Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій

1. Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства.

2. Трипільська культура.

3. Ранні слов’янські культури.

1. Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства.

Первісна доба — найтриваліша в історії людства. Вона існувала від появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (IV—III тис. до н. е.).

Основні ознаки первісного суспільства:

• низький темп розвитку продуктивних сил і повільне їх удосконалення;

• низький темп розвитку суспільства;

• колективне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва;

• рівномірний розподіл і соціальна рівність;

• відсутність приватної власності, експлуатації, класів і держави.

У розвитку первісного суспільства, залежно від матеріалу та технології ви­готовлення знарядь праці, можна виокремити декілька значних періодів, які за традицією називають віками. Кожному з цих етапів світової історії були притаманні певні риси, особливості, здо­бутки матеріальної культури, заняття та знаряддя праці.

1. Кам'яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт):

- палеоліт — давній кам'яний вік (3 млн — 12 тис. років тому) був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим етапом в іс­торії Землі. Протягом цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палки-копалки і примітивних кам'яних знарядь до мікролітів (невеликих відщепів і пластин), складних знарядь із вкладками, списометалки. Поши­рилось використання кістки і рогу. Кількість типів знарядь досягла 100. Головними заняттями населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З'явилися постійні житла.

Людина полювала на мамонтів, носорогів, коней, зубрів, биків, лосів, оленів, птахів.

- мезоліт — середній кам'яному віці (XII—VIII тис. до н. е.) утверди­лися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови. Великі звірі вимерли. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами, птахами. Поряд зі збиральництвом і полюванням одним із головних занять було ри­бальство вудкою. Великого значення набуло річкове збиральництво (ловля раків, молюсків).

Надзвичайно важливим досягненням того часу стало винайдення лука і стріли — першої "механічної" зброї дистанційної дії. Тоді ж були ви­найдені гарпуни, рибальські голки, плетені сітки, тенета. Зроблено перші спроби приручити диких тварин, передусім собаку, бика, свиню. Виник найдавніший транспорт — водний (колоди, плоти з них, човни, видовбані зі стовбурів дерев).

Для мезоліту характерний високий рівень виготовлення мікролітів. З'явилися макроліти — кам'яні знаряддя для обробки дерева, зокрема со­кири.

- неоліту — новому кам'яному віку (VIII—IV тис. до н. е.) притаманне утвердження нових форм господарювання, викликане виснаженням мис­ливських ресурсів, кризою привласнюючого і зародженням відтворюючого господарства. Поряд із традиційними формами — мисливством, рибаль­ством і збиральництвом — зароджуються та поширюються нові — скотар­ство і землеробство. Процес переходу від присвоюючих форм господарюван­ня до відтворюючих став якісно новим етапом в історії людства, який сучас­ні вчені називають "неолітичною революцією". Отримання додаткового продукту, тобто надлишку засобів для існування понад їх необхідний жит­тєвий мінімум, стало регулярним, а не епізодичним, як раніше. Підвищився життєвий рівень населення, зросла його чисельність (якщо в добу палеоліту на Землі проживало не більше 2—4 млн осіб, то на межі V—IV тис. до н. е. — близько 80 млн).

У період неоліту ріллю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ралом. Зерно на борошно мололи кам'я­ними зернотерками (жорнами). Збіжжя жали кістяними або крем'яними серпами. Розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвива­лося общинне ремесло. Використовували перший штучний матеріал — ке­раміку. Збереглося чимало цегляного посуду, випаленого з глини, оздобле­ного чорним, білим та жовтим орнаментами, жіночі статуетки прародительок. Для щоденного вжитку використовували миски, немальовані горщики сірого кольору. Зародилося прядіння і ткацтво. За неоліту остаточно завершилося формування техніки обробки каме­ню (шліфування, пиляння, свердління), удосконалилися лук і стріли, по­ширювалися кам'яні сокири. Виник наземний транспорт — лижі, віз, сани, волокуша. Худобу використовували як тяглову силу. Наслідком неолітич­ної революції стала досить розвинена система обміну.

2. енеоліт — мідно-кам'яний вік (IV—III тис. до н. е.), який простежується лише в окремих районах Європи. Його істотною рисою була поява перших металевих (мідних) знарядь праці великих розмірів. Відтворююче господарство в енеолітичну добу стає домінуючим.

3. бронзовий вік (III—II тис. до н. е.) було поширення виробів із бронзи — першого штучного металевого сплаву, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, відокремлення скотарських племен. Високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та бронзоливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру. Обмінювалися мідь бронза, золото, бурштин, фаянс, сіль.

4. Ранній залізний вік, перехід до якого розпочався на межі II—І тис; до н. е., характеризувався співіснуванням бронзових і залізних знарядь праці. Бурхливо розвиваються ремесла — ковальство, гончарство, ювелірна справа. Зростає продуктивність сільського господарства, набуває розвитку птахівництво. Характерний швидкий розвиток торгівлі.

Підводячи висновок, відмітимо, що значення первісного суспільства в економічній історії людства полягає в наступному:

– людство здійснило перехід від привласнюючого способу господарства до відтворюючого господарства; від стану дикості до існування роду, як господарської організації і до появи міст і перших держав;

– людство оволоділо і поставило собі на службу вогонь, метали, винайшло зброю, колесо;

– були винайдені найважливіші ремесла, галузі економіки;

– суспільний поділ праці сприяв появі обміну, спочатку натурального, а потім товарного;

– з’явилася перша в історії людства писемність.