4. Міжнародні економічні відносини

У першій половині XIX ст. сформувався світовий ринок. Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися світовий кредитний та валютний ринки. Внаслідок масової міграції трудових ресурсів виник міжнародний ринок праці. Отже, склалася система міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових господарських зв'язків. Основними чинниками цього процесу були розвиток великої машинної індустрії, утворення колоніальної системи, міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислово розвинені й економічно відсталі країни.

Основою формування світового ринку став міжнародний поділ праці (МПП) зі спеціалізацією окремих країн у виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку.

Характерною ознакою зовнішньоекономічних відносин був імпорт сировини з колоніальних країн, оскільки найрозвиненіші країни, за винятком США, були мінімально забезпечені сировиною.

З кінця XIX ст. для зовнішньої торгівлі характерною була тенденція зростання протекціонізму і встановлення монопольних цін.

З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років, дедалі більшого значення набув експорт капіталу. Найбільшими експортерами були Великобританія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія,

5. Економічні причини Першої світової війни.

Основною її причиною було небачене загострення суперечностей між провідними країнами світу, внаслідок нерівномірності їх економічного розвитку, змінилося співвідношення сил у світовій економічній системі.

Німеччина після 70-х років 19 ст. розвивалася у 3-4 рази швидше ніж Англія і Франція, а Японія - разів у 10 швидше, ніж Росія. США і Німеччина на зламі 19-20ст. вийшли на 1-е та 2-е місця по випуску промислової продукції, відсунувши Англію і Францію.

Другою причиною війни був той факт, що на початку ХХ ст. розвиток науково-технічного прогресу привів до появи нових, більш могутніх засобів винищення людей. Почалася гонка oзброєнь, на якій наживалися військові монополії. Одночасно відбувалася мілітаризація свідомості величезних мас людей.

Мілітаризація — дії державних органів у сфері економіки, політики та соціума, спрямовані на нарощування військової міці держави.

Тема 7. Класична школа політекономії

1. Теоретичні погляди Адама Сміта

2. Закон народонаселення Мальтуса

3. Система Давида Рікардо

4. Розквіт ідей класичної школи у працях Джона Стюарта Мілля та Жана-Батіста Сея

1. Теоретичні погляди Адама Сміта

Сміт відстоював поняття природної свободи, вважаючи, що людські вчинки повинні підлаштовуватися до проектів Природи замість того, щоб ігнорувати їх. Завдяки йому лозунг "лессе фер" набув повнішого змісту у двох принципах:

• Принцип людини економічної: оскільки головним мотивом людської діяльності є корисливий інтерес, під час обміну результатами своєї праці люди керуються власною вигодою. Переслідуючи власну вигоду, кожна людина одночасно якнайкраще сприяє інтересам суспільства - збільшенню виробництва продукції. Кожна людина прагне використати свій капітал з найбільшою віддачею. Вона при цьому не думає про суспільну користь і про те, наскільки їй сприяє. Але в цьому випадку, як і в інших, вона невидимою рукою спрямовується до мети, яка і не входить до її намірів. Досягаючи своїх власних інтересів, особа часто дійовіше слугує інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне цього.

• "невидимої руки". "Невидима рука" - це дія економічних законів. Пізнавши і дослідивши її, Сміт поставив політекономію на наукову основу. Умови, за яких найефективніше здійснюється сприятливий вплив корисливого інтересу і законів економічного розвитку, є природним порядком, який має подвійний зміст: як мета і принцип економічної політики - "лессе фер" - і як теоретична конструкція, за допомогою якої можна вивчити і обґрунтувати дійсність.

Теорія цінності

Сміт зазначає, що поняття "цінність" може мати два значення:

а) корисність предмета (цінність у споживанні);

б) можливість придбати інші предмети в обмін на цей (цінність в обміні, або мінова цінність).

На думку Сміта, основою ціни є, з одного боку, затрати праці, закладені у створення товару, а з іншого - кількість праці, яку можна придбати за цей товар. Сміт запропонував іншу теорію, за якою цінність товару дорівнює заробітній платі + прибуток + рента (на одиницю товару).

Теорія доходів

За ознакою джерела доходу Сміт виділяє три основні класи:

• Клас землевласників, чий дохід - рента.

• Власники капіталу, які отримують прибуток (позичковий процент).

• Наймані робітники, які продають працю і отримують заробітну плату.

Крім основних класів, існують проміжні групи. В основних класів доходи первинні, у проміжних - вторинні, перерозподілені.

Теорія заробітної плати

Праця є товаром. Цей товар має природну ціну, в основу якої покладено цінність засобів існування, необхідних для життя робітника і виховання дітей (прожитковий мінімум). Природна ціна праці залежить також від місця і часу, а також культурного та історичного елементів.

Теорія прибутку

Сміт завершив виділення прибутку як економічної категорії і дав такі його визначення.

• Це вся різниця між доданою працею вартістю і заробітною платою.

• Це залишок після сплати ренти і процента.

• Це складова ціни товару, особливий елемент витрат виробництва.

• Це винагорода за ризик.

Норма прибутку в кожному із трьох станів суспільства є інакшою. Вона знижується, коли країна багатіє - внаслідок зростання заробітної плати, загострення конкуренції та зменшення можливостей вигідного розміщення капіталу.

Теорія ренти

Рента є відрахуванням на користь землевласника із вартості товару. Вона є додатковим доходом, який зумовлюється рівнем родючості ґрунту, місцезнаходженням конкретної земельної ділянки тощо. Рента в трактуванні А. Сміта - це повноправний елемент формування ціни, але вона є вторинною і тому визначається після відрахування від ціни зарплати і прибутку. Тому все, що приводить до скорочення витрат виробництва, збільшує ренту.

Теорія капіталу

За Смітом, капітал, з одного боку, є вартістю, яка може дати приріст, а з іншого - запасом речових факторів, необхідних для подальшого виробництва. Сміт розвинув поняття основного і оборотного капіталу, дане Кене, і вказав на зв'язок між першим і другим. На думку Сміта, нагромадження капіталу є місією власників капіталу з метою розширення виробництва і збільшення суспільного багатства. Сміт ніде не говорить про капіталовкладення: у нього йдеться лише про додаткове залучення продуктивної праці.