцева

№ 10.  Основними завданнями екологічного туризму є:

а. систематично та неупинно використовувати природні рекреаційні ресурси

б. культивувати критерій рівноваги довкілля

в. переслідувати економічний зиск (прибуток) від екотуризму

г. гармонізувати відносини між суспільством і економікою

№ 11.  Конкретно-наукові принципи екологічного туризму:

а. діалектичний

б. екостабілізуючий

в. системний

г. пізнавальний

№ 12.  За Дмитруком О.Ю., екотуризм – це:

а. екологічний туризм включає всі види туризму, орієнтовані на збереження природного довкілля, зокрема заповідних ландшафтів, налагодження гуманних стосунків з місцевим населенням та органами самоврядування, поліпшення фінансово-економічного благополуччя регіону

б. інтегруючий напрямок у туристській діяльності. Екологічним туризмом може бути будь-який вид туризму, що реалізується в умовах активного перебування людини в природному середовищі з використанням його рекреаційних, пізнавальних та інших можливостей, а й з урахуванням можливості їх відновлення, зберігання і відтворення як на споглядальному, так і на практичному рівні

в. туризм з екологічно значимим наповненням, специфічна форма, діяльності людей, які у спілкуванні з природою вибудовують свої відносини з нею на основі взаємної вигоди, щоб людина отримала від такого спілкування певний фізичний, інтелектуальний та емоційний запас міцності і природа при цьому не постраждала

г. екотуризм – вид туризму, що ґрунтується на туристському попиті, пов'язаний із туристськими потребами у пізнанні природи і внесенні внеску в збережен ня екосистем при повазі інтересів місцевого населення

№ 13.  Термін «природні національні парки» означає:

а. природоохоронна установа створена з метою збереження і збагачення рослинного світу, а також здійснення наукової, навчальної і просвітницької діяльності

б. природоохоронні, еколого-просвітницькі і науково-дослідні установи, території (акваторії), які охоплюють природні комплекси і об’єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність, і, які призначені для використання в природоохоронних, просвітницьких, наукових і культурних цілях для стаціонарного і регульованого туризму

в. природоохоронні, науково-дослідні і еколого-просвітницькі установи, створені з метою збереження і вивчення природного ходу природних процесів і явищ, генетичного фонду рослинного і тваринного світів, окремих видів і угрупувань рослин і тварин, типових і унікальних екологічних систем, для екопросвітництва та розвитку туризму у буферних зонах

г. території (акваторії), придатні для організації лікування і профілактики захворювань, а також відпочинку населення і які мають природні лікувальні ресурси

№ 14.  Підготовка керівників екскурсій на початку ХХ ст. проводилася з числа:

а. бажаючих

б. науковців

в. шкільних учителів

г. місцевого населення

№ 15.   Молодіжне товариство «Січ» на Станіславщині було організоване у:

а. 1910 р.

б. 1909 р.

в. 1912 р.

г. 1911 р.

№ 16.  1977 р. на географічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка на кафедрі фізичної географії та охорони природи вперше в Україні було розпочато підготовку фахівців з:

а. сфери обслуговування

б. методики організації туристстично-екскурсійної справи

в. теології

г. музеєзнавства

№ 17.  На сучасному етапі розвиток екологічного туризму (в контексті сталого розвитку) має опиратися на такі основні пріоритети:

а. використовувати весь рекреаційний потенціал регіону

б. відновлювати і зберігати етнокультурне середовище

в. орієнтувати туристів на споживання якісних послуг;

г. експлуатацію природного середовища

№ 18.  До певної міри обмежує залучення до екотуризму таких природо-промислових видів діяльності, як:

а. збирання грибів і ягід

б. рафтинг

в. дайвінг

г. скало лазіння

№ 19.  Серед чинників, що стримують розвиток екотуризму в Україні відносяться:

а. релігійні

б. демографічні

в. соціальні

г. економічні

№ 20.  У 1832 – 1840рр:

а. кружок «Етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу» був створений

б. звернення до краян, мешканців Львова з пропозицією розширити місця для прогулянок, прокласти нові маршрути відпочинку, зайнятися вивченням рідного краю, наслідуючи в цьому відношенні досвід жителів таких європейських міст, як Краків, Відень, де для відпочинку широко використовують околиці

в. відбулися перші природознавчі та народознавчі (етнографічно-краєзнавчі) туристичні маршрути Галичиною, Карпатськими горами, Закарпаттям, Польщею, північно-східною Угорщиною були прокладені

г. «Плай» видав часопис «Наша Батьківщина»

№ 21.  Засновниками товариствами «Пласт» були:

а. П. Франко, І. Чмола

б. С. Стеблицький, Л. Гаяновський, Я. Грушкевич, Й. Білинський

в. студенти університетів Львова, Відня, Кракова, Чернівців

г. Я.Головацький, І.Вагилевич, М. Шашкевич

№ 22.  У якому штаті США екотуризм посідає друге місце після видобутку нафти:

а. Алабама

б. Айова

в. Аризоні

г. Алясці

№ 23.  Визначення сучасного екологічного стану усіх компонентів навколишнього середовища:

а. екологічний аудит

б. екологічний моніторинг

в. екологічна безпека

г. екологічний облік

№ 24.   Стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршення екологічної ситуації та виникнення небезпеки для здоров'я людини:

а. екологічний облік

б. екологічний моніторинг

в. екологічна безпека

г. екологічний аудит

№ 25.   Основне джерело прибутку в екотуризмі – це:

а. турист

б. розвиток туристичної інфраструктури

в. наявність кваліфікованих працівників у сфері обслуговування

г. наявність великих міст

№ 26.  Вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки:

а. екологічна експертиза

б. екологічний маркетинг

в. екотуристичні послуги

г. екологічний менеджмент

№ 27.  Вид людської діяльності, спрямований на задоволення запитів і потреб людей за допомогою обміну товарами, послугами, інформацією та ін., що не порушують екологічної рівноваги навколишнього природного середовища та не впливають на здоров'я людей.

а. екологічний менеджмент

б. екологічний маркетинг

в. екотуристичні послуги

г. екологічна експертиза

№ 28.  Екотуристичні послуги включають:

а. послуги чорної металургії

б. послуги ПЕК

в. послуги природоохоронних та природогосподарських організацій

г. послуги легкої промисловості

№ 29.  Товари, що споживаються під час екотуру, та супутні товари, які споживаються поза його межами:

а. наркотики

б. сувеніри

в. автомобілі

г. уламки сталактитів

№ 30.  Екотуристичні витрати – це витрати, що йдуть на:

а. створення екотуристського продукту

б. іміджа менеджера екотуризму

в. комунальні послуги

г. реставрацію офіса

№ 31.  До видів екотуризму можна віднести:

а. промисловий

б. етноекологічний

в. військовий

г. шопінговий

№ 32.  Засади сталого розвитку туризму знайшли відображення в:

а. Глобальному правовому кодексі туризму

б. Глобальному моральному кодексі туризму

в. Глобальному юридичному кодексі туризму

г. Глобальному етичному кодексі туризму

№ 33.   Сталий розвиток може бути визначений як:

а. стан спокою

б. енергія спокою

в. динамічна рівновага

г. динамічний розвиток

№ 34.  В Україні сталий (стабілізуючий) екотуризм найбільш доцільно розвивати за такими напрямами:

а. урбокомпенсаційний та аркоекологічний

б. аркоекологія та урбоекологія

в. урбокомпенсаційний та екорекреація

г. екорекреація та арко екологія

№ 35.  На приватний сектор послуг з проживання туристів в Польщі припадає більше

а. 10%

б. 80%

в. 40%

г. 20%

№ 36.  Прямий негативний вплив туризму на природні комплекси проявляється у:

а. збереженні історико-культурних пам’яток

б. створенні об’єктів промисловості

в. розвитку екомережі

г. випалюванні лісових масивів

№ 37.  Екологічний туризм в контексті сталого розвитку (sustainable ecotourism) передбачає:

а. збереження приватного капіталу

б. збереження структури влади

в. збільшення міського населення

г. раціональне використання ресурсів

№ 38.  Екологічні стежки та стоянки обладнюються для того, щоб:

а. збільшити їх кількість в об’єктах ПЗФ

б. керувати переміщенням груп туристів

в. вигідно вкласти інвестиції

г. зайняти трудове населення

№ 39.  Сталий розвиток екологічного туризму орієнтований на:

а. підтримання мови меншин

б. збереження етнокультурного середовища

в. збереження приватних території

г. відновлення сільського населения

№ 40.  Концепція сталого розвитку подорожей та туризму в XXI сторіччі - «Agenda 21 for travel and tourism industry» була проголошена у:

а. 2002 р.

б. 1994 р.

в. 1997 р.

г. 1996 р.

№ 41.  До економічних стримуючих чинників розвитку екотуризму відносять:

а. обмеженість туристських маршрутів у місцях екологічного туризму та їх слабка облаштованість та ін.

б. загострення соціальних, етнічних, релігійних та ін. протиріч у випадку незнання, неврахування або ігнорування місцевих особливостей

в. привнесення і поширення інфекцій, захворювань, отруєнь та інших уражень представників флори і фауни, ґрунту та поверхневих вод через продукти життєдіяльності людини

г. відсутність необхідного початкового капіталу для фінансування робіт із створення науково-природознавчих центрів тощо

№ 42.  Підхід, який базується на розгляді туризму як важливого чинника внутрішньої та світової економіки:

а. географічний

б. соціологічний

в. міждисциплінарний

г. економічний

№ 43.   Підхід, орієнтований на вивчення просторових аспектів туризму та туристичної діяльності:

а. соціологічний

б. міждисциплінарний

в. географічний

г. економічний

№ 44.  Спрямованість української науково-освітньої школи фахової підготовки з туризму є:

а. політико-географічний

б. конструктивно-географічна

в. конструктивно-економічний

г. конструктивно-політичний

№ 45.  Ключова фігура будь-якої організації, професійно підготовлений для роботи в управлінні організацією або її підрозділами, що діє в умовах конкуренції:

а. маркетолог

б. екскурсовод

в. гід

г. менеджер

№ 46.  Для діяльності менеджера, характерно:

а. переслідує тільки цілі конкурентної організації

б. використовує свій потенціал для вирішення поставлених завдань

в. переслідує загальні цілі організації

г. має самозацікавленість у роботі

№ 47.   Помилки менеджера, які не дозволяють йому стати професіоналом:

а. непридатність підлеглих до професії менеджера

б. вказування на помилки підлеглих

в. прагнення стати вище своїх підлеглих

г. організовувати своїх підлеглих

№ 48.  У загальних рисах повсякденна робота менеджера полягає в тому, що він:

а. розпоряджається грошима фірми на свій розсуд

б. мотивує свої дії

в. створює систему спільної роботи підлеглих

г. використовує у власних потребах підлеглих

№ 49.  Ділові якості менеджера включають в себе:

а. красномовство

б. ораторство

в. комунікабельність

г. інтелектуальні здібності

№ 50.  Законодавча система для функціонування екотуризму передбачає організацію:

а. науково-дослідних установ.

б. дендрологічних і зоологічних парків

в. житлово-комунального господарства

г. транспортних комунікацій

№ 51.  У якій країні екотуризм посідає друге місце за надходженням прибутків у бюджет після видобутку діамантів:

а. ПАР

б. Ефіопія

в. Ємен

г. Єгипет

№ 52.   Використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду в екотуризмі здійснюється при умові:

а. дотримання правил спілкування.

б. дотримання правил безпеки

в. дотримання природоохоронного режиму

г. дотримання првил поведінки

№ 53.  Туристична діяльність на територіях національних природних парків організовується відповідно на підставі укладених угод:

а. "Про природоохоронну діяльність"

б. "Про рекреаційну діяльність"

в. "Про господарську діяльність"

г. "Про науково-дослыдну діяльність"

№ 54.  Від функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад:

а. 10 галузей економіки

б. 40 галузей економіки

в. 30 галузей економіки

г. 20 галузей економіки

№ 55.  Урбоекологічний маркетинг екоспецифічних товарів, продуктів і послуг, а саме:

а. екологічно чистих

б. екологічно сертифікованих

в. екологічно збалансованих

г. екологічно стандартних

№ 56.   Серед дефініції поняття екологічної потреби людини, на перший план висувається потреба в:

а. екологічному вихованню

б. екологічній безпеці

в. екологічній освіті

г. екологічній культурі

№ 57.  Завданням урбоекологічного маркетингу є:

а. збереження і відтворення природних компонентів міського середовища

б. збереження і відтворення природних компонентів техногенного середовища

в. збереження і відтворення природних компонентів деградованого середовища

г. збереження і відтворення природних компонентів сільського середовища

№ 58.  Сегментом урбоекологічного ринку є:

а. відведення нових ділянок для розбудови інфраструктури

б. відведення нових ділянок для відпочинку у містах.

в. надання асенізаційних послуг

г. відведення нових ділянок під розбудову міст